Природа

Що має зробити Президент, щоб зупинити демографічне провалля ?

2011-01-09T04:55:00.000-08:00

http://life.pravda.com.ua/columns/2011/01/5/69540/

Скільки нас, українців, насправді?

05.01.2011

Я дуже хочу, щоб українці не вимирали через власну пасивність до здоров’я та байдужість держави! І я дуже хочу, щоб президент України, задекларувавши наміри, чисто по-донецьки виконав би обіцяне! Тоді Україна буде країною здорових, а не немічних і хворих людей!
ООН прогнозує, що в 2050 українців буде 25 мільйонів. Натомість у своїй передвиборній програмі "Україна для людей" президент Янукович пообіцяв працювати над тим, щоб нас знову було 52 мільйони. "Мета - збудувати в Україні здорове, спортивне і вільне від шкідливих звичок суспільство", - сказав Янукович під час нещодавньої зустрічі із президентом Міжнародного олімпійського комітету Жаком Рогге.

Зважаючи на прогноз, така амбітна мета, окрім правильних слів, вимагає правильних і рішучих дій.

Але якщо країна і далі буде сповзати у демографічне провалля, теперішньому президенту, в руках якого сконцентрована уся влада в країні, - адміністрація, Кабмін, більшість у Верховній Раді - буде важко пояснити, чому він так і не спромігся виконати свою обіцянку.

Скоро минає рік як Віктор Янукович став президентом і громадськість має право спитати - що було зроблено для того, щоб нас стало 52 мільйони? До речі, нас уже не 46, а 45 мільйонів 880 тисяч.

Світовий банк, який добре розуміє зв'язок між рівнем здоров'я нації та її економічними показниками, нещодавно презентував четверте дослідження "Основні причини високого рівня смертності в Україні".

Серед головних висновків: українці продовжують вимирати, особливо чоловіки працездатного віку.

Найбільша частина українців, 82%, помирає внаслідок неінфекційних, тобто хронічних хвороб. Це інфаркти - 40% усіх смертей, інсульти - 12%, а також онкологічні захворювання. Такий рівень у два-три рази вище за європейський. Відомо, що хронічні захворювання спричинені надмірним споживанням алкоголю та палінням, ожирінням, малорухливим способом життям. Більшості смертей українців можна було б уникнути завдяки здоровому способу життя.

Але це не лише справа кожного громадянина. Без державної політики подолання демографічної кризи, поліпшення здоров'я, без реформ в медицині українці самі не стануть здоровими.

Рецепти давно відомі і часто не потребують бюджетного фінансування. Варто лише дослухатися до рекомендацій міжнародної спільноти.

Візьму за приклад близьку мені тему - контроль над тютюном (впливу куріння на здоров'я нації). Щороку у працездатному віці передчасно з життя йдуть близько 100 тисяч українців від хвороб, спричинених цією шкідливою звичкою.

Так от: і експерти Світового Банку, і ВООЗ визнають, що поширеність тютюнопаління в Україні в останні роки почала зменшуватися.

Зараз палять 11 мільйонів осіб (29% населення) - у порівнянні із 15-ма мільйонами у 2005 році (41%).

Це зменшення було досягнуто завдяки збільшенню акцизів на тютюнові вироби, появі текстових попереджень на пачках сигарет, обмеженню куріння в громадських місцях (і, зокрема, забороні куріння у вагонах поїздів), привернення уваги суспільства до проблеми через залучення до боротьби за поліпшення здоров'я нації зірок.

Зменшення рівня куріння стало одним з факторів скорочення смертності в Україні. Так, в 2005 році кількість смертей на 1000 жителів була 16,6, а в 2009 ця цифра скоротилася до 15,3.

Це вже не порожні слова, а конкретний результат - реальний успіх країни, який стався завдяки ефективним антитютюновим заходам.

Однак якщо і надалі не вживати ефективних заходів, то усі попередні досягнення будуть зведені нанівець. Оскільки транснаціональні компанії, що займають понад 98% ринку, активно лобіюють свої інтереси.

Що може зробити президент України для того, щоб українці вели здоровий спосіб життя і позбулися шкідливої звички?

По-перше, підвищувати і надалі акцизи на тютюнові вироби, як це радить Світовий Банк, і як це нещодавно зробили Іспанія, Кіпр, Литва, Росія. Це не коштуватиме державі ні копійки, а навпаки, принесе 16 мільярдів гривень у бюджет 2011, зменшивши розмір позик на латання дір у бюджеті. У 2010 році бюджет України отримав майже 13 мільярдів гривень від тютюнових акцизів. Це більше ніж за 2008-2009 роки разом узяті.

Однак замість того, щоб і надалі підвищувати акцизи і не жити в борг на позиках від МВФ, чомусь ідея подальшого підвищення акцизів була заблокована річним мораторієм.

Маніпулятивні прогнози тютюнових компаній та їхніх лобістів щодо напливу контрабанди, недоотримання податків, втрати робочих місць, як завжди, не підтвердилися.

В Україні 68% курців хочуть кинути палити. Тому чергове підвищення акцизів стане стимулом для частини з них.

А курцям, які скаржитимуться, що влада знову залізе їм у кишені, можу сказати, що вони недооцінюють негативних наслідків тютюнокуріння не лише для власного здоров'я, а й для нації загалом.

Куріння - це величезні економічні збитки в державі через витрати на лікування хвороб, передчасні смерті, втрату працездатності, що впливає на ВВП.

Мовчу вже про те, що із 9 мільярдів гривень від акцизних зборів у 2009 році, ні державні органи (наукові Інститути, обласні держустанови), ні громадські організації не отримали ні копійки на боротьбу з тютюнокурінням.

По-друге, допоможіть Кабміну прийняти довгоочікувану постанову щодо розміщення на пачках сигарет картинок-попереджень про шкідливість куріння, яку лобісти в Кабміні пригальмовують уже втретє!
На якій підставі чиновники Кабміну саботують виконання закону і свого технічного обов'язку - не підписують перелік картинок від Міністерства охорони здоров'я?

В Уругваї, одній із 39 країн, де на пачках сигарет картинки посилюють текстові написи, кількість курців впродовж року після введення попереджень знизилася на 6%.

Уругвайський президент Табаре Васкес, як колишній онколог, усвідомив свою місію і усіма методами боровся, аби зменшити хвороби, спричинені тютюнокурінням!

У результаті середня тривалість життя в Уругваї становить 75 років, а ми в Україні лише ставимо за мету рівень у 70 років.

По-третє, допоможіть прийняти у другому читанні законопроект із повної заборони реклами тютюнових виробів (№5164), який більше року пролежав у ВР.
Сподіваємося, що рішення адміністрації президента про підтримку згаданого документу у другому читанні стане сигналом для більшості в ВР і законопроект стане законом.

Адже 70% населення підтримують повну заборону реклами, спонсорства та стимулювання продажу сигарет.

Такий антитютюновий захід знову нічого не коштує, натомість за даними того ж Світового Банку, повна заборона реклами тютюнових виробів скоротить споживання на 6%.

Сигарети - це унікальний продукт - навіщо рекламувати шкідливу наркотичну залежність, підсаджуючи на куріння підлітків, які вразливі до реклами?

По-четверте, із 13 мільярдів надходжень від тютюнових виробів у 2010 році виділіть хоч 1 мільйон на запуск загальноукраїнської лінії з допомоги у припиненні куріння в рамках реалізації Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення, яка не фінансується бюджетом.

По-п'яте, давайте звільнимо громадські місця від сигаретного диму, щоб людина могла смакувати стравами, зайшовши в ресторан, нічний клуб, не кажучи вже про робочі місця, та вийти звідти без сигаретного "смороду" на одязі та в легенях. Попереду гарний стимул - Євро-2012.

По-шосте, давайте створювати альтернативу для молоді. Але не будемо забувати і про вердикт міжнародних експертів - одними спортивними майданчиками без дієвих антитютюнових кроків проблема куріння не вирішується. Я б хотіла, щоб мій дядько, який помер від раку легень, і, навіть знаючи діагноз, продовжував курити 2 пачки сигарет на день, був живий!

Я працюю над тим, щоб мій нікотинозалежний батько, який страждає на астму, кинув курити! Мене тішить, що інші рідні та друзі таки дослухалися та припинили щодня труїти себе!

Я дуже хочу, щоб українці не вимирали через власну пасивність до здоров'я та байдужість держави! І я дуже хочу, щоб президент України, задекларувавши наміри, чисто по-донецьки виконав би обіцяне! Тоді Україна буде країною здорових, а не немічних і хворих людей!

Отже, окрім слів як "нас має стати 52 мільйони", Україні потрібні дії. Я переконана, що нова влада може взяти ситуацію під свій контроль та досягти результатів.

Ганна Гопко, кандидат наук із соціальних комунікацій, керівник департаменту з адвокації Коаліції громадських організацій та ініціатив "За вільну від тютюнового диму Україну"

Клімат і розвиток атомної енергетики

2010-07-29T01:56:00.000-07:00

Клімат і розвиток атомної енергетики
Чому не варто забувати уроки Чорнобиля

Чи врятує розвиток атомної енергетики клімат? Все частіше це питання обговорюють світові вчені, політики та громадськість. Експерти впливових світових агентств, серед яких МАГАТЕ, багато американських дослідницьких центрів, країни-прихильники атомної енергетики вважають, що без її розвитку врятувати клімат і, відповідно, людство не можна. Їхні противники, серед яких ряд неурядових організацій, як-от «Жінки в Європі ради спільного майбутнього», Грінпіс, партії зелених європейських країн, закликають не робити клімат ядерним і наводять аргумент, що на кожен євро, інвестований в енергоефективність і певні види поновлюваної енергетики, можна досягти в 11 разів більшого скорочення емісій парникових газів, ніж при використанні ядерної енергетики. Поки міжнародна громадськість дискутує, більшість країн чекати не може.
На будівництво атомних станцій більшість країн штовхає прагнення до енергетичної незалежності від чужого газу, нафти. Наприклад, Білорусь, яка почала будівництво атомної станції, бачить можливість політичної свободи від Росії. Що отримає Україна від будівництва в партнерстві з Росією нових атомних енергоблоків, покаже час.
Чи усвідомило людство уроки Чорнобиля, і які реальні масштаби катастрофи? Які загрози на шляху до атомного розвитку людства і що робитимуть нащадки зі спадщиною відходів мирного атома? Все-таки Чорнобиль — зона відчуження чи розвитку, як на цьому наполягають експерти ООН і ЄС, які нещодавно представили для України стратегію соціально-економічного розвитку Чорнобильського регіону й зони відчуження, в якій основний акцент зроблений на бізнес-потенціал забруднених територій. З такими запитаннями газета «День» звернулася до Юрія Івановича БОНДАРЯ, заступника директора з наукової роботи Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника Міністерства з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь (аналог української зони відчуження), кандидата хімічних наук. Як колишній співробітник спеціалізованого Інституту ядерної енергетики в Соснах (під Мінськом) він був тією людиною, яка 30 років тому написала вихідне наукове обѓрунтування, внаслідок якого атомну станцію побудували в Литві, а не в Білорусі. Зараз він підтримує наміри керівництва країни, яке почало будувати атомну станцію на території Білорусі.

--------------------------------------------------------------------------------

НАСКІЛЬКИ ЧУЖА НАМ ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ?
— Як один із кращих фахівців Білорусі, як ви вважаєте, які наслідки має вибух на Чорнобильській АЕС через 24 роки після катастрофи для довкілля та здоров’я людини ? Як ви оцінюєте їх зараз ?

— Можу лише сказати, що в Білорусі вже достовірно підтверджено і визнано, що рак щитовидної залози у наших жителів пов’язаний із Чорнобилем. Що стосується довкілля, звичайно, ефект від Чорнобиля нехороший в тому в плані, що будь-яке забруднення має наслідки —і для середовища, і для людини, яка сама є частиною цього середовища. Територія, що була виділена як білоруський сектор зони відчуження, стала безгоспною після евакуації й відселення людей. 1988 року на цій території був організований Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник — це Білоруський сектор Чорнобильської зони відчуження. А в 1993 році нам передали ще 800 кв. км зони відселення, і тепер наша площа складає 2162 кв. км, що трохи менше, ніж український сектор, а це приблизно 2600 кв. км.

— Як ви можете оцінити наслідки для місцевої флори й фауни? Були такі дослідження?

— Тварин із двома головами, ви знаєте, не бачив ні я, ні мої колеги. Я був на вашій ділянці зони і там бачив сосни — вгорі стовбура в точках росту утворилася кущуватість, фактично стовбур починає рости, як кущ — це пов’язано з генетичними пошкодженнями, може бути мутацією. Це на тій ділянці, де був рудий ліс, похований на відстані 1,5 км від аварійного блоку. І на цій ділянці такі ефекти проявляються. Там дуже висока потужність дози.

— Якими конкретно науковими дослідженнями ви займаєтеся у заповіднику?

— Ми як дослідники вивчаємо процеси перерозподілу радіонуклідів в системі «ѓрунт — рослина», визначаємо коефіцієнти переходу з ѓрунту в рослини, класифікуємо, які види рослинності нагромаджують більше радіонуклідів, які менше, вивчаємо й багато іншого. Витягувати всю активність з ѓрунту — це нереально. І коли ставиться завдання: давайте ми займатимемося питанням реабілітації зони відчуження, то це абсурдне питання. Його не можна на практиці реабілітовувати. Реабілітовувати можна, зрізавши верхній шар ѓрунту глибиною 20 см. Але куди його подіти? Це мільйони тонн. І який ѓрунт ми отримаємо замість того після такої реабілітації? — голий пісок. Тому в нашому випадку залишається спостерігати й вести виправданий моніторинг та пропонувати експериментальні рішення.

— Так що ж по-вашому можна робити на цій землі ?

— У нас 1986 року сталася аварія. Через 10 років було вирішено переселити тварин-червонокнижників. Було відібрано 16 зубрів із Біловезької пущі для переселення до нас у заповідник. Ми зробили велику загороду — зубророзплідник. Рік тримали зубрів у цій загороді, поки вони не адаптувалися. Потім відкрили проходи. Зубри розбрелися. Але як тільки приходить зима, вони повертаються, оскільки знають, що тут їх завжди нагодують картоплею, буряком, комбікормами. Зараз у нас 76 зубрів. Це за 14 років. Зараз думаємо про вселення другої групи зубрів, аби влилася нова кров і не було кровозмішання. Український сектор завіз коней Пржевальського, зараз декілька особин і в нас живуть.

— В Україні немає єдиного погляду на наслідки Чорнобиля, як і серед міжнародного співтовариства. Існують дві полярні точки зору на Чорнобиль: МАГАТЕ і ВООЗ говорять, що, окрім 4000 випадків захворювання раком щитовидної залози після опромінення в дитячому віці, а також загибелі декількох десятків ліквідаторів, інших певно встановлених наслідків чорнобильського опромінення немає. Багато інших європейських організацій, партія Зелених Європи звинувачують МАГАТЕ в применшенні наслідків катастрофи. Яка ситуація в Білорусі?

— У нас теж є й ті, й інші. Але в нас більш витриманий погляд. Ми вважаємо, що негативні наслідки для нації є. По-перше, білоруська нація менш чисельна порівняно з українською, нас лише 9,5 млн. По-друге, у вас територія більша. У нас майже п’ята частина території виявилася забрудненою. Що вважати забрудненою територією? Адже глобальне забруднення свого часу було в результаті ядерних вибухів у 1962—1963 роках. І воно нікуди не зникло. Потихеньку розпадаються радіонукліди, рівень зменшується. Учені вважають, що тоді рівень забруднення цезієм-137 і стронцієм-90 складав одну десяту кюрі на квадратний кілометр.

— Це багато чи мало? Поясніть.

— Після Чорнобиля ми вважаємо, де щільність забруднення радіоцезієм 1 кюрі й менше на квадратний кілометр, то ми не звертаємо уваги. Хоча це в 10 разів вище, ніж колись було забруднення 1963 року в результаті глобальних ядерних випробувань. Тоді американці, французи, британці й Радянський Союз показували свою потужність один перед одним.

РАДІОАКТИВНІ ДРОВА — ЧИ ПОТРІБНЕ УКРАЇНІ ТАКЕ ЄВРОПЕЙСЬКЕ РІШЕННЯ?

— Нещодавно ЄС заявив, що Чорнобиль — це не зона відчуження, а зона розвитку. В розробленій ЄС для України стратегії соціально-економічного розвитку Чорнобильського регіону й зони відчуження основний акцент зроблений на бізнес-потенціал забруднених територій. На ваш погляд, Чорнобиль — зона відчуження чи розвитку?

— Питання неоднозначне. Я дещо з іншого боку хотів підійти до питання щодо зони розвитку. Я згоден до певної міри — це зона розвитку, але давайте поглянемо, під яким кутом. Сталася найбільша катастрофа за всю історію людства, вибухнув реактор. Суспільство зробило об’єкт укриття. Це колосальний досвід, хоча й дуже гіркий, це потенціал і на майбутнє. Людина вже щось зробила. І якщо в майбутньому що-небудь подібне повториться, то в людства вже накопичився певний досвід. Ви зараз робитимете конфаймент, арочну конструкцію. Це теж світовий досвід, надбання всього людства. І непросто так французи й американці дають гроші. Вони на цьому теж здобувають досвід. У них будуть системні рішення з цього питання. З цієї точки зору — це розвиток. Що стосується сільського господарства — вважаю, недопустимо на цих землях вести сільське господарство. Там, де вище 40 К/км2 по цезію-137, вище за три кюрі по стронцію-90, одна десята по плутонію, — там не можна вести сільське господарство, оскільки земля обробляється, ореться, засівається, збирається і порошиться. Треба подумати про людей, які працюватимуть там. Ми ще до кінця не знаємо ефекту від дії паливних часток, до складу яких входять альфа-випромінювачі, й які можуть потрапляти в органи дихання і там затримуватися.

— Чорнобиль завдяки викидам радіоактивних речовин — це проблема назавжди ? Чого варто боятися?

— Так, по трансуранових елементах. Наприклад, було викинуто чотири ізотопи плутонію (Pu-238, 239, 240, 241). Періоди напіврозпаду перших трьох з них знаходяться в інтервалі від 87 до 24 000 років). Візьмемо самий нешкідливий — четвертий з них — плутоній-241, який є слабким бета-випромінювачем, період напіврозпаду якого дорівнює 14 рокам. З моменту аварії пройшло 24 роки. Вже розпалося 70% вихідної кількості плутонію-241. Але якщо він сам порівняно нешкідливий, то він генерує за рахунок бета-розпаду америцій-241, який є таким же альфа-випромінювачем, як перші три ізотопи плутонію. Кількість накопиченого сьогодні америція-241 вже перевищила сумарну кількість перших трьох ізотопів плутонію Слід додати, що він в природному середовищі рухливіший, аніж плутоній, а період напіврозпаду складає 430 років.

— Київ він накриє? З Києва виїжджати?
— Ні, не треба.

АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА — АЛЬТЕРНАТИВА РОСІЙСЬКИМ ГАЗОВИМ ОБІЙМАМ

— Білорусь почала будівництво атомної електростанції в Островці — дуже зеленому й красивому місці, де менше загрожують землетруси й є доступ до води. Ваша думка з приводу будівництва АЕС в Білорусі для економіки, для безпеки, для екології, враховуючи уроки Чорнобиля?

— Давайте я вам розповім байку, яка пов’язана з Ігналінською атомною станцією. Чому в Білорусі до цих пір немає атомної станції... Свого часу, коли ще першим секретарем ЦК КПБ був Петро Миронович Машеров, опрацьовувалося рішення про будівництво атомної станції в Білорусії. Машеров не хотів ризикований, складний об’єкт розташовувати на території республіки. Він звернувся до президента Академії наук БРСР, аби підготували обѓрунтування, що небажано будувати АЕС в Білорусі. Я тоді працював в Інституті ядерної енергетики. Завідувач лабораторії дав мені завдання підготувати обѓрунтування. Я підготував первинне вихідне мотивування. Його багато разів шліфували й доопрацьовували, й так вийшло, що в Білорусі тоді АЕС не збудували. Побудували в Ігналіні, в Литві. Тобто я тоді сказав своє «няв», і в нас не побудували атомну станцію. Але йдуть роки, з’являється сивина й лисина, міняється світогляд, значить, з’являється досвід, економічні питання стають ближчими. На сьогоднішній день у Білорусі вся енергетика концентрується на 93% на газі з Росії.

Ви вже знаєте, що таке «газове питання»? Постає питання: наскільки ми незалежні як невелика республіка незалежно від того, хто стане наступним президентом? Тому вважаю виправданим зараз себе енергетично забезпечити. Коли працювали Чорнобильська, Ігналінська АЕС, ми проводили обмін, покривали недостачі енергії. Але зараз ці станції не працюють, і постало непросте питання: будувати чи не будувати свою атомну? Адже був мораторій на небудівництво. І не лише у нас, у всій Європі. Але життя вимагає свого. Зараз покращали системи безпеки, блоки стали надійнішими. Тому я — за будівництво атомної станції.

— А де вам брати шість млрд. на будівництво атомної станції? — Брати кредити, знову ж таки, у Росії.

— Але тоді це знову буде залежність від Росії?

— Так, але енергія буде наша на перспективу.

ВІДХОДИ МИРНОГО АТОМА — НАША СПАДЩИНА НАЩАДКАМ

— Але ви за будівництво атомної електростанції лише з тієї причини, що це можливість економічної й, відповідно, політичної незалежності Білорусі?

— Думаю, що так. З точки зору радіоекології, все одно енергію десь треба брати. Ось ви, коли спалюєте донецьке вугілля, то перевищуєте викиди від атомної станції. Ми тут не говоримо про відходи, які потім треба буде десь «захоронювати». Це складна й довгоживуча проблема, і неправильне її вирішення може торкнутися всієї планети. Поки відпрацьоване паливо зберігають, контролюють, частково переробляють для використання в медицині, будівництві, промисловості.

— Щорік 2 млрд. дол. втрачає Україна через будинки, що не утеплюють. Всі джерела поновлювальної енергетики генерують лише 0,5% поновлювальної енергетики, а це надзвичайно низький показник. Саме впровадження програм енергоощадності в будинках, розвиток поновлювальної енергетики можуть на 60% понизити залежність від російського газу. Скажіть, у Білорусі проводилися дослідження потенціалу альтернативних джерел енергії замість атомної енергетики?

— Ми використовуємо альтернативні джерела, але їх недостатньо. У нас у зоні в науковому містечку ми газ не використовуємо, палимо дрова. Але якщо всі дерева спиляємо, то де тоді брати кисень? Відносно вітрової енергії, я бачив в Естонії — там на березі й на багатьох горбах біля Нарви стоять вітряки, й це якийсь вихід. Раніше я знайомився з розрахунками англійців, що повна енергія, витрачена на виготовлення конструкцій вітрових електростанцій, дорівнює енергії, яку вони здатні виробити за рахунок свого ресурсу.

— Зараз багато хто вважає, що врятувати клімат без розвитку атомної енергетики неможливо. Противники атомного розвитку вважають таку дорогу тупиковою й закликають робити ставку на альтернативні джерела. Ваша думка?

— Напевно, можна. Але це буде нецікаво для людства. Можна відмовитися від використання електроенергії, відмовитися від літаків і автомобілів та від багато чого іншого, перейти на натуральне господарство — що виробив, те і спожив. Таке життя сьогодні нікого не влаштує. Ми живемо в іншому світі. Альтернативні джерела енергії не задовольнять всі наші потреби. Атомна енергетика може врятувати екологію, за рахунок того, що зменшиться викид СО2 в атмосферу. Цікава картина відбувалася між англійцями й французами. Коли обговорювалося питання, будувати атомні електростанції чи ні, то в Англії піднялася багатолітня дискусія — чи це добре, чи це погано. Всі були залучені — громадськість, парламент. Французи тим часом уздовж протоки Ла-Манш поставили декілька атомних станцій. Отримують тепер енергію, а за розою вітрів усі здування йдуть у бік англійців.

— Який головний урок Чорнобиля?

— Технікою повинні керувати професіонали. Уряди мають миттєво реагувати, а не виводити людей на демонстрацію. Чорнобиль — це помилка людини: був прийнятий ряд неправильних рішень, які призвели до такої страхітливої катастрофи.

— Таке світоглядне питання. Якщо людина не розвиватиме атомну енергетику, то як вона може повертатися в первісну добу? Яка має бути грань в стосунках «людина-природа», через яку людина не повинна переходити, аби природа не мстилася людині ?
— Проблематичні питання ставите. Не так просто, сидячи за столом, відповісти.

Має бути баланс-рівновага: людина повинна відчувати себе комфортно в здоровому середовищі, й природне середовище має відповідати їй тим же. Людина не може бути здоровою в хворому природному середовищі. Я —за паритетні стосунки. Людина — це найуразливіше біологічне створіння на землі. Ми як біологічні індивіди найбільш наражаємося на ризики постраждати. Якщо буде погано, то в першу чергу дуже погано буде людині.

Безкоштовне пиво - дорога залежність

2010-07-16T03:19:00.000-07:00

ЩОДЕННИК
Ганна Гопко
На касі фаст-фуду української їжі в торговельно-розважальному центрі на Позняках пропозиція касирки здивувала:
— Вам фішку на безкоштовне пиво дати ?
— Ні, — швидко відреагувала я...
Непотрібна мені ваша фішка.. Уже чотири місяці, як у роті взагалі не було ні пива, ні вина, ні чогось міцнішого. Не скажу, що колись у житті зловживала алкоголем. Однак рішення про 100% життя без алкоголю (навіть на свята) прийняла не відразу.. Одна нетолерантна до алкоголю людина мені «промила мізки» лекцією, з якої запам’ятались фрази: «Ввечері випив пива, вранці помочився своїми мізками», «Алкоголь руйнує нервові клітини тієї частини мозку, що відповідає за совість, гуманність», «У вині та пиві усе корисне, крім алкоголю»..
Однак гарантій, що зможу встояти перед сухим білим запашним вином десь на природі — нема.
Уже жуючи їжу, думала про інших — про тих, хто ніколи в житті не пробував пиво, про тих, хто думає кинути пити пиво із різних міркувань та про тих, хто уже має пивну залежність..
Такі собі фішки на безкоштовне пиво — це не що інше, як стимул почати пити, продовжити це робити... і колись, може, навіть спитися...
Як на мене, то такий спосіб заманювання нових клієнтів є цинічним. І нічим пивних виробників не відрізняє від тютюнових компаній, які безкоштовно роздають цигарки. І ті й інші нищать здоров’я українців..
Спершу нам лізла в мізки набридлива реклама пива із відомими зірками, тепер на кожному кроці відкриті магазинчики із живим пивом.. Як шинки колись...І після цього мені хтось скаже про корпоративну соціальну відповідальність пивних компаній.. Якою ціною вони фінансують благодійні проекти, фінансують різні соціальні акції — ціною підсаджування нових клієнтів?
Совісті немає там, де є бажання збільшити надприбутки за будь-яку ціну.. Але має бути інстинкт самозбереження в кожного.. І в нації загалом! І хочеться вірити, що його не вдасться приспати безкоштовною роздачею пива.. хочеться вірити, що інстинкт самозбереження порятує націю від демографічної кризи.. Бо часто наші проблеми в наших слабкостях.. А халява — не завжди корисна для здоров’я

ВНЩ (ВНУТРІШНЄ НАЦІОНАЛЬНЕ ЩАСТЯ) проти ВВП

2010-06-07T23:57:00.000-07:00

Національне щастя
Як його забезпечують у БутаніГанна ГОПКО, спеціально для «Дня»

Королівство Бутан, розташоване на схилах Гімалаїв по сусідству з Китаєм та Індією, відоме у світі своїм безпрецедентним кроком — забороною продажу сигарет! Маленька високогірна країна, у якій медичне обслуговування безкоштовне, вирішила не субсидіювати шкідливі звички. І що цікаво, такий ефективний захід із охорони здоров’я був ініційований самими мешканцями — буддистами, для яких куріння — це гріх. Заборона продажу сигарет та обмеження куріння в громадських місцях — не єдине, що варто перейняти в Бутану. Для любителів екологічно дружнього способу життя Бутан — гідне місце для відвідин. У Королівстві особливе ставлення до Матінки-Землі. Тут рослини та тварини — живі істоти. Тут не використовують хімічні добрива і практикують принципи «зеленої» економіки. Тут уже давно виміряють розвиток країни за рівнем зростання національного щастя, а не валового внутрішнього продукту. Як цього вдається досягти цій маленькій країні, «Дню» розповів міністр охорони здоров’я Королівського уряду Бутану Занглей ДУКПА, який брав участь у 63-ій Генеральній Асамблеї ВООЗ у Женеві.

— Прочитавши чимало матеріалів про Вашу країну, мене дуже вразив той факт, що Ви змогли підняти середню тривалість життя з 37-ми років у 1962 році до 66-ти років у 2005 році. Скажіть, будь ласка, як вашій країні вдалося за такий короткий проміжок часу добитися таких успіхів? Адже це питання зараз дуже актуальне і для України, котра переживає демографічну кризу, посилену надмірним споживанням алкоголю та тютюну, котрі скорочують тривалість життя.— Знаєте, Ганно, по-перше, нашій країні дуже поталанило з королями, адже іноді мудрий король набагато кращий за будь-яку демократію. Окрім того, в нас ще й дуже гарний уряд, що в поєднанні дозволяє мені сказати, що однією із запорук успіху були розумні лідери. Головним завданням для них є не самозбагачення, а забезпечення добробуту населення. Але це лише перший фактор.
По-друге, Бутан — маленька країна, це наша перевага. Нею набагато легше керувати, впроваджувати зміни. Населення Бутану на сьогодні складає близько 700 тис. чоловік. Також в нашій країні є певний план розвитку сім’ї, разом із наданням безкоштовної невідкладної медичної допомоги.
Наш четвертий король отримав трон 1972 року, коли йому було лише 16 років. 1974 року, коли йому виповнилося 18 років, у своїй промові до бутанців під час коронації він зазначив, що ми не маємо бути під впливом ВВП, орієнтуватись лише на зростання ВВП як на один із головних показників розвитку країни, а маємо також сконцентрувати увагу на соціальній, екологічній, духовній сферах тощо. Тому основним показником розвитку країни має стати зріст внутрішнього національного щастя (ВВЩ), а не ВВП. Саме тому вся його майбутня політика була побудована на філософії зростання національного щастя в країні. Навіть модернізація країни та розвиток її в економічній сфері, включаючи монетизацію, проходили під егідою цієї філософії. Я не пам’ятаю, чи 37 років, як ви стверджуєте, чи 45 — була середня тривалість життя в країні на той час — але в будь-якому випадку це було неправильно. Деякі подають цифру 37, але вона мені здається спекулятивною, в деяких книжках я зустрічав цифру — 45, але на той час в нас не було достовірних даних і нормальної статистики. Тепер же я з впевненістю можу сказати, що в Південній Азії середня тривалість життя складає 66,6 р., а в Бутані ця цифра ще вища і доходить до 70-ти років.
— Бутан — чи не єдина країна в світі, де у 2004 році повністю заборонено продаж сигарет. Мені як українці важко уявити, щоб, скажімо, український уряд чи президент одного дня просто заборонили продаж тютюнових виробів, адже українське суспільство ще морально не готове до такого кроку. Скажіть, будь ласка, як вам вдалося цього досягти?
— Ви знаєте, я думаю, що тут дуже важливу роль відіграють соціальний, культурний та релігійний аспекти життя. Нам вдалося заборонити виробництво, культивацію та продаж тютюнових виробів, але ми не можемо заборонити куріння як явище.
— Тобто люди можуть купувати сигарети, скажімо, в Індії і курити їх у Бутані?— Так, але людина не може курити їх в громадських місцях. Тобто, якщо ти хочеш вбивати себе — будь-ласка, але не інших. Але я хочу, щоб ви зрозуміли інше. Ця заборона не була чимось, що було нав’язано урядом. Так, звичайно, керівництво країни відіграло свою роль у впровадженні цих заборон, але сама пропозиція такої заборони була від людей, від народу. Адже, окрім того, що куріння шкодить здоров’ю, воно ще й заборонено нашою релігією — буддизмом. Пропозиції щодо заборони надійшли з усіх 20-ти територій, на які поділена наша країна, і вони всі були одностайні в тому, що продаж сигарет потрібно забороняти. Національна Асамблея легко підтримала цю ініціативу, адже вона виходила від самих людей.
Курці можуть привозити з собою сигарети. Так, скажімо, якщо ти не бутанець, чи не сповідуєш буддизм — ти можеш привозити собі сигарети, чи замовляти їх, але за сигарети доведеться сплачувати величезний податок. Якщо ж людина захоче привезти більше дозволеної норми і буде спіймана на цьому — її будуть судити і накладуть величезні штрафи за це.
— Наскільки такі антитютюнові заходи ефективні? Який рівень поширеності тютюнокуріння сьогодні в Бутані, скажімо, в містах, де рівень куріння вищий?
— Менше 2% — такі дані нещодавно проведеного дослідження.
— Одним із головних питань на 63-й Генеральній асамблеї ООН стало обговорення глобальної проблеми надмірного споживання алкоголю та алконапоїв, особливо серед молоді. Нарешті делегації навіть затвердили Глобальну стратегію боротьби з негативними наслідками споживання алкоголю. Скажіть, будь ласка, чи існує така проблема в Бутані?
— Взагалі-то така проблема існує, особливо серед молоді. І з цією проблемою важко боротися, тому що, як би це не здавалося дивним, — це частина культури. Так, серед чоловіків прийнято приходити в гості з алкоголем домашнього виробництва, який на нашій мові має назву «Ара» і виробляється з рису та інших зернових. Особливо це стосується Півдня та Південного Сходу країни. Як кажуть наші люди, — якщо ти знаєш як правильно пити — то це ліки, якщо ж не вмієш пити — це отрута (сміється).
Ми не видаємо ліцензії на продаж та виробництво алкогольних виробів закладам, які розташовані поблизу медичних, освітніх та релігійних установ. Звичайно, в нас також заборонений продаж алкогольних виробів особам до 19 років. Окрім того, в нас заборонений продаж алкоголю по вівторках та п’ятницях, а також вранці — до 13 години дня. Але, знову ж таки, ми лише розробляємо програму на основі досліджень по боротьбі з алкоголем, і те, що було зроблено — це лише базові початкові кроки. Звичайно, це спричиняє певні економічні проблеми, але громадське здоров’я набагато важливіше за будь-яку економіку.
— Тут виникає запитання про спроможність купувати шкідливі продукти. Яка середня заробітна плата на місяць в Бутані, наприклад, в столиці?— Близько 400—500 доларів США.
— Як на мене, непогано...
— У нас вважають, що Бутан — найбагатша країна в Південній Азії.
— Я була вражена, що під час вибудовування економічної стратегії вашої держави особливо брали до уваги охорону навколишнього середовища... Так, наприклад, я прочитала, що у вас заборонено вбивство будь-яких тварин та використання хімікатів...
— Так, але, знову ж таки, — це закладено в основі нашої релігії, адже будь-які живі істоти, навіть квіти — священні. Отже, якщо ти зрубуєш дерево — ти його вбиваєш, або якщо ти розчавлюєш комаху — це також вбивство, адже в них є таке саме життя.
— Ви могли б коротко розповісти, на чому базується політика зростання національного щастя Бутану, що є його «трьома китами» ? — Наша політика зростання національного щастя базується на чотирьох основних принципах. Перший принцип ѓрунтується на стабільності й рівності економічного зростання. У нас є багаті природні ресурси, але вони повинні розумно використовуватися, щоб в майбутньому так само стабільно приносити свої плоди та рівно розподілятися між усіма громадянами. Тобто економічні вигоди мають бути постійними та рівними. Це лежить в основі першого принципу.
Другий принцип полягає в збереженні та розвитку нашої культури. Він базується на тому, що культура має бути об’єднуючою силою суспільства, яка створює гармонію у ньому. Бутан — невелика країна, розташована поруч із Китаєм. І наша культура є нашою армією — тим, що тримає нас разом і дозволяє об’єднуватися на захист нашого суверенітету.
Третій принцип полягає в збереженні нашої матінки-природи, яка дала нам життя, а саме збереженні та захисті навколишнього середовища, щоб жити в гармонії з природою та екосистемою.
І четвертий принцип, без якого неможливо побудувати щастя, полягає в наявності гарного керівництва країни. Якщо в країні слабкий уряд — перші три принципи не зможуть ефективно працювати, саме тому четвертий принцип полягає в тому, що в нас гарний уряд. Четвертий принцип поділяється в свою чергу на 9 складових, які також поділяються на 72 показники. Так от, здоров’я є однією зі складових.
Щодо захисту навколишнього середовища — 74% нашої території вкриті зеленню, і однією із задач на сьогодні є те, що 64% загальної площі країни повинно бути вкрито лісами. Ми розуміємо, що природа є дуже вразливою. Так, звичайно, ми могли б зруйнувати багато всього бульдозерами і побудувати щось на тих місцях, і це, можливо, навіть було б краще з економічної точки зору. Але ми розуміємо, що екологія та захист навколишнього середовища набагато важливіші за економічний аспект. Тому ми не зважаємо на те, що нам більше коштів вартує бути екологічно дружними до природи, ніж просто витрачати природні ресурси, щоб наші діти могли жити в кращому та безпечнішому місці.
— На жаль, наш уряд більше турбується про ВВП, ніж про ВНЩ (внутрішнє національне щастя)...
— Коли за основу береться нав’язаний капіталістичними країнами та корпораціями ВВП — головним пріоритетом стає отримання максимального прибутку та розвиток ринку, але ж ніяк не щастя нації. Знаєте, який приклад на найпримітивнішому нижчому рівні у нас зазвичай наводять, щоб показати різницю між запропонованим капіталістами ВВП, ключовим моментом якого є збагачення, та нашим ВНЩ (сміється). Якщо ти приготував собі сам вечерю і з’їв — це ВНЩ, якщо ж пішов вечеряти до ресторану — це ВВП. Я не кажу, що ВВП як показник поганий, але він повинен бути лише одним із показників, але ж ніяк не основним.

http://www.youtube.com/watch?v=n0ZFrFNr53M

2010-05-11T07:27:00.000-07:00

http://www.youtube.com/watch?v=n0ZFrFNr53M - РОЛИК-ПРЕЗЕНТАЦІЯ АКЦІЇ НА 5 ЧЕРВНЯ! ( чорновик)

усі запрошені!

Від екологічної руйнації – до екологізації життя

2010-05-05T04:27:00.000-07:00

ЕКОКАЛЕНДАР НАПОВНЕНИЙ РІЗНИМИ СВЯТАМИ ЧИ ПАК НАГАДУВАННЯМИ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ РЯТУВАТИ ПЛАНЕТУ. Так непомітно пройшов і День Землі і День охорони навколишнього середовища ( 16 квітня). Як для України, тема є надто актуальною, аби привертати до неї увагу громадськості лише декілька раз на рік, адже у сфері екології, хоч чого б вона стосувалася — води, повітря, землі, лісового господарства чи утилізації відходів, — суцільні небезпеки та ризики. Настільки великі, що можуть стати важливішими за військові чи інші загрози. Але будь-яка охорона довкілля починається з свідомості.

Корумпована влада порушує Конституцію України, Водний та Лісовий кодекси, відсікаючи українців від України: довжелезні паркани, за якими озера, ріки, ліси, заповідники, віддаляють громадян від найкращих природних ландшафтів. Щодня у ЗМІ говориться про нові факти порушень законів впливовими людьми, однак масовими протестами вони не супроводжуються. Чому ми дозволяємо мерам різних міст, можновладцям забирати найкраще та жити за наш рахунок? Більше того — нищити і завдавати шкоди, адже вирубування лісів, намивання островів чи будівництво доріг у заповідних зонах порушує весь природний гомеостаз, нищить всю систему загалом. Як формувати екологічну свідомість та світогляд, де довкілля — це насамперед матеріальний ресурс?

Із такими непростими запитаннями газета «День» звернулася до Олександра СТЕГНІЯ, доктора соціологічних наук, провідного наукового співробітника Інституту соціології НАН України, виконавчого директора Центру соціальних і політичних досліджень «Соціс», автора численних публікацій на соціально-екологічну тематику, монографії «Інституціоналізація екологічних інтересів у суспільстві соціогенних ризиків».

— Постчорнобильська Україна — на порозі екологічної руйнації. Щодня ми чуємо про чергове знищення скверу, варварську вирубку зелених насаджень, масштабні будівельні проекти на території заповідників… Такі загальні проблеми характерні для всієї України. Чому, на вашу думку, немає масового опору населення? — Ваше запитання стосується екологічної сфери, хоча його треба ставити ширше. Мова йде про захист прав людини, тому що коли ми говоримо про природне довкілля, то маємо на увазі також екологічну безпеку, захист екологічних інтересів людини і, власне кажучи, захист права жити в безпечному довкіллі. Що відбувається з соціальною активністю? Тут доцільно звернутися до такого поняття, як легітимність. Суть цього поняття полягає у підтвердженні або схваленні суспільством певних соціальний дій. Якщо говоримо про легітимність влади, то це схвалення населенням тих кроків, які робить влада. Відразу ж зауважу, не слід плутати легітимність із легальністю, оскільки остання означає узаконення. Чому інколи виникають колізії? Коли є узаконення незаконних дій, бачимо прописані правові норми, які начебто легалізують те, що є порушенням. Але така легітимність не схвалюється більшістю населення.

— Тобто можна сказати, що легітимна влада здійснює нелегітимні речі, такі дії, які суспільство не підтримує. Чому так відбувається?— Щодо влади, візьмемо період останніх п’яти років. Фактично влада поділилась на два великих табори, які репрезентували державну владу й водночас один одного зовсім не сприймали, дуже часто йшла боротьба на самознищення. І це впливало на масову свідомість. Виникає питання: які спільні цінності можуть бути в країні, якщо то єдина країна? Виборцям стало зрозуміло, що сама політична еліта нехтує міжнародним авторитетом країни, дозволяє собі таким чином принижувати українське суспільство в цілому. По суті, виходить: хто б при владі не був, влада — це погано, і цей нігілізм у ставленні до політичної влади без зміни знаків «плюс» — «мінус» — це вже перший серйозний крок до втрати легітимної основи української влади. А що сталося з населенням? Тут з’явився інший феномен. Відбувається перевага приватної сфери життя над публічною. Що я маю на увазі? Фактично приватизація суспільного життя стала вже доведеним фактором. Інтерес до політичного життя здебільшого обмежується лише розмовами про політику, на зразок відвертості «кухонних» розмов на політичні теми радянської доби. За невтручання у справи своєї «політичної кухні» політики віддячують своїм прихильникам певними матеріальними винагородами. Підтвердження цих слів доволі легко можна знайти в наших сьогоднішніх реаліях, коли окремі політичні сили й політики банально купують прихильність значної частини виборців. Як цілком конкретний приклад можна пригадати перемогу Черновецького.

— Пане Олександре, як ви думаєте, коли українці стануть багатшими, вони стануть соціально активнішими чи ні?
— Не певен. Між багатством і соціальною активністю не можна ставити порівняння, хоча тут можна сказати, що середній клас — це база соціальної підтримки екологічних цінностей. Про бідність можна так сказати: вона поглиблює, ускладнює боротьбу за екологічні інтереси, але з іншого боку не бідність є причиною соціальної пасивності, а багатство — соціальної активності. Наприклад, якщо взяти екологічно свідому інтелігенцію, то далеко не всі серед неї — люди заможні. Значний вплив має соціальний контекст, в якому молода людина проходить шлях соціалізації, громадянського становлення.

— Якщо б ви отримали можливість визначати головні напрямки фінансування соціальної сфери, то куди б ви спрямували кошти? — Щодо екологічних інтересів, вони мають свою специфіку, власне кажучи, весь радянський період та й зараз ставлення до природних ресурсів є таким, що вони майже безплатні. Правда, зараз вже лічильники на воду поставили. Природні ресурси завжди були й є доступними і тому не мають особливої вартісної цінності. Ця цінність формується тоді, коли виникає великий дефіцит. І, до речі, ми вже маємо приклад з якісною питною водою, яка перетворюється в товар. Як не сумно казати, але усвідомлення того, що вода є товаром, робить її інструментальною цінністю. Це і лічильники в будинках, це і оплата комунальних послуг, це і купівля бутильованої води. До речі, в Києві вже нараховується з десяток компаній, які розвозять воду. Ще недавно всі б сміялися з тих, хто купував би воду. А сьогодні — нормальна реакція, розуміння, і тут варто враховувати наслідки вживання води для здоров’я людини. Але тут ми стикаємось також із соціальною нерівністю, точніше, я б сказав, екологічною нерівністю, оскільки далеко не всі можуть дозволити собі купувати воду.

— Наскільки наша влада дослухається до вас?— Я хотів би поставити питання детальніше і ширше — про теперішні взаємини між науковою елітою й управлінськими рішеннями, між істеблішментом і наукою. Тут ситуація яка? При всіх негараздах і недоліках діяльності Національної академії наук там є речі креативні, які можуть використовуватися в соціальній політиці держави, особливо зараз ми відчули потребу в енергозберігаючих технологіях. Інститут, наприклад, щорічно друкує збірку наукових публікацій та емпіричних даних під назвою «Українське суспільство. Динаміка соціальних змін». Ця збірка виходить вже багато років, ми її передаємо в Адміністрацію Президента, у профільні комітети Верховної Ради, і таким чином органи влади можуть цей матеріал використовувати у своїй практичній роботі. Зворотній зв’язок має місце, коли приймаються якісь адміністративні рішення. Наприклад, коли обговорюється якась програма Кабінету Міністрів, вони звертаються в Академію наук і до нашого Інституту. Наші колеги Євген Іванович Головаха і Наталія Вікторівна Паніна побудували методику виміру індексу соціального почуття. Цей індекс вимірює, наскільки люди комфортно живуть у цьому суспільстві. Короткий варіант індексу будується на 20-ти показниках, і там можна побачити, наскільки він є критичним, некритичним, і це підказка для соціальної політики, для, власно кажучи, реалізації певних форм. Ми це даємо. Але, на моє переконання, наші розробки поки не використовуються належним чином. Чому? Згадаємо початок нашої бесіди. Немає загально-об’єднуючих соціальних цінностей для всієї України. А от тут, до речі, є такі цінності. Це може бути і здоров’я населення України, і якісна освіта, і екологічна безпека, і юридична допомога у захисті своїх прав. Це цілі, які можуть об’єднати наше суспільство. З пошуком національної ідеї в історичному минулому я був би обережний, оскільки нашу історичну спадщину розуміють і використовують по-різному.

— Пане Олександре, наскільки зараз матеріальне домінує над екологічними цінностями, привалює сучасну молодь? Що формує нашу молодь, про що вона думає?
— У багаторічному моніторинговому дослідженні «Українське суспільство: думки, оцінки й умови життя населення України», яке вже ведеться 16 років, дано соціальний портрет населення України. Молодь до 30 років у цьому моніторингу складає в середньому понад 20 відсотків від загальної чисельності опитаних, і тенденції, які є серед молоді, свідчать, що вона дуже чутливо реагує на ті приклади поведінки, які зараз домінують у суспільстві. І тут старша генерація несе особливу відповідальність. Коли на рівні школярів початкових класів уже починається конкуренція за володіння певними матеріальними благами: банально це починається від володіння певними брендами мобільних телефонів, потім — хизування досягненнями своїх батьків, а не власними успіхами у навчанні. Сьогодні для молоді важливо, і я це своїм дітям кажу, відродити або зробити у суспільстві домінуючою цінність праці. Наші діти сповзають у сферу конс’юмерізму. І це може призвести до загибелі спільності небайдужих до захисту своїх громадянських прав і свобод людей, відповідальних за розвиток своєї країни. Тому та теза, що молодь більш сприятлива до екологічних цінностей, працює частково. Чому? Це залежить від соціального мікросередовища — це може бути громадська організація, певний гурток, професійне товариство, коло знайомих та друзів, під впливом яких формується екологічний світогляд та відповідні зразки поведінки. Але в цілому сучасне українське суспільство негативно налаштоване щодо екологізації свого повсякденного життя.

— Як ви ставитеся до того, що особливо багато молоді залучено до різних політичних акцій? — В наших реаліях маніфестант — це не ознака соціальної чи політичної свідомості, а насамперед спосіб додаткових доходів. Це ми допустили, що після так званої маніфестації молодь п’є кухоль пива чи курить цигарку. Я впевнений, що все ж таки треба починати з цінності праці, корисної суспільству, а потім, можливо, і буде активність. Тому що людина, яка працює, вже приносить певну користь суспільству. Якщо людина досягла певного високого професійного рівня, то вона потенційно готова у разі порушень, пов’язаних із соціальним управлінням і функціонуванням свого підприємства, пристати і на позицію громадянську. Чому серед екологів багато професійних вчених, не алярмістів, а по суті їхня позиція професійна, їхні знання говорять, що зараз може бути погано. І вони виходять на другу, вже соціальну позицію активності. До речі, не може бути справжній професійний еколог без певної громадянської позиції. Тому що він розуміє, його професійна сфера показує, що є негаразди і треба щось робити. Так, у багатьох інших сферах, візьміть, будь-ласка, безпеку продуктів харчування, — кваліфікований юридичний захист людей, кваліфіковане медичне обслуговування. Сьогодні нерідко питання вже стоїть не про оплату медику, а як знайти лікаря, здатного надати кваліфіковану медичну допомогу.

— Який ви бачите вихід із цієї ситуації?

— Доцільно визнати екологічну безпеку, екологічне здоров’я — екологічними інтересами, соціальними цінностями для усього українського суспільства, поза його поглядів на будь-яку політичну силу. В цьому сенсі я хочу наголосити: екологічна безпека є поза політикою в сенсі певних ідеологічних вподобань. І це розуміння має йти від вищих щабелів державної влади, і тоді екологічна складова нашого життя стане цінністю, яка об’єднує українців, незалежно від місця їхнього проживання. Донецьк, Маріуполь, Калуш — цей перелік можна продовжувати. Це різні географічні точки України з різними ідеологічними орієнтаціями, однак вони мають спільну соціальну цінність — екологічну безпеку населення, без якої неможливо забезпечити належні умови повсякденного життя. Влада, президент, уряд мають зрозуміти: на кону національні інтереси країни, й ми підказуємо в наших результатах, де знаходити загальнонаціональні пріоритети.

№67, п'ятниця, 16 квітня 2010
версія для друку

Битва за Прорізну.. Війна ще не виграна

2010-04-29T05:03:00.001-07:00

ЩОДЕННИК

29 квітня
— Дай Боже щастя!
— Дякую, Вам також, — підняв голову від несподіванки садівник, котрий навприсідки у ямку садив нове деревце.
— Так уже гарно стало тут у скверику на Прорізній, посадили ялиночки та проклали доріжки. Лише за тиждень моєї відсутності.
— Це ще не гарно. Що ще тут буде. Подивитеся.
— Як добре, що битва за Прорізну таки закінчилася перемогою громадськості. Пригадую, як зимою ми тут паркан двічі ламали, щоб не допустити будівництва ресторану.
— Яке там відстояли, — відповів чоловік. Хтозна, що ще може бути. Владу ж не змінили. Той самий Черновецький і далі при владі, як і чиновники, які давали дозвіл на будівництво. Може, вони чекають, що народ втихомириться, і з новими силами почнуть.
Ви знаєте, Ви праві. Поки владу не зміниш, нема гарантії, що нові Дарниці, нові Прорізні не виникатимуть у різних районах Києва.
Все залежить від людей. Отож, продовжуйте боротися.
Ось така несподівана й для мене розмова. Дійсно, вигравши битву — не варто розслаблятися. Бо можна програти війну. Попри все на серці було тепло. Замість ресторану, замість тої уже виритої 10-метрової ями тут — у центрі столиці України — уже гарний скверик, у якому нові деревця. Тож, буде кисень. Захотілося теж посадити своє дерево. Дерево надії.
№76, четвер, 29 квітня 2010

не Табачником єдиним.. Або як зруйнувати традицію призначати недостойних?

2010-03-20T09:26:00.001-07:00

Уявіть собі, що завтра міністр освіти і науки Дмитро Табачник на прохання Януковича пише заяву про звільнення? Хороший піар-хід для новообраного Президента. І що тоді ? Невже уся свідома громадськість, виступи якої заполонили вулиці та Інтернет підтримає Президента чи у гіршому випадку похвалить за такі дії?
Сумніваюся, що призначення Табачника - це справа рук політтехнологів Віктора Януковича, аби відвернути увагу суспільства від гірших призначень, дій Уряду чи Адміністрації Президента..
Це не хитрий хід, а просто елементарна зневага до українців, така собі провокація, коли свідомого анти українця назначено аби приглушити природний розвиток всього українського.
Правильно роблять незламні духом громадяни, коли висловлюють свій протест. Табачник має піти…
Однак проблема ж не лише в одному Табачнику.. За які такі досягнення перед народом України, професійний досвід чи освіту роздавали міністерські портфелі ? І яка реальна користь буде нам із Вами від новообраного складу КабМіну?
Гельсінська спілка з прав людини розповсюдила звернення, до якого уже приєдналося більш, ніж 20 правозахисних організацій, щодо неприпустимості реалізації намірів нового Міністра МВС Анатолія Могильова ліквідувати Управління моніторингу прав людини в діяльності органів внутрішніх справ.
Екологічна громадськість висловила стурбованість і призначенням Віктора Бойка міністром з охорони навколишнього середовища.
Інформація про його уміння «господарювати» тут:
http://bei-news.blogspot.com/2010/03/turtle-news-other_794.htm Під великим знаком питання й професійна придатність В.О. Бойка. Адже за даними Відомостей Верховної Ради України за 4 роки роботи у Верховній раді четвертого скликання він не підготував жодного законопроекту. До того ж він не має ні профільних знань, ні досвіду роботи, які б дозволили йому якісно справлятися із таким складним завданням, як охорона довкілля України.
Можливо після перемоги - звільнення Табачника з посади - варто звернути увагу на інших міністрів, щоб зламати руйнівну традицію назначати недостойних ?
Сучасна корумпована влада скрізь – від районів до столиці - постійно кидає громадськості якусь кістку, за яку вона бореться. Чи то хоче побудувати ресторан на Прорізній, чи то захоплення Сяйва, чи то знищення зелених зон…
Реально активних людей в Україні поки недостатньо аби встигати розв’язувати усі наболілі проблеми. Тому чимало активістів залучені до кількох битв відразу, а широка громадськість поки що апатично споглядає.. Владі така ситуація вигідна..
Змінити ситуацію можна… Для цього потрібна зміна влади ?

Новий очільник Мінприроди - або чому б мені не стати балериною

2010-03-14T09:37:00.000-07:00

Новина про новий Кабмін, прем"єра та нового міністра з охорони навколишнього середовища застала мене у Пармі, де відбувалася п’ята конференція міністрів з охорони здоров’я та навколишнього середовища 53 країн Європейського регіону ВООЗ. Впродовж трьох днів понад 800 учасників - міністри, науковці, експерти ВООЗ та інших міжнародних організацій, громадські активісти, журналісти обговорювали нові виклики та шляхи поліпшення стану довкілля в регіоні заради здоров’я. Офіційну делегацію України, куди входили і представники Мінприроди, очолив уже екс-міністр з охорони здоров’я Василь Князевич. Детальніше про конференцію в газеті "День".
"Нова" влада дала ляпас фактично усім, назначивши відомих "кадрів", ОСОБЛИВО вражеє новий міністр освіти.. Як екологічному журналісту, мені було неприємно довідатися хто став новим міністром Мінприроди..
Журналіст ВВС, який сидів біля мене, довідавшись про Бентлі і про інші витівки Віктора Бойка.. був вражений демократією по-українськи.. Мені стало сумно.. У цьому міністерстві за 18 років незалежності змінилось понад 10 міністрів. Дивує відкритість влади та критерії відбору кандидатів на такі посади. За які заслуги перед навколишнім середовищем, за які досягнення в сфері охорони довкілля чи за який досвід, освіту Віктор Бойко став міністром ?
Це теж одна із 10 топ-причин чому у нас кількість екопроблем зростає..

Ось відповіді на питання, а також інформація про активну "діяльність" нового міністра тут:
http://bei-news.blogspot.com/2010/03/turtle-news-other_794.html

За 10 років діяльності в екологічній сфері можу назвати, як мінімум, трьох достойних кандидатів на цю посаду, з якими погодяться провідні екоексперти. Чому екологічна громадськість не бере участі в процесі рекомендації та відбору кадрів. Адже у країні, де вимирає нація ( навіть попри незначне збільшення народжуваності у 2009 році) безпечне довкілля здатне зменшити кількість смертей ( це доведено) і зменшити захворюваність.

солокий листопад

2010-03-14T08:59:00.000-07:00

випадково вмикнула ТБ на фільмі "Солодкий листопад" (2001)... і вражена власними метаморфозами.. не змогла зупинити сліз.. Пробило вночі. Раніше цей фільм викликав менші емоції..
подумайте про час, про цінність кожної миті кожного дня.. про те, на що витрачаєте життя і як, з ким його проводимо.. Ніколи не пізно змінити своє життя і жити сьогодні так, ніби це останній день..
Може таке відчуття додасть здорового оптимізму до справ, які робимо..., натхнення у, здається, дрібних речах..., усвідомлення - що ЖИТТТЯ ПРЕКРАСНЕ, незважаючи на владу, на погоду і так далі...

Щастя - це коли ти робиш щасливими інших!
п.с! як правило, блог не урізноманітнюю (засмічую) ось такими "ліричними відступами"...
фото - італійське містечко Парма біля конгрес центру, де відбулася 5-а конференція міністрів з охорони здоров"я та навколишнього середовища. колись це була територія цукрового заводу..

день народження

2010-03-04T06:40:00.001-08:00

Одна подруга сказала: "Ти до свого дня народження не маєш стосунку.. А от батьки, а особливо мама - це для них свято".
Погоджуюсь!
Дякую Господу за таких батьків!

«Дитяча лікарня майбутнього» в майбутньому ?

2010-02-12T12:09:00.000-08:00

Переможець «Телетріумфу» (кращий репортер країни-2009) Наталя Соколенко у своєму матеріалі на «Телекритиці» «На захист Людмили Янукович» порушила важливу проблему - безвідповідальності першої леді перед громадянани.
Скільки дітей можна було б уже врятувати, якби в Україні вчасно було створено лікувальний заклад світового рівня… Але благодійність в Україні має свої особливості. Вона безконтрольна. Спершу нас закликають надіслати смс на номер і у такий спосіб скромно долучитися до благородної справи, яку піарять на всіх каналах. А потім… ми дозволяємо мільйонам гривень десь «зависнути»… Не вірю в жодні виправдання… Бо якщо людина чогось хоче досягти, то шукає можливості… (тим паче якщо це дружина Президента), а коли ні – то перешкоди…
Такими діями перша леді дискредитує ідею благодійності.Уже скоро Катерина Ющенко зникне із політичної арени разом із невиконаними обіцянками. Для громадськості – це черговий урок.
Скоро у нас буде нова перша леді! Перевіримо як ми засвоїли урок!
p.s! Завдяки репортажу на СТБ 8 лютого 2010 року про невиплати нагород музейчикам з’явилась надія, що МБФ «Україна 3000» хоч це зобов’язання виконає. Наталя Соколенко обіцяла це перевірити в кінці лютого.

http://blogs.telekritika.ua/?id=1247&
На захист Людмили Янукович
Наталія Соколенко, 11.02.2010:15.42.00
Як і мільйони українців, я була шокована записом усим відомого виступу Людмили Янукович 2004 року. І при слушній нагоді полюбляла порівняти її та дружину помаранчевого кандидата.
Ото, здавалося, буде справжня перша леді. Гарна, вихована, освічена, зі зв»язками у світі й шануванням українських традицій. Мені ввижалася, яке вишукане товариство утвориться навколо першої леді пані Катерини. Прикро, але все це пішло на ширму, на вивіску… Реальний результат діяльности громадянки Чумаченко: авантюра під назвою «Дитяча лікарня майбутнього».
Нагадаю, спершу перша леді, коли почала збирати гроші, обіцяла, що 2009 року в тій лікарні вже будуть рятувати українських дітей від важких хвороб. Коли цього не сталося, були пояснення, скільки негідників-посадовців заважали першій леді реалізовувати її шляхетний проєкт. Потім сам проєкт змінили - збільшили площу лікарні втричі, не маючи при тому досить грошей на реалізацію першого - скромнішого проєкту. Влітку 2009 перед кореспондентами кількох десятків ЗМІ пані Катерина пообіцяла - за півроку - взимку 2010 буде завершено нульовий цикл (фундамент) Дитячої лікарні майбутнього. Нема слів, щоб передати мій розпач, коли зранку після першого туру виборів я поїхала на будмайданчик Лікарні! Нема там і близько нульового циклу.
А минулого тижня мені розповіли дивну історію про грошовий обіг в иншому шляхетному проєкті поки що першої леді - «Центру підтримки й розвитку музейної справи України», що входить до структури благодійного фонду дружини президента «Україна-3000» . Ця організація ще в травні минулого року «нагородила» кращих музейників України за творчі й наукові досягнення. Премійовані музейники приїхали до столиці на урочисте нагородження в Софії Київській…Що сказати…Ніби з обкладинки роману Достоєвського «Бєдниє люді»…Так от, вони досі цієї премії копійчаної - від однієї тисячі до двадцяти п’яти тисяч гривень не отримали - на пам’ять лишилися яскраві планшети із надписом суми премії…Сумно й гидко!
До Людмили Янукович певний час я, як і багато хто, кому довелося бачити відомий запис, ставилася з презирством. Аж поки моя подруга (телевізійниця) не побувала в гостях у цієї жінки. Враження подруги: Людмила Янукович - дуже гостинна, людяна, дуже набожна, релігійна жінка. Вона обдарувала всю телегрупу якимись рушниками й іконами. Я оминаю тут розповідь про те, як з нею спілкувався її чоловік…Одним словом, в цієї доброї, простої жінки нелегке життя. Тому, колеги-журналісти, закликаю всих вас не робити її життя ще важчим. Готуючи матеріяли до інавгурації і т. п., ліпше не згадуйте той мітинг, не стебіться з того, що виглядає вона не так, як мусила б виглядати перша леді, не чіпайте її!
Чіпайте її чоловіка. Зрештою, це ж не вона двічі сиділа у в’язниці, не вона робила всі ті речі, через які 60 відсотків українців не хочуть бачити Януковича президентом.

БИТВА ЗА ПРОРІЗНУ НАБИРАЄ ОБЕРТІВ - ПРИЄДНУЙТЕСЬ!

2010-02-10T08:23:00.000-08:00

Чиновники-корупціонери перетворили Україну на країну масових екологічних злочинів: тут вбивають еколога, який захищав Жуків острів, нападають на природозахисників як Володимир Борейко, знищують зелені насадження, завозять токсичні відходи під видом сировини.. Ми своєю байдужістю та лінню повстати узаконюємо ці злочини.
На Прорізній, в центрі Києва - столиці України, яка прийматиме Євро-2012, колисці європейської цивілізації - риють яму під новий ресторан.

А може знахабніла влада риє яму сама для себе? Бо люди уже активізувалися і так просто Прорізну не здадуть. Бо десь розуміють, що здати Прорізну - це здати решту Києва, який ще не встигли додерибанити. Це дозволити потоптатися по собі..

Люди будуть іти під Верховну Раду. Може хтось із депутатів ради піару допоможе їм відстояти своє право на скверик під вікном.. Також будуть далі пікетувати і реально зносити паркан. Люди вже десь розуміють, що треба об"єднуватися і якщо сам за себе не постоїш, то влада не допоможе.. Сьогодні ми гримали об паркан, попереджуючи, що його знесемо, як і майбутній ресторан!

І тут їм мають допомогти журналісти, громадські організації у проведення кампанії. Бо ЗАХИСТ Києва від новітніх варварів - спільна справа!

У 2005 році ми повернули природозаповідний статус заказнику "Корналовичі", де рубали 200-літні дуби.. У 1999 році Львівоблрада зняла статус 11 об"єктам ПЗФ Львівщини ( десь 4000 га разом), щоб отримати доступ до цінних порід дерев і заробляти гроші. Детальніше в програмі "З життя лісу"..

В екологічних злочинах є дві різні людини: одна руйнівник природи, а інша – захисник... Вони борються одне проти одного. Історія, описана внизу – це лише один із сотні прикладів. Загинув герой не від забруденого довкілля чи стихії, а намагаючись уберегти нас від можливих наслідків знищення природи..

ЩОДЕННИК

В Україні назріла нова революція — екологічна. У Києві — столиці країни — вбили захисника природи Жукового острова, який не побоявся виступити проти банди руйнівників природи.. Людина віддала життя, виступивши проти незаконного добування, намиву та продажу піску... ЛЮДИНУ ВБИВАЮТЬ ЗА ПІСОК...Вбивство 59-річного Олександра Гончарова та побиття його дружини — це безпрєдєл, який є характерним не лише для столиці, але й для країни... Проти такого беззаконня мають виступити усі: борці за чисте довкілля, журналісти, депутати, УСІ! Інакше ми узаконимо ВБИВСТВА справжніх героїв.. Бо як сказав Олексій Кутєпов на прес-конференції: «Вбивають героя, який покликав журналістів. А завтра — вб’ють журналістів. Це перевірка на вшивість. На жаль, там все продовжується. Навіть смерть людини не зупинила це варварство...» На запитання «Дня» — хто дахує такий бізнес ? Олексій відповів: «Ми зараз маємо декілька версій і прізвищ, це високопосадовці». Цікаво, чи цього разу міліція, прокуратура — яких громадськість ще до цього прикрого випадку за бомбила 600 скаргами про екологічні злочини на найбільшому заказнику столиці — Жуковому острові — розкриють це вбивство.. Чи справу замнуть? Ганна Гопко, Газета «День», рубрика «Щоденник», №93, 4 червня 2009 рік

не штраф, а 5 років за вбивство ЗУБРА

2010-01-29T06:40:00.000-08:00

Може я і жорстока, але за вбивство зубра дала б буковинським підприємцям як мінімум 2 роки ув"язнення,і навіть не розглядала б варіанту штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян як покарання... Як інакше навчити інших, не вбивати занесених у Червону книгу тварин. Це не просто ЗЛОЧИН, це гріх..
Як повідомляв ЗІК, браконьєри застрелили зубра у ніч з четвертого на п’яте січня цього року у селі Банилів-Підгірний Сторожинецького району (Чернівецька область). Єгер, обходячи угіддя, натрапив на свіжі сліди підводи, які вели до лісу і назад. Потім помітив кров, а згодом знайшов і частину туші. Браконьєри вбили зубра, частину туші відрізали і відвезли на підводі, а частину разом з головою покинули у лісі. Місцеві правоохоронці відмовилися порушувати кримінальну справу, пояснюючи цей випадок природною загибеллю тварини. За них це зробила природоохоронна прокуратура області після численних публікацій у місцевих ЗМІ. Тішить, що тут тиск преси зробив свою справу.
Здивував і вік браконьєрів. Організатором злочинного полювання на зубра у Буковинських Карпатах виявився 26-річний підприємець Калинівського ринку. Його та ще чотирьох співучасників цього злочину затримано. Двоє з учасників злочинного полювання перебувають в ізоляторі тимчасового тримання, а трьох відпустили, взявши підписку про невиїзд. У двох підозрюваних вдома було виявлено та вилучено м’ясо зубра. На час затримання винуватців, частину м’яса їм вдалося вже засолити та законсервувати в банках. Напередодні затримання дві сім’ї влаштували собі невеличкий бенкет, куштуючи шашлик з м’яса зубра. На даний час м’ясо вилучено та направлено на експертизу. Винуватці визнали свою провину.
Порушено кримінальну справу за фактом незаконного полювання вчиненого групою осіб. За це передбачається покарання – штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого

ЖИТТЯ ЗУБРА НЕ ПОВЕРНЕШ.. Схиляю голову перед такими науковцями як Оксана Марискевич із Інституту Карпат, котра із командою небайдужих привезли зубрів із Нідерландів для відновлення популяції у Східних Українських Карпатах. Їхня праця ( вони пройшли через шалену бюрократичну машину), щоб доставити їх сюди зведена буде нанівець, якщо такі браконьєри відкупляться.

ХОТІЛА ПОСТАВИТИ ФОТО УБИТОЇ ЗУБРИХИ, КОТРА МАЛА НАРОДИТИ ЗУБРЕНЯ. АЛЕ ПОСТАВИЛА ОПТИМІСТИЧНЕ ФОТО!

Моє інтерв"ю із пані Оксаною "Полювання на "царя" тут
http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=188187&mainlang=ukr
У жовтні на Львівщину прибуде п’ять зубрів з Голландії в рамках проекту «Відновлення європейської популяції зубра у Східних Українських Карпатах». Занесені в Червону книгу України та інших держав, ці рідкісні види парнокопитних отримають маленький шанс на порятунок саме в Карпатах. Адже, за державною статистикою, станом на 1995 рік кількість зубрів в Україні становила 659 осіб, уже через 10 років залишилося лише 313 особин. Більше того, за неофіційними даними, їхня чисельність не досягає навіть 250 зубрів.

Мисливці в погонах та браконьєрство, що набуло за часи незалежності України загрозливих масштабів є головною перешкодою у природозахисників та науковців, вважає кандидат біологічних наук Оксана МАРИСКЕВИЧ, координатор проекту в Україні, провідний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України. Про безконтрольність природоохоронних, мисливських та лісових органів, корупцію в цій сфері, узаконення модного комерційного відстрілювання вона розповіла в інтерв’ю «Дню».

ЯК РОСІЯН НАВЧИЛИ ПРИРОДУ БЕРЕГТИ. АБО ПРО КОРПОРАТИВНУ СОЦІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ІНВЕСТОРІВ ПО-ЗАХІДНОМУ

2010-01-25T04:14:00.000-08:00

От і гарна новина. Забруднення Байкалу привело до відмови швейцарців від покупки акцій Rusal

Підрозділ Credit Suisse Group AG - приватний фонд Clariden Leu AG - що є одним з менеджерів IPO Rusal, закликав інвесторів утриматися від покупки акцій Rusal. Також Clariden Leu AG викреслив Rusal з інвестиційного списку і відмовився від планів покупки акцій Rusal, повідомляє Bloomberg.

Підставою для відмови від інвестицій в Rusal став урядовий дозвіл, виданий Байкальському целюлозно-паперовому комбінату (ЦПК) проводити скидання стоків в озеро. Clariden розіслав своїм клієнтам в п'ятницю листи з проханням звернути увагу на бізнес-практику основного власника компанії. «Питання про збереження 20% світових запасів прісної води не тільки російська, але і міжнародна справа», - сказано в зверенні, повідомляє РБК-daily.

Це звернення не дістало великого резонансу. IPO Rusal в Гонконзі - факт, що вже відбувся, компанії вдалося залучити 2,2 млрд дол., розмістивши 10,6% акцій на місцевій біржі.

Байкальський ЦБК належить «Контіненталь Менеджмент» (входить в «Базовий елемент» Олега Дерипаски).

Що смішно, що на сайті USAID є цікава інфо: "У 2008 р. Фондом « Східна Європа » було залучено понад 600 тис. доларів благодійного фінансування з боку понад 20 приватних компаній, серед яких були Telenor, BBH Carlsberg, ArcelorMittal, Русал, СКМ, ДТЕК та Philip Morris. Ці кошти Фонд використовує для підтримки проектів по запровадженню в Україні міжнародних стандартів Корпоративної Соціальної Відповідальності, а також внесенню змін до нормативно-правової бази, які сприятимуть приватній благочинній діяльності та пожертвам". :)))))
В Україні уже були приклади, коли шкідливі виробництва переносили на нашу територію із Польщі чи взагалі скидали десятки тисяч тон токсичних відходів ( як премікс на Закарпатті чи гудрони на Львівщині із Угорщини). Екологічні проблеми не знають кордонів, тому жити за принципами - після мене хоч потоп, а бо головне, щоб на моєму подвір"ї було чисто - це злочинно. Поділюся, своїм щоденником за 2008 рік.

4 вересня 2008

Люди із Бібрки, що на Львівщині, і досі відстоюють право на безпечне довкілля, пишуть до прем’єра та Президента листи. У селі, де проживає 4,5 тис. мешканців, сталася хімічна катастрофа. 19 квітня під час пожежі на заводі «Полісинтез» вогонь піднявся до 500-метрової висоти, 150 тонн поролону — засмерділи отруйним димом над містечком і над здоров’ям людей. «Міськрада ухвалила рішення зупинити діяльність «Полісинтезу» відразу після пожеж. Але завод продовжував працювати. Адміністрація заводу стверджувала, що «є в Україні люди вищі за міськраду». А вищою за міську раду може бути лише громада міста Бібрка — прочитала в міській пресі. Відразу подумала, що хтось із Києва «дахує» це підприємство. Згадала, що ще в 2004 році під час візиту тодішнього президента України Леоніда Кучми на Львівщину як кореспондент «УТ-1», я запитала: «Ми говоримо про покращення інвестиційного клімату. А як що до того, що більшість підприємств, наприклад, «Полісинтез» та латексний завод — це польські інвестиції, які забруднюють довкілля, завдають великої шкоди здоров’ю мешканців? Тобто зі вступом в ЄС більшість країн, зокрема, Польща, Угорщина, зацікавлені в тому, щоб своє шкідливе виробництво перенести на територію України. Як ви бачите вирішення цієї проблеми? І чи контролюватимуть хоч якось інвестиції, які будуть в Україні?» Тоді Леонід Кучма відповів: «Я переконаний і система та є обов’язково, люба інвестиція, особливо, якщо вона пов’язана з виробництвом, повинна пройти експертизу, в тому числі екологічну. Но, ні при яких так сказать, вигодах, не підемо на те, щоб...У нас і так екологія, не дай Господи ( перехрестився)». Ось вони, наслідки «шкідливих» інвестицій. Здоров’я людей перед спокусою заробітку владу не цікавить. Адже вона не живе в небезпечних місцях.

№157, четвер, 4 вересня 2008

СТРАХ.. ЩО ГІРШЕ НЬОГО. АБО ПРО ПАРЄ, ВООЗ, ГРИП І ЕЛЕМЕНТАРНИЙ ЗАХИСТ

2010-01-24T07:05:00.000-08:00

на наступній пленарній сесії ПАРЄ, яка відбудеться у Стразбурзі з 25 по 29 січня, планують провести дебати на тему "Фальшива пандемія - загроза для здоров"я", також 26 січня будуть закриті слухання, де еідеміолог Вольфганг Водарг розкаже про "співпрацю" ВООЗ, котра під тиском виробників вакцин, оголосила пандемію свинячого грипу, можливо, ради збільшення прибутків фармацевтичних компаній.
Елементарні захисні заходи (пов"язки, оксолінова мазь, зміцнення імунітету, спорт, здоровий сон та здоровий спосіб життя, NO alcohol and NO smoking) допоможуть протистояти грипу. Жодного року не здійснювала щеплень від сезонного грипу. Бо вірю в здатність організму ( якщо з ним дружити) відбити удар!

Внизу мій коментар, опублікований в "Дні" 20 січня.
http://www.day.kiev.ua/290601/
Щоденник
Свинячий грип у котрий раз стривожив суспільство в глобальному масштабі... Про справжні причини виникнення вірусу достеменно не знає ніхто. Більшість сучасних людей, вражених страхом, спершу опанувала чергова тривога чи навіть паніка. Тут чомусь згадала про промовисту рецензію Даріуша Росяка під назвою «Кінець близько?» в газеті «Rzeczpospolita» у 2006 році на книгу Френка Фуреді «Політика страху». Рецензія містить зачин із польським інформаційним приводом — а саме цитатою Збігнєва Теліги, міністра охорони здоров'я Польщі, який закликав журналістів не лякати людей, запевняючи, що в країні нема вірусу пташиного грипу. Публікації журналістів сіяли страх у суспільстві. Сама ж рецензія на книжку складається із п'яти частин, в яких розповідається про глобальну паніку, брак альтернативи, натовп самотніх людей. Британський соціолог із університету Кента Френк Фуреді доводить, що сьогодні страх — це найдошкульніше відчуття людини. Ми живемо на «ринку страху», — стверджує Ф. Фуреді, — на якому групи «торговців», що співпрацюють, вихваляють і продають свій товар. Страх нас паралізує. У медичних і технологічних відкриттях спостерігаємо загрозу замість надії, в історії — неминучість поразок, в політиці — лише джерело маніпуляції. Але ж політики, щоб мобілізувати народи, не мусять звертатися до людських страхів.Страх сучасних людей свідчить про слабкість віри, створення нових ідолів. За таких умов страх посилюватиметься. А що може бути гірше страху? Лише страх... особливо там, де віра, надія, любов слабкі.

№7, середа, 20 січня 2010

журналістика - не бізнес і не медіа!

2010-01-19T09:19:00.000-08:00

Нарешті у Європі зрозуміли те, що нам на факультеті журналістики у ЛНУ ім. Франка постійно говорили, цитуючи відомих із світовим іменем майстрів слова - що журналістика - це не бізнес і не медіа. Внизу лінк як і сама стаття із цікавою назвою: "Майбутнє журналістики. Або: чому журналістика - це не медіа" ( англійською). Маєте час - обов"язково почитайте!
Більшість у нас журналістику сприйматимуть як бізнес, який приносить ( або може приносити) прибутки і обслуговує політиків.. Однак справжня журналістика має інше призначення, а журналіст покликання.
Всесвітньо відомий польський журналіст, письменник Ришард Капусцінський неодноразово піднімав питання майбутнього журналістики: "Насамперед треба сказати про інтенсивне зростання кількості так званих журналістських шкіл: відкриваються нові відділення, факультети. Але вони не є власне журналістськими школами, а школами ЗМІ, суспільної комунікації. Журналістська професія розмивається, губиться. Саме тому в США переважно говорять не «журналіст» (journalist), а «працівник медіа» (media worker). І тут постає дуже велика проблема, оскільки роль ЗМІ надзвичайно зросла (в певному сенсі вони керують світом), відбувається медіатизація політики, інших аспектів життя. Водночас журналіст перетворився на звичайного рядового, що виконує наказ менеджера ЗМІ".

Ще раніше у своєму інтерв"ю із відомим філософом С. Кримським ( опублікованому у газеті "День" - http://www.day.kiev.ua/198624/) писала про світоглядну журналістику. Ось цитата: "Україна переживає кризу світоглядної журналістики, потреба в якій відчутно зростає з кожним днем. Що таке світоглядна журналістика? Більшість українських науковців, теоретиків поділяють журналістику на описову (факт, оперативність, вплив на свідомість) та світоглядну (принцип, моделювання свідомості, формування особистості). Водночас польський журналіст, письменник Ришард Капусьцiнський писав, що у журналістиці є два рівні — ремісничий і творчий. Журналістська робота переважно подібна до праці ремісника: підготувати сюжет, переповісти інформацію... Цього кожен може навчитися й поза університетом. Другий рівень — це висока, концептуальна журналістика. Критерієм оцінки статті є те, чи має вона добру мотивацію, чи це важливий, майстерно написаний текст, — журналістський, літературний, який робить людину кращою, змушує її мислити. Зокрема, відомий львівський журналістикознавець професор В. Здоровега у своїх працях писав про поняття «мислячої публіцистики», або ж «дослідницької публіцистики глибокої цікавої думки, гуманної загальнолюдської ідеї». Інший дослідник —Т. Лильо — вважає, що справжня журналістика — превентивна, зміцнює національний і громадянський імунітет, сприяє мисленню категоріями незалежної держави і таким чином нейтралізує загрози загальнодержавного масштабу.

Лось Йосип: "Суто інформаційна журналістика не є творчістю, радше своєрідним плагіатом, оскільки копіює факти, вже «випродукувані» іншими, не кажучи вже про приховану рекламу".

http://www.ejc.net/about/blog/the_future_of_journalism_or_why_journalism_is_not_media/
The future of journalism. Or: why journalism is not “media” We have to accept that industries fail. It happens everywhere, and all the time. Detroit is ka put: we saw it coming, and we all know now. And it made good copy.

Manufacturing went to China and India. There were blue collar casualties. We saw it coming, and it made good copy.

Did we cry? Did we bother? Did we care?

Then the banks failed. We didn’t see it coming. But it made good copy still.

Did we cry? Did we care? Oh yes we did! In no time, billions of taxpayers’ dollars were thrown at the problem.

To try and make it go away. Unlike everything else, the banking sector was considered “too important to fail.” If what you did was “systemic” enough, abundant funding was made available. Overnight if necessary.

Now our own industry is failing, and we feel it is failing us.

Pulp press products are going kaput, and selling our audiences’ attention to advertisers is a failing proposition. We saw it coming, we all know now, and it does make good copy.

Did we cry? Did we bother? Did we care?

Oh yes we did. Studies, task forces, committees, conferences, serious navel gazing, books and grave op-ed articles galore: we saw it coming, and we did care.

But why care? Why care indeed?
We confounded journalism with “media.” “Media” is going the way of Detroit; journalism isn’t.

Incumbent media structures turned out to be too big, too slow, and too much one-way. Too much focused on “bottom lines,” ownership, walled gardens, and proprietary infrastructures.

Old media was too much focused on shareholder value, and on incessantly selling eyeballs to third parties.

Did we really think this was sustainable?

“Media“ knew how to speak. And speak it did. But it didn’t learn to listen.

Now, on the internet, the people formerly known as the audience are learning to speak for themselves. And they listen to each other. They tag, they twitter and share what they feel is important. They create their own channels, tools and platforms. It is a civic debate, it is not media selling attention to products.

Media’s worth has been predicated on extrinsic values:

“Quarterly profits,” or, more recently: “quarterly losses,” are categories we use to measure media. Journalism must be measured differently. We confound media with journalism.

The umbilical cord once connecting media and journalism is becoming toxic. Media is trying to abort journalism, and journalists should seize the opportunity and leave the hostile womb.

Let media look at its shareholder value, and let it perish in the process. Maybe, meanwhile, it will spawn new Paris Hiltons.

(Then again, Paris Hilton might just single-handedly save the whole eyeball industry once she marries Brad Pitt.)

Media may be a dinosaur. But journalism will be alive and kicking as long as it addresses issues of real relevance. Ideally, it enables, moderates, and curates our civic dialogue.

Journalists will survive if they are conducive to the public good.

That they can, and should, make a difference to society is why they joined the profession in the first place. (It’s also why journalism schools keep on attracting a large number of students.)

So journalism got all tangled up with media?
It is not a historic necessity anymore. Publishing tools, and platforms to publish on, no longer need ownership, or copyrights. There is an ever-increasing wealth of content out there. But all that new content is in dire need of “moderation,“ of perspective, and criticism. It needs professional and dedicated journalistic work, a meta-commentary, if you like, for it to cohere and make sense. Journalists will have to enable their audiences to find and articulate their own voices, they will have to share their “media literacy,” and even their writing and producing skills, with their readership.

So what if journalism were “systemic” to modern societies, what if it is “too important to fail”?
Let’s forget the “media” business model. Let’s find new ways to make journalistic work sustainable. A one-time levy on all internet enabled devices would do the trick. So would a special rate the Google keyword algorithm allots to all “systemic” content on the web. So would new ways of distributing the public broadcast service fees. Or what if, due to its systemic value, journalism is able to receive, let’s say, one hundredth of a percent of all that bail out money going to the banks. You go and figure out how much that is, what with the current estimate of the cost of the crisis amounting to 25 trillion dollars.

The future is the decisions we take today.

So let’s talk, listen, network and share. We have some convincing to do. And a long way to go. Nobody said this was easy.

- Wilfried Ruetten / European Journalism Centre

Posted on December 20, 2009 by Wilfried Ruetten .
Filed under blogging.

якісна журналістика змінить владу і суспільство

2010-01-17T13:14:00.000-08:00

Свобода слова по-українськи - це плюралізм думок олігархічних кланових ЗМІ.. Так колись сказав журналіст В. Портніков під час однієї зустрічі.

З "Свободи слова" на "Свободу слова" перемикаю у пошуках новин, коментарів щодо результатів виборів паралельно риючись в Інтернеті, роздумуючи про майбутнє України. І тут випадково натрапила на таке інтерв"ю Ю. Мостової, з якого вибираю дві цікаві цитати:

Ю. Мостова: "Ми живемо у такому оточенні, де у більшості людей, які професійно пишуть чи говорять про політику, стерлася різниця між журналістом і піарником. Журналіст – це розвідник, він здобуває інформацію і ділиться нею з суспільством. А піарник – це контррозвідник, він захищає свого боса, вип’ячує позитивні речі, ховає негативні. Я цього робити не вмію."

Ю. Мостова: "Я власноруч писала у 2003 році: “яка країна, такий і Гавел” - про всі вади і плюси Ющенка. Після його перемоги ми відразу перейшли до критики хибних кроків. В тому була наша йому допомога. Але нас не розумів ні Віктор Андрійович, ні його родина, ні його оточення. Пересічні люди теж не дуже розуміли, тому що були охоплені помаранчевою ейфорією. Майдан-то ми відстояли, але нову владу відпустили без чітких завдань, а найголовніше – без контролю з боку суспільства і більшою мірою – з боку медіа. І тепер маємо те, що маємо. Мені здається, що занепад тієї хвилі 2004 року почався з відсутності критичної і інтелектуальної позиції у багатьох журналістів. Ренесанс України має початися з журналістів. Без них не буде нічого".

Думаю про результати виборів. Як зробити так, щоб усілякі кандидати - які є виборчими проектами, технічними кандатами не могли пройти до влади. А ще думаю про необхідність законодавчих ініціатив щодо мінімізації впливу на вибір людини, спричиненої надмірними грошовими вливаннями в потужну рекламу на ТБ, зовнішню..
Цікаво, яким би був результат виборів якби усі кандидати в президенти мали одинакові фінансові можливості у виборчих змаганнях. А ще хочу щоб кандидати в президенти обов"язкого проходили публічні теледебати із експертами, котрі розбили б усі популістські заяви в пух і прах! Такий собі тест на рівень інтелекту! Бо президент 46 млн. країни не може бути тупеньким!

Ще подумала про парламентські вибори, які скоріше за все відбудуться! Бо без більшості майбутній президент не зможе насолоджуватися владою..
Сподіваюся, що народ не голосуваватиме за дві провідні партії..., користі від яких в парламенті як з дірки в бублику!

Все-таки залишаюся оптимістом: вірю в щасливе майбутнє України! Ми до нього йдем чи повзем. Поступово, але рухаємося! Люди більше не вірять політикам, які нас обкрадали і заганяють країну в глухий кут. Ми вже не такі наївні. Навіть якщо і бабусь довели до стану бідності, коли голос за 1 кг гречки можна продати. Країна чекає на нові обличчя, на аристократію, які, як розподілив ще Арістотель, правлять в інтересах загалу ( аристократія), а не у власних інтересах ( олігархія).
Нові особистості в політиці з"являться, якщо/і якісна журналістика має каталізувати цей процес і мінімізувати прихід псевдо (квазі) кандидатів.

глобальні зміни клімату: людина, природа чи глобальний заговор?

2009-12-29T00:44:00.002-08:00

Друг мені скинув лінк на журналістський аналіз "глобального одурманення глобальним потеплінням" - http://www.ej.ru/?a=note&id=9736
Ось така точка зору авторки!

Від себе скажу, що раніше аналізувала польську пресу щодо висвітлення теми змін клімату ( глобального потепління чи похолодання). Більшість авторів визнають, що клімат змінюється саме через антропогенний вплив. Ми руйнуємо планету!!! Чимало там публікацій, присвячених ідеям Емерсона, Генрі Торо.. Є чимало публіцистів у Польщі, котрі на шпальтах впливових газет прагнуть донести сучасникам актуальність думок Торо, щоб вберегти їх від кризи, яку спричинює, на думку Торо, цивілізація наживи, зиску, яка штучно відриває людину від природи, так, ніби життя суспільства з нею не пов’язане.
цікавим є інтерв’ю “Рятуймо людей, а не клімат” Павла Лісіцького з Берном Лембергом, професором Копенгагенської бізнес-школи. Професор 2001 року видав працю “Скептичний природозахисник”, де піддав сумніву дії борців за охорону довкілля, які досліджують вплив цивілізації на людину, довкілля.
На запитання: “Чому світ зациклився на темі глобального потепління? – Лемберг відповів, що зміни клімату у XXI сторіччі будуть однією з багатьох проблем, але не основною. І тому пріоритетними мають бути інші проблеми. Як приклад, якщо хтось багатий, то не захворіє на малярію так, як той, що бідний. Клімат – не основна причина смерті. Основна причина – бідність” .
Інтерв’ю розкриває суть “затьмарення” світових політиків – чому стільки грошей витрачають на ратифікацію Кіотського протоколу, коли і 200 млн доларів можна витратити на освіту та доступ до питної води в Африці. Журналіст також критикує медіа, які сприяють “розкручуванню” теми глобального потепління. Адже урагани, повені, пожежі, все, що пов’язане з глобальним потеплінням, на відео виглядає краще, аніж людина хвора на СНІД, яка для нас є своєрідним докором сумління. А люди, які живуть в достатку, не люблять таких картин.
Bielecki J. Samodzielnosc jest najtrudniejsza // Rzeczpospolita. – 2007. – 17–18 marca.
Lisicki P. Ratujmy ludzi, a ne klimat // Rzeczpospolita . – 2007. – 9–10 cerwca

на фото, зроблене в Лондоні на 6-ій Всесвітній конференції наукових журналістів ( липень,2009) провідні науковці світі (серед них професор сер Девід Кінг, головний науковий радник уряду Тоні Блера, світовий авторитет із змін клімату, голова міждержавної групи експертів ООН із змін клімату Раджендра Пачаурі)

На наші з Вами плечі: держборг України з початку року зріс на 11,2 млрд. дол.

2009-12-28T11:02:00.000-08:00

А ось і жахлива новина. Невже платитимемо українськими чорноземами та корисними копалинами із шельфу Чорного моря ? А може чиновники і особливо "найвищі" люди країни, які не зможуть прозвітувати звідки взяли палаци, статки і куди витрачають - допоможуть неньці-Україні сплатити борги? бо вони точно знають чому вони у нас такі великі взялися...
Країна майже нічого не виробляє, економіка (антиінноваційна).. Живемо в борг!

За січень-листопад 2009 року державний борг України у валютному вираженні зріс на $11,27 млрд. (45,8%), до $35,8 млрд. Про це йдеться у повідомленні Міністерства фінансів України.
За даними Мінфіну, зокрема, у листопаді 2009 року сукупний державний (прямий) і гарантований борг зріс на 2%, або на $0,7 млрд.
У гривневому еквіваленті сукупний держборг у листопаді зріс на 1,8%, або на 4,9 млрд. грн. - до 286,2 млрд. грн., з початку року він збільшився на 51,1%, або на 96,876 млрд. грн. У свою чергу, прямий внутрішній борг у листопаді збільшився на 4,45%, або на 3,7 млрд. грн. до 87,3 млрд. грн.

Підсумки 2009: або про почуття гумору!

2009-12-25T11:52:00.000-08:00

Рік добігає кінця. Варто його проаналізувати? З газети "День" отримала анкету "Мій рік - Мій "День"-2009. Ось короткі відповіді.

За традицією: Ваш особистий рейтинг знакових подій в Україні та світі за 2009 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які зі знаком «мінус»? - Чимало подій уже відзначили попередні експерти «Дня». Тому згадаю ті, які мені запам’яталися і їх варто відзначити.
Зі знаком «Плюс» :
1. Глобальна фінансово-економічна криза, котра сколихнула світ, підірвала нетривкий фундамент матеріалізму, надмірного споживання та життя в кредит за рахунок і знищення природи в тому числі. Може людство, а особливо «золотий мільярд» нарешті збагне, що фінансовий колапс — маленька частина глобальної еколого-моральної кризи, від катастрофічних наслідків якої страждатимуть усі: як бідні так і багаті. Влучно сказав М. Ганді «Ресурсів Землі достатньо, щоб задовольнити потреби кожного з нас, але не жадібність кожного». Отож, не заганяймо світ у безвихідь.
2. Створення у Великобританії слідчої комісії щодо законності прийняття рішення керівництвом країни про участь у війні в Іраку під тиском громадськості. Краще пізно, ніж ніколи.
3. Спортивні перемоги Кличко.
4. Україні не дали третій транш МФВ – нам та наступним поколінням доведеться менше розплачуватися за помилки сучасної влади, зважаючи на непрофесійне використання коштів із двох попередніх траншів та стрімке зростання зовнішнього боргу.
«Мінус» - 1. Україна програла суд по острову Зміїний.
2. Політичні метаморфози Ющенко і Тимошенко. Під час відкриття стадіону у Донецьку відбулася публічна легалізація колишніх бандитів владою, яка прийшла до влади, кричачи чи обіцяючи, що посадить бандитів у тюрми. Усі однакові ?
3. Штучна справа Німеччини проти Дем’янюка. Як написав мені обурений колега: «Справа Дем"янюка - це політичний плювок в наше обличчя - це злочин проти українців співставимий із совітськими репресіями на фоні "мирно працюючої" Stille Hilfe ! Європа "віддала" нас під вплив Росії взамін за своє "тепле" благополуччя».
Як, на Вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці? 1. Україна отримала шанс стати на шлях до 53 млн.: народжуваність випередила смертність відразу у 5-ти регіонах. Троє моїх друзів стали батьками! 2. Поширеність куріння в Україні завдяки підвищенню акцизів на тютюнові вироби, інформаційним кампаніям, підвищенню штрафів за куріння в громадських місцях в Україні почала знижуватися. 3.На Львівщині за ініціативи австрійського дослідника історії українських вузьких колій, який вільно володіє українською (чого і досі не зробили багато політиків) стартував унікальний екотуристичний проект з відновлення вузькоколійної залізниці Сколе-Коростів. Проект дозволить відсталому гірському регіонові Карпат знайти нові можливості для розвитку туризму. Довго місцева влада не хотіла давати дозвіл на відновлення колії, але таки зрозуміла, що як сам про себе не подбаєш, то з Києва допомоги не дочекаєшся. 4. Активна позиція та тиск громадськості на такі показові справи як справа екс-нардепа Лозинського та вбивство еколога Гончарова.
Що змінилося конкретно (сподіваємося на краще) у Вашому житті: що нового дізналися? що побачили? чого досягли? - Обличчя людей, котрі виходили із меморіалу пам’яті жертв голодоморів у Києві, наочно продемонстрували наскільки наше минуле може консолідувати націю. Після виходу із меморіалу, мені стало соромно за себе, за те, що дозволяла собі критикувати Президента за витрачання грошей на відродження історії, коли в Україні 15 млн. людей живе поза межею бідності.
- Побувавши у Дхараві – найбільших нетрях Мумбая (а це територія 1,5 км. квадратних де живе і працює 2 млн. людей) –– зрозуміла, що таке справжня бідність. І водночас найголовніше – що можна бути бідним, але щасливим, із усміхненими очима дивитися на світ. Українці, не скигліть!
- Захистила дисертацію «Екологічна публіцистика: світоглядний аспект (на прикладі українських та зарубіжних видань 1992-2008 рр).
- Коли на виставці «Дня» в Українському домі побачила на фото дорогий годинник Breguet на руці Патріарха Кирила – то довго обурювалася, бо за цей годинник можна було б 3 онкохворих дітей вилікувати. Інколи дивлюся на схожий театр лицемірства, непристойне вихваляння грошима, статками у програмі «Світське життя». Може у такий спосіб зло саморозвінчується. Згадала вислів: «якби Бог надавав якогось значення багатству, то він ніколи б не віддав його в руки таким негідникам».
- Рідний факультет журналістики почав видавати журнал думки і чину «Листи до приятелів» ( www.lysty.com.ua). Ідейним предтечею журналу стало щомісячне видання "Листи до Приятелів", що його видавав у Нью-Йорку відомий український філософ, публіцист, громадсько-політичний діяч і вчений Микола Шлемкевич.
- Відкрила нові наукові здобутки України для себе: приємно, що технологію зварювання живих тканин тіла тварин і людини, винайдену в Україні (ідея народилася в нашого наукового генія сучасності Патона). Електрозварювання в хірургії як наукова мрія стала повсякденною реальністю.. Уже зроблено 80 000 операцій. Інтелект - наш, гроші – американців, а патент – спільний..
Побувала у Лондоні на 6-ій Всесвітній конференції наукових журналістів. Хочеться, щоб в Україні як і наука так і наукова журналістика знайшли можливості для розвитку. Бо фундаментом інноваційної економіки є саме наука і освіта.

Також проглянула і відповіді інших людей. Дуже поважаю Є. Головаху. Сподобався виступ на 5-каналі в програмі Безулик. І ось тут натрапила на такий його коментар із гарним почуттям гумору:

МИ БУЛИ НАЙРОЗУМНІШІ, НАЙГІДНІШІ, НАЙКРАЩІ

Як на мене, дуже добрий був рік, хоча б тому, що вже був...

Наприклад, я цього року переконався, що Україна – найбагатша держава у світі, бо тільки в нашій країні хтось міг укласти кількасот тисяч доларів у таку процедуру, як “проти всіх”, ще й висунути це на посаду президента. Гадаю, що навіть у дуже багатих країнах на це б ніхто не дав і долара.

Є підстави також вважати, що в нас живуть найгідніші люди, бо ніде у світі ніхто не отримав стільки державних нагород, скільки отримали цього року наші українські політики й громадські діячі. Це теж підстави для оптимізму.

До речі, ми ще й найрозумніші. Я в наших ЗМІ вичитав, що в Україні винайшли ліки від раку, які так і називаються «україн». Тільки чомусь у світі ніхто не розуміє, як за українським методом вилікувати всіх від раку.

Весь світ давно б’ється, як створити мініядерні вибухівки, але якийсь наш співгромадянин, як з’ясувалося, може робити їх у себе дома. Про це преса теж серйозно писала.

А я вірю нашій пресі. Я навіть читав, що якийсь українець дома влаштував термоядерну реакцію.

Проте, знову ж таки, маємо проблему: ніхто у світі не хоче визнавати нашої найрозумнішості та найкращості.

Нас часом дуже невдало порівнюють. Наприклад, називають Україну «банановою республікою». Свинячий грип почався зі справді бідних бананових країн, потім пішов у Мексику, Латинську Америку. Але ці бананові країни від нас відрізняються, як я зрозумів, і така оцінка несправедлива. Бо в них ті ж маски роздавали на кожному кроці, а в нас навіть не можна було купити. Тож яка ми бананова республіка?! Тобто і в цьому є певний оптимізм.

Ми кажемо, що ми найнещасніша країна в Європі. Але це тільки тому, що ми так до себе ставимося, ми не цінуємо своїх досягнень.

Українці взагалі дивні люди… Наприклад, один з кандидатів каже, що може чути всіх. Ну в кого у світі є ще такі слухові органи, де ви знайдете людину, яка може чути 46 мільйонів водночас? Або такого кандидата, що порівнює себе з винятковою аномальною твариною – білою тигрицею.

Колись журналісти на Майдані вибороли свободу слова, тож від мене їм побажання – аби нарешті вони нею скористалися.

А якщо серйозно, то напередодні Нового року про все, що відбувалося й відбувається в Україні, серйозно говорити не можна.

Екологічні права: Конституція гарантує, та чи майбутній гарант забезпечить ?

2009-12-24T02:40:00.000-08:00

Ви готові носити із собою екоторбинку, щоб кожен раз не купувати новий кульок для продуктів в супермаркеті? А чи готові ми носити воду у скляних бутликах, тільки щоб менше було пластику? Чи готові ми вимагати у влади комфорту в громадському транспорті, щоб тільки менше було транспорту і забруднення довкілля?
Поки громадяни не будуть більш свідомі свого впливу на погіршення довкілля, доти політики не перейматимуться проблемами покращення навколишнього середовища. Бо невигідні для своїх електоральних показників кроки вони вживати не будуть. Ось і докази.

Оригінальний коментар прочитала на Правді під статтею "Чи побачать мої онуки снігура?"
Ганни Голубовської-Онісімової, керівника ВЕГО "Мама-86" . Др_Мальтус _ 24.12.2009 11:55 На цьому тлі вийти до людей із пропозиціями "екологізації" країни - це самогубство для політика. Бо доведеться пообіцяти народу неприємні для нього речі. Наприклад, підняти акцизи на бензин та солярку, аби стимулювати розвиток громадського транспорту (саме громадського, а не альтернативного - бо перевести на спирт чи біодизель мільйони автівок нереально). Або скасувати усі пільги та субсидії на комунальні послуги - аби, нарешті, привчити народ економити воду, газ, тепло. Або запровадити реальний заповідний стан у заповідниках - аби ті існували не лише на папері, потерпаючи від лісорубів та браконьєрів.
Здається мені, народ, підсажений на "потреблятство", вже не проміняє щастя власного автомобіля на споглядання снігура. Це розуміють наші політики і тому екологічних перетворень не обіцяють. В крайньому разі, грозяться промаркувати шоколадні батончики мітками про ГМО, та іншими суто косметичними заходами

Ось тут аналіз програм кандидатів на екоскладову
http://www.mama-86.org.ua/files/000232/analiz_last.doc
Якщо вірити рейтингам, то Україна не має шансів отримати Президента, який буде свідомий обов’язку захищати екологічні права громадян. Оскільки лідери перегонів навіть не згадують про довкілля, збереження та охорону природних ресурсів. Поняття «сталий розвиток» взагалі не зустрічається в програмах кандидатів, що говорить про низький рівень сучасних знань їхніх команд. Такі невтішні висновки оприлюднили лідери провідних екологічних організацій України, проаналізувавши програми 18 кандидатів у Президенти, оприлюднені на прес-конференції в Києві. Тому тішити себе надією, що новий Президент поліпшить стан довкілля поки що не доводиться. Жоден із кандидатів не усвідомлює факту, що ми давно живемо за рахунок майбутніх поколінь . Йдеться не про зростання зовнішнього боргу, а про втрату чистої води, забруднення повітря, біорізноманіття, яке зникає назавжди. «Ми хочемо «вколоти» кандидатів у Президенти тим, що вони у своїх передвиборчих програмах демонструють несистемний підхід як до проведення реформ в цілому, так і до виходу із екологічної кризи зокрема, - сказала Ганна Голубовська-Оісімова, президент Всеукраїнської екологічного громадської організації «МАМА-86є. Саме тому ми в рамках ініціативи «Колюча мітка для майбутнього президента» презентуємо результати аналізу передвиборчих програм та закликаємо громадськість підтримати відозву до кандидатів, у якій вимагаємо вжити конкретних заходів для розв’язання нагальних еколого-соціальних програм.

Іспит для майбутнього Президента
«Як би ми вчились так як треба, то мудрість би й була своя…» ..Перш ніж голосувати за кандидата в Президенти, варто було б публічно усіх спитати – а чи знають вони які статті Конституції гарантують право на безпечне для здоров’я та життя довкілля? Адже переможцю перегонів - як майбутньому Гаранту Конституції - доведеться забезпечувати дотримання прав українців на здорове та безпечне довкілля. Незайвим буде нагадати основні статті:
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю.
Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання
екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу,
збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я
довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права
шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про
стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а
також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути
засекречена.

Більшість прохідних кандидатів в Президенти забули, мабуть, Конституцію, або просто проблеми довкілля їх не цікавлять, БО ЖИВУТЬ ВОНИ В ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ,п’ють ПРИДАТНУ ВОДУ, ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТІ харчі споживають І так далі. А українці через забруднене довкілля в тому числі на 12 років менше живуть європейців. І тому важко зупинити темпи смертності.
«Для прикладу, пропонують збільшити мінімальну пенсію, а чи зможе пенсіонер купити собі чисту воду ( бо з крана пити не можна), коли 6 л. води коштує 11 грн ? – запитав усіх присутніх Ігор Сіренко з Національного екологічного центру України. - Екологічні проблеми в Україні є водночас і соціальними, і економічними. Цього, на жаль, не розуміють ні політики, ані чиновники, Дуже часто приймаються економіко-політичні рішення, які відгукуються значними екологічними наслідками. У недалекому майбутньому може наступити момент, коли в бюджеті просто не вистачить грошей на ліквідацію всіх екологічних катастроф в Україні».

ПАСАЖИРИ 1 КЛАСУ у КИЇВСЬКОМУ МЕТРО: АБО ПРО ПЕРСПЕКТИВУ НАУКИ

2009-12-22T04:02:00.000-08:00

Чомусь відразу згадала оповідання Чехова. Але про це внизу. Фундамент інноваційної економіки, експресія геному країни, електрозварювання клітин, адронний колайдер... І багато нового, цікавого та пізнавального.. Не було часу відразу поділитися враженнями про першу зустріч, організовану Олександром Акименком (на фото), Єгором Соболєвим та іншими ентузіастами. Якщо більш офіційно, то відбулося відкриття проекту відкритих лекцій «Платформа.Свідомо», організованого Бюро «Свідомо» спільно з Національним університетом «Києво-Могилянська академія» . У проекті надалі виступатимуть люди, які знають як змінювати країну на краще і щоденно доводять це своїм досвідом.
У вступі Єгор Соболєв поділився враженнями чому потрібна така ініціатива. Українці перестаньте просто скиглити, як усе погано.. Ви досі не вірите у перспективу України і хочете втекти звідси якнайшвидше, бо Вам соромно за чиновників, бо в країні безлад і нема чим пишатися ? А може просто ми так і не навчилися відкривати істинні таланти, знаходити, популяризувати сучасних героїв та гордитися ними ? А ці герої поруч : вони їздять з нами у метро, про них не пише преса, вони не майоріють на телебаченні як остогидлі, заїжджені політикани… Але саме «вони працюють!», а не розклеюють гасла на білборадах! Саме вони несуть позитив, а не лякають із рекламних роликів, як усе погано і що країна котиться в провалля!
Декілька влучних фраз із 2 годинної зустрічі із першими гостями - українськими науковцями: 1. Біолог Наталія Шульга розказала про «Інновації, які змінять українську освіту та науку».
2. Хірург Сергій Подпрятов та винахідник Ольга Іванова презентували «Технологію зварювання живих тканин тіла тварин і людини», винайдену в Україні.
3. Фізик Євген Мартинов пояснив «Як працює великий адронний колайдер?» та що українські вчені роблять у проекті ЦЕРН?
Згадала як студенткою була. Ось уривки з конспектику:Наталя Шульга, повернулася із США, працювати на Україну www.nauka.in.ua: …Викладачі повинні бути професійними дослідниками. Це не треба імітувати.
….Наука матиме розвиток коли критична маса молодих людей прийде до влади.
…Із 116 країни - де зробили експресію геному країни - ми на 91 місці у порівняльному рейтингу життєпридатності країн ( а це такі показники як наука, освіта, ііноваційні технології, довкілля, демократичні інституції і т.д).
…Інноваційна економіка користується найкращими здобутками науки і освіти, які є фунадментами. Інновація – це не є винахід, відкриття, це нетрадиційний, незвичний підхід до проблеми ри застосуванні якого можна знайти якісно нове розв’язання проблеми. Відразу додам, що уже критикувала директора центру зайнятості в окремій статті для "Дня", який бідкався, що нам не інтелектуали потрібні, а робочий клас.. Ось лінк на статтю http://www.day.kiev.ua/254179/
Проект «ПЛАТФОРМА» буде і надалі знайомити українців із достойними українцями, яких знають у світі, і мають довідатися в Україні ! Велике дякую Олександру та Єгору за їхню небайдужість, час та ентузіазм у потрібній справі. Олександр пожертвував власні кошти на друк банера. Поки представники влади розїзджають на крутих мерседесах, українські науковці немають 23 тис. євро на щорічний внесок в проект ЦЕРН, щоб бути учасником.. Це така мізерна сума, якщо порахувати скільки коштів витрачено на автопарк КабМіну… І тут прості українці витрачають свої кошти на популяризацію наших наукових розробок, для проштовхування наших ідей і вчених у світі..
Сергій Подпрятов – електрозварювання в хірургії як наукова мрія стала повсякденною реальністю.. Уже зроблено 80 000 операцій. Інтелект наш, гроші – американців, а патент – спільний..
…. Електрозварювання викликає регенерацію клітин відразу, з’єднуються волокна, мембрани.
… Cтрум, тепло і тиск необхідні для зварювання клітин..
…дух невпинного наукового пошуку.
Євген Мартинов
… СERN засновано 29 вересня 1954 році, вивчає фізику високих енергій. WWW було винайдено 1989-1990 саме у ЦЕРНі. Україна долучилася до розробки детекторів ALICA адронного колайдера - а це 10 000 тон, 16х26 метрів.
А ЩО ми ЗНАЄМО про відкриття Смакули, Грінченка ? Мені ці зустрічі нагадали актуальне оповідання А. Чехова.. Уривки з якого пропоную внизу!
ПАССАЖИР 1-го КЛАССА . Чехов. 1976 .
……Видите ли, знай мы, что́ такое слава, нам, быть может, были бы известны и способы ее достижения, — сказал пассажир первого класса, подумав. — Надо вам заметить, сударь, что когда я был помоложе, я всеми фибрами души моей стремился к известности. Популярность
была моим, так сказать, сумасшествием. Для нее я учился, работал, ночей не спал, куска недоедал и здоровье потерял. И кажется, насколько я могу судить беспристрастно, у меня были все данные к ее достижению. Во-первых-с, по профессии я инженер. Пока живу, я построил на Руси десятка два великолепных мостов, соорудил в трех городах водопроводы, работал в России, в Англии, в Бельгии... Во-вторых, я написал много специальных статей по своей части. В-третьих, сударь мой, я с самого детства был подвержен слабости к химии; занимаясь на досуге этой наукой, я нашел способы добывания некоторых органических кислот, так что имя мое вы найдете во всех заграничных учебниках химии. Всё время я находился на службе, дослужился до чина действительного статского советника и формуляр имею не замаранный. Не стану утруждать вашего внимания перечислением своих заслуг и работ, скажу только, что я сделал гораздо больше, чем иной известный. И что же? Вот я уже стар, околевать собираюсь, можно сказать, а известен я столь же, как вон та черная собака, что бежит по насыпи.
— Почему знать? Может быть, вы и известны.
— Гм!.. А вот мы сейчас попробуем... Скажите, вы слыхали когда-нибудь фамилию Крикунова?
Vis-à-vis поднял глаза к потолку, подумал и засмеялся.
— Нет, не слыхал... — сказал он.
— Это моя фамилия. Вы, человек интеллигентный и пожилой, ни разу не слыхали про меня — доказательство убедительное! Очевидно, добиваясь известности, я делал совсем не то, что следовало. Я не знал настоящих способов и, желая схватить славу за хвост, зашел не с той стороны.
— Какие же это настоящие способы?
— А чёрт их знает! Вы скажете: талант? гениальность? недюжинность? Вовсе нет, сударь мой... Параллельно со мной жили и делали свою карьеру люди сравнительно со мной пустые, ничтожные и даже дрянные. Работали они в тысячу раз меньше меня, из кожи не лезли, талантами не блистали и известности не добивались, а поглядите на них! Их фамилии то и дело попадаются в газетах и в разговорах! Если вам не надоело слушать, то я поясню примером-с.
Теперь допустим, что я относительно себя заблуждаюсь, что я хвастунишка и бездарность, но, кроме себя, я мог бы указать вам на множество своих современников, людей замечательных по талантам и трудолюбию, но умерших в неизвестности. Все эти русские мореплаватели, химики, физики, механики, сельские хозяева — популярны ли они? Известны ли нашей образованной массе русские художники, скульпторы, литературные люди? Иная старая литературная собака, рабочая и талантливая, тридцать три года обивает редакционные пороги, исписывает чёрт знает сколько бумаги, раз двадцать судится за диффамацию, а все-таки не шагает дальше своего муравейника!

…….. Прошло минуты три в молчании.
— Позвольте вас спросить, в свою очередь, — робко закашлял vis-à-vis, — вам известна фамилия Пушкова?
— Пушкова? Гм!.. Пушкова... Нет, не знаю!
— Это моя фамилия... — проговорил vis-à-vis, конфузясь. — Стало быть, не знаете? А я уже 35 лет состою профессором одного из русских университетов... член академии наук-с... неоднократно печатался...
Пассажир 1-го класса и vis-à-vis переглянулись и принялись хохотать.

На шляху до 53 млн.: народжуваність випередила смертність у 5 регіонах

2009-12-18T04:09:00.000-08:00

народжуваність випередила смертність відразу в п’яти регіонах.

Білосніжно-казкова зима відганяє сумні думки! Довкола світло і радісно. Гарну новину почула від друга. А тут і подруга прислала лінк на новину: станом на грудень у п’яти регіонах народжуваність випереджає смертність. За одинадцять місяців 2009 року такі показники зафіксовані у Волинській (на 6,09%), Закарпатській (на 15,64%), Івано-Франківській (на 0,02%), Рівненській (на 14%) областях і в Києві (на 13,54%). (Попередні дані Мінюсту). І хоча в цілому по країні смертність, як і раніше, перевищує народжуваність, та розрив між цими двома величинами поступово зменшується. Протягом 2004–2005 років це співвідношення становило 1 до 1,7, а за підсумками цього року є всі шанси вийти на показник 1 до 1,25.

Хочеться, щоб ці попередні дані стали остаточними, а динаміка перевищення народжуваності над смертністю посилювалася новими областями! Українці, не дивіться на громадян країн Заходу, народжуйте!

ЗДОРОВІ МАЛЯТА: ВАГІТНИХ ЖІНОК ЗАКЛИКАЛИ КИНУТИ КУРИТИ

2009-12-08T08:28:00.000-08:00

В жіночих консультаціях будуть закликати вагітних жінок, які раніше курили, не розпочинати знову після пологів
В Україні стартувала ініціатива «Мамо, не кури, я задихаюся!». Відомі люди та лікарі закликатимуть жінок кидати курити перед вагітністю і вже ніколи не розпочинати після того, як малюк народиться. У рамках акції була створена спеціальна брошура та плакати з малюнками відомої художниці Євгенії Гапчинської. Інформаційно-просвітницькі матеріали будуть розповсюджені у жіночих консультаціях та педіатричних кабінетах України. Ініціатива реалізується спільно з Міністерством охорони здоров’я.

Презентація брошури та плакату перед вагітними жінками, лікарями та журналістами відбулася в Київському міському центрі репродуктивної перинатальної медицини. В презентації взяли участь: телеведуча Марія Єфросиніна, яка розказала про те, що рішуче поставила крапку на своїх сигаретних експериментах, коли дізналася, що вагітна; художниця Євгенія Гапчинська, теж одна із відомих підписантів Маніфесту проти куріння, яка стала автором ілюстрацій до брошури та плакату. А також – Анатолій Камінський, акушер-гінеколог , який звернувся до українських гінекологів з проханням нагадувати жінкам-курцям, щоб ті використовували нагоду і припиняли курити назавжди, а не тільки на час вагітності. Ганна Гопко, координатор проектів Коаліції « За вільну від тютюнового диму Україну » , розповіла, що кампанія «Вільна від куріння», в рамках якої і відбувається ініціатива «Мамо, не кури, я задихаюся!», стала необхідною після того, як прекрасна половина людства стала стратегічною ціллю для транснаціональних тютюнових компаній, котрі для завоювання жіночої аудиторії почали створювати спеціальні жіночі тонкі сигарети, аксесуари спрямовані на підсаджування на куріння саме жінок.

За дослідженнями, багато жінок і чоловіків кидають курити саме очікуючи на дитину. Віднині зі стін жіночих консультацій України та педіатричних поліклінік до їх відвідувачів буде звертатися намальований хлопчик з посмішкою та проханням: «Мамо, не кури, я задихаюся!».

На плакаті зазначено: « Саме зараз прийми рішення не починати курити після народження дитини! Будь кращою мамою, яка живе здоровим життям, не труїть себе та людей навколо, не дає поганого прикладу своїй дитині та не викидає грошей на вітер! Вагітність є ідеальним часом для обох батьків кинути курити ».

Завдяки зусиллям тютюнових корпорацій рівень куріння в Україні досягнув свого максимуму (41%) у 2005 році. Це зростання відбулося значним чином через зростання рівнів жіночого куріння. За даними епідеміологічних обстежень населення, які проводяться Інститутом кардіології Академії медичних наук України за 25 років частка жінок, які курять, в місті збільшилась втричі, а в селі - майже в 17 разів. У 2000 році курило 11% українських жінок. За даними опитувань КМІС, якщо в червні 2005 року курило 20% жінок, у листопаді 2008 – 14%, а у жовтні 2009 року – 13% жінок. Особливо показовим є скорочення частки жінок, які курять щодня, відповідно з 16,7% до 7,7% та 6,5%.

«Позитивні тенденції зменшення жіночого куріння потрібно закріплювати різноманітними заходами, аби остаточно подолати тютюнову епідемію та не дозволити тютюновій індустрії заманювати все нові жертви, особливо серед жінок. Якщо усі здійснені заходи – як підвищення штрафів за куріння в громадських місцях, повна заборона куріння в медичних закладах, підвищення цін на сигарети будуть доповнені заходами медичної допомоги тим, кому важко припинити курити самостійно, а також широкими інформаційними компаніями, які остаточно зроблять куріння соціально неприйнятним, тютюнові міфи буле розвінчано. За різними дослідженнями, жінки, через хвороби спричинені курінням жінки живуть в середньому на 7 років менше. Тому ми звертаємося до жінок та їхніх чоловіків – кидайте курити і ви припините труїти свій організм за свої ж гроші! Тим бі льше, що сама природа, у вигляді вашого малюка, дає вам додатковий стимул назавжди кинути і бути зразком для вашої дитини ».

Українці, читайте! Шекспірівські сонети

2009-12-05T03:46:00.000-08:00

Довго думала, чим собі "душу втішити" після активного прочитання роману болгарського письменника "Тютюн" на 900 сторінок, книги "Коко та Ігор (Стравінський)" ( автора навіть не запам"ятала, бо не вразив ні текст,ні описана любов і зображені герої), потім почала читати книгу про Евіту (дружину аргентинського диктатора), Золотий теленок, Генрі Міллера ( лише 29 сторінок зуміла почитати..далі хай такого класика освоюють більш "просунуті" люди).. Одним словом - голова наповнилась різножанровим матеріалом ( інколи хочеться написати хламом).
За порадою друга, купила переклад сонетів Г. Пилипенка – тримовне видання ( оригінал, російська та українська)....
Шекспірівські сонети – це роздуми про те, як ти живеш сьогодні і як формуєш своє завтра.. це нагадування, що життя як мить… і про неминучість старіння, смерті., до якої треба багато чого робити кожен день і кожну мить.. бо ти не знаєш коли вона прийде.. Про обов’язок «продовження своє в новій добі» (давно уже пора продовжить род) ( now is the time that face should form another)…
Це точно неточний переклад.. як в кінці книги зазначено – Пилипенко не прагне точності, він прагне наблизитися до шекспірівського образу.. Ось таке оправдання.

Хоча насправді цікаво було досліджувати переклад із англійської на рідну мову та російську.
Ось наприклад,
Коль сорок зим избороздят чело
Траншеями на поле красоти
А юность не оставит ничего
От яркой и нарядной суети

Вибачте, але на комп’ютері вдома нема рос.мови. А ось і як автор переклав на українські:

Як сорок зим проборознять чоло
І сивий сніг заляже на дворі
Твоє убрання, що новим було,
Сприйматимуть, як лахмани старі…

Інколи коли читаю оригінал, а тоді два переклади, то таке відчуття, що це нові вірші, написані на ідеях Шекспіра.. Але зовсім не Шекспірівська мова..

дякую Шекспіру, який і уже "нагодував" мільярди читачів і продовжує кормити нові мільйони шанувальників !

Вашингтон - Мазепинці - Ганачівка

2009-11-25T11:46:00.000-08:00

Повернулася із Вашингтона і відразу поїхали із друзями у Мазепинці. 2009 рік був насиченим на подорожі, відрядження у міста різних країн. Із усіх місць - є одне найдорожче. Це Ганачівка. На цей раз поділюся з Вами своєю любов"ю до Ганачівки.. Туди тяне дуже сильно.. Бо там живе бабуся! Часто згадую студентські роки, коли вона нам привозила великі сумки із продуктами, кроликами, яйцями, курками, яблуками, налисниками! Тоді, у скромні студентські роки - це було дуже ситно та гарна підтримка! Дай, Боже, їй багато здоров"я! на вихідні нарешті у Ганачівку. Через Львів!
внизу моя стаття в газеті "День", чомусь саме зараз захотілося розмістити її..

http://www.day.kiev.ua/277279/
СУСПIЛЬСТВО

Чим манить Ганачівка?
Cело, яке може відродити Україну

Ганна ГОПКО, фото автора

--------------------------------------------------------------------------------

НА РІДНОМУ ПОДВІР’Ї, ДЕ ПРОЙШЛО ДИТИНСТВО

Ви коли-небудь чули про Ганачівку? Мальовниче село Ганачівка Перемишлянського району Львівської області розташоване серед лісів за 5 км до Свіржського замку. Саме там знімали «Д’Артаньян та троє мушкетерів». На «Вікіпедії» можна довідатися, що вперше згадується село в заповіті Дмитра Васька Волчковича. Також раніше преса писала про археологічну експедицію студентів-істориків кафедри археології та історії стародавнього світу Львівського національного університету ім. І. Франка, котра відкрила поблизу села Ганачівка велике поселення липицької культури (II—III ст. н. е.). Серед знайдених речей — унікальна пам’ятка: дитяча іграшка, якій близько двох тисяч років.

Село і справді дуже мальовниче. Пишу про нього, бо там відбулася визначна подія для моїх батьків, друзів та чоловіка — там народилася я. Таких сіл в Україні сотні тисяч. У них народилися мільйони українців. Що означає село для кожного із нас? Навіть для тих, які народилися та виросли на асфальті? Що означає село для України?

СЕЛО ГАНАЧІВКА — В ЧЕРВОНУ КНИГУ ЗАБОРОНЕНО ВНОСИТИ

На карті України чомусь не з’являються нові села. Сотні статей про вимирання поліських, карпатських сіл терзають серце. Смертність удвічі перевищує народжуваність, люди продовжують тікати з сіл. Скоро села треба буде занести в «Червону книгу» адміністративних одиниць та зобов’язати владу впроваджувати заходи для охорони та відродження життя на селі.

Раз на місяць я маю бути в Ганачівці. Це потреба, яку з роками посилює інтенсивне життя в Києві. На Петра (як кажуть на селі) вибралася до бабусі, в рідну Ганачівку.

Село — це частина мене. Тут пройшло дитинство, юність. Дивлюся на збудовану бабусею та дідусем 1963 року хату, відразу як вони побралися, і думаю про її безмежну цінність. Тут мене навчили «Отче наш», різних колядок, тут бабуся заплітала мені косичку.

У Ганачівці за роки незалежності стає все більше порожніх хат. Йдемо довгою вулицею й дивимося: ось у цій великій цегляній хаті уже вісім років ніхто не живе — ціла сім’я в Іспанії, а ось цей новий будинок молода пара будувала на гроші, зароблені в Португалії, спершу думали повернутися, але поживши трохи за кордоном, змінили свої наміри, бо не знають навіщо. Хочеться запитати нашу владу, яка так переймається проблемами села: а що вона зробила, щоб заробітчани поверталися в села? Де державна політика відродження села?

БАБУСІ — БЕРЕГИНІ СЕЛА. А ХТО ЇХ БЕРЕГТИМЕ?
У дитинстві мене та сестру кожного літа батьки віддавали на півтора місяці на село поліпшувати імунітет: їсти полуниці, сіно згрібати, сапати буряки, годувати кроликів... Ми щодня виганяли корови та теля на пасовище, вчилися доїти корів, годували маленьких курчат, гусят. Любов до природи — це все йде із села...

БАБУСЯ СЛАВКА

Здавалося, що це було зовсім недавно. Зараз дивлюся на 13-річних троюрідних сестер, які в селі на канікулах, і згадую себе. Вони приїздять до моєї тітки — рідної сестри бабці — зі Львова. Їм подобається село.
Спостерігаю за своєю бабусею, якій скоро буде 80 і дивуюся, який вона живчик, яка моторна. Вона ще бігає, доїть корову, годує курей та кролів... Дай Боже моїй бабці — берегині села — пережити 100-літній рубіж.

Не віриться, але в основному в селі живуть бабці-одиначки, чоловіки яких давно повмирали. І взагалі, з мужчинами проблема. Поспивалися, поскурювалися. Немає кому біля хати та на полі працювати. Навіть найняти когось за гроші город посапати — нема кого.

Ще одна берегиня села — бабця Ксеня, якій добігає восьмий десяток, теж одиначка. Вона часто каже своєму внукові, що не може померти, бо на це немає часу, бо надто багато роботи коло хати, на городі.

Село тримається на бабцях. Поки що... А що далі?.. Хто житиме в селі? Що буде з селом, якщо моя бабця помре?

ПОВЕРТАЙМОСЯ НА СЕЛО!
Цього року ми з сестрою посадили зо три десятки плодових дерев на ділянці, де бабусі уже не вистачає сил садити город, а нам — часу. Символічно виглядає молодий сад. 30 років тому, коли батьки побралися, в старому саду вони теж посадили яблуні, сливи, груші, черешні. Один сад оновлює інший. Люблю дивитися, як у старому саду збирається чотири покоління: бабця Слава — мама Надя — сестра Леся — племінниця Настуня. Чотири покоління....

Село змінилося. Ще в дитинстві усі ходили в одну маленьку церкву біля лісу. Розподіл на католиків та православних спершу сформував різні богослужіння в одній церкві. А потім ганачівці вирішили відреставрувати костел св. Марії Магдалини (1803 року побудови), котрий зазнав ударів бомб під час Другої світової війни. Зараз — це церква св. Миколая Української автокефальної православної церкви.

А ще в село зі Львова переїхала сім’я Галайків. Пан Петро виростив 40 000 саджанців дуба та передав їх районному відділу обласного управління лісового господарства. Також засадив на два гектари сад на зарослих бур’янами полях.

Навколишні поля — це інша тема. Пригадую ще, як там вирощували льон, як ми з бабусею сідали в машину й їхали в поле сапати колгоспні буряки. 25 років бабця була ланковою в колгоспі. А потім — усе розвалилось. Місцеві активісти хотіли стати фермерами. Однак кредити під великі відсотки стали зашморгом на шиї. Не витримавши зобов’язань, поїхали на заробітки. Думаю зараз, що це був спеціальний план розвалу малого українського фермерства в зародковому стані, аби не встали на ноги малі господарники.

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ

Село манить людей із різних причин. Нещодавно було чимало повідомлень про молоді пари — так звані представники «офісного планктону», котрі втекли на село, ближче до природи, і задоволені. А от мої друзі нещодавно їздили в надзвичайно мальовниче та багате на історію село Витачів, що за 50 км від Києва. Після екскурсії один друг написав: «Я теж задумуюся, над тим, що я роблю й навіщо. Особливо коли сиджу на кручі над Дніпром і розумію, щоб я не робив, він тектиме так само, як і тече вже кілька тисяч років. І дивлячись на його хвилі, вся ця мішура з впихуванням у вагони щоранку видається комічною».

Часто питаю сама себе: як відродити, або що відродить село? Що заважає ренесансу? Один із моїх знайомих австрієць Вольфрам Венделін із українськими ентузіастами витратив півтора року, щоб вмовити місцеву владу села Коростів, що на Сколівщині, дати ділянку на відновлення історичної вузькоколійки та будівництво музею історії вузьких колій... Сільський туризм, децентралізація влади, справедливі кредити для місцевих фермерів, культурні та освітні програми можуть повернути людей в село. Можуть відродити Україну.

№125, середа, 22 липня 2009
версія для друку --------------------------------------------------------------------------------

Глобальна бідність на підтримку багатих!

2009-10-31T10:31:00.000-07:00

БІДНІСТЬ … із щасливими очима
Вранці прочитала репортаж про те, як найбідніші люди в Молдові виживають.. На центральній вулиці Унген ( котра є найдовшою в Європі і котру ще називають алеєю каштанів) колоритна літня пара збирала в мішок каштани.. Як з’ясував репортер, зимою сім’я опалює ними квартиру. Виявляється, що каштани горять не гірше антрациту, але перед тим як кидати їх в пічку треба їх розбити, щоб уникнути вибуху. Тепловіддача від одного відра каштанів вища, ніж від відра вугілля.
На таку розкіш як газ чи вугілля грошей пенсіонерам із державної допомоги я не вистачає. Мене вразила жінка на фото - усміхнені очі та щирість посмішки!
Уже в обід у центрі Києва на Прорізній біля трьох смітників побачила бабусю, котра вибирала із сміття «корисні копалини» (папір, скло), сортуючи їх у ящики.. Також шукала харчі..
Я Зупинилася.. Витягла із кишені 10 грн. Бабуся від несподіванки сказала: «Дівчино, ти ще така молода. Тобі й самій гроші потрібні »..
«Тримайте..».. – «Ой, дякую…Хай Господь дасть тобі здоров’я »..
Чужа бідність заглянула мені в очі… Мені стало боляче.. В країні де, 50 найбагатших володіють статками як два бюджети, розраховані на 46 млн. громадян, бабусів та дідусів біля смітників побільшало.. Впевнена, що депутати, чиновники, прем’єр-міністр, голова ВР та Президент їх точно цього не помітили.. Як і решту 15 млн..громадян України, які живуть за межею БІДНОСТІ...

Навіть не уявляю скільком мільйонам українців можна було б допомогти за гроші, зекономлені на масштабних рекламних кампаніях кандидатів у президенти!

Однак не лише наші чиновники, а й світові лідери мало що роблять, щоб зменшити зростаючу кількість бідних.. У світі 1 млрд. людей страждають від голоду.. Майже половина населення планети виживає на менш, ніж 2 дол. в день.. Може, Далай –Лама правий, що світ в сенсі відсутності війни не становить цінності для тих, хто в даний момент помирає від голоду…

p.s! http://www.lysty.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=24&Itemid=34 Тут на сайті журналу «Листи до приятелів» є мій репортаж із Індії із найбільших нетрів Мумбаї

Хочете зрозуміти, що Ви безмежно щаслива людина? Заплатіть 15 доларів компанії «Реаліті Турс» за екскурсію в Дхараві... Самому відправлятися туди небезпечно... Із 2 тисяч нетрів Мумбаї — це найвідоміші та найбільші. Тригодинна екскурсія найбільшими нетрями Мумбаї — де на 1,5 км квадратних — живе і працює 2,5 млн людей — змушує тебе замислитися над тим, як ти живеш, і що твоя екзистенція означає в світовій системі життя…

ВВС - як пересічні українці рятують довкілля

2009-10-31T10:29:00.000-07:00

Що роблять українці, аби вберегти довкілля?

Роман Лебедь
Бі-Бі-Сі, Київ

Чи готові ви пересісти з авто на велосипед?
Днями у Києві провели екологічний карнавал та низку інших вуличних акцій, аби наголосити на тому, що клімат змінюється.
ООН та багато інших організацій у своїх звітах вже багато років пишуть, що це може мати безповоротні для людства наслідки.

Поки звичайна людина чистить зуби, вона марно витрачає до 20 літрів води – підрахував Всесвітній фонд дикої природи. Але їх можна заощадити, закрутивши кран.

Крім того, активісти екологічних організацій радять: не користуватися ліфтом зранку, а спускатися з дому східцями, щоб зекономити електроенергію, замінити лампочки на енергозберігаючі, сортувати сміття, чи пересісти із авто на велосипед.

Не бути марнотратником – головний принцип, якого дотримується киянка Ганна Гопко. Вона хоче, щоб всі українці наслідували її приклад. Замість тотально споживання, яке, на думку пані Гапко, панує зараз:

“Моєму мобільному телефону вже скоро буде шість років. Придбання мобільного телефону хоча б раз на рік завдає непоправної шкоди нашому довкіллю. Бо в Україні не діє система утилізації батарей від мобільних телефонів, у яких містяться токсичні речовини. Тому кожне придбання нового телефону – це створення звалища токсичних відходів.”

Придбання мобільного телефону хоча б раз на рік завдає непоправної шкоди нашому довкіллю.

Ганна Гопко

Киянка Аліна Севастюк відмовилась від поліетиленових пакетів. Бо вважає їх одними з головних засмічувачів довкілля. Замість цього пані Севастюк сама ходить з екоторбою і закликає всіх купувати такі ж. Екоторбою вона називає багаторазову сумку із сукна.

“Ідея екоторби народилася досить давно. В Україні нею користувалися наші прадіди. Ця торбинка дуже зручна, з бавовни, чи льону – вона використовувалася багато століть. Суть екоторби в тому, аби не використовувати поліетиленові пакети,” – розповідає Аліна Севастюк.

“Будинок нуль енергії” – так називає свою оселю в центрі Львова Оксана Денис. Комфорт в її будинку залежить не від ЖЕКу, а від сонця. На даху вона встановила сонячні колектори. Це не єдине оновлення житла.

“В першу чергу я добре утеплила будинок, тобто змінімізувала тепловтрати. Зробила замість вентиляції рекуперацію – це коли холодне повітря заходить у приміщення і нагрівається викидним, яке утворюється всередині,” – розповідає господиня екологічного житла.

А в Києві, наприклад, є кілька приватних будинків, які повністю опалюються теплом сонця і землі. Хоча, це радше поодинокі приклади, ніж масове явище. Українці поки не зовсім розуміють, для чого потрібно берегти енергію і воду – так вважає активіст екологічного руху Андрій Желєзний:

Нас привчили до дешевої енергії, до того, що газ та вода держава нам надає дешево... В Європі вже виховали протилежне розуміння.

Андрій Желєзний

“Я вважаю, що це просто нерозуміння ситуації. Нас привчили до дешевої енергії, до того, що газ та вода держава нам надає дешево, а суспільство нас виховало, що чим потужніші речі у нас (авто) тим краще... В Європі вже виховали протилежне розуміння,” – розповідає Андрій Желєзний.

А експерт зі змін клімату Христина Рудницька вважає, що серед людей побутує стереотип, ніби довкілля залежить лише від великих промислових підприємств, але, за її словами, це не так:

“Насправді, кожен з нас несе відповідальність за забруднення навколишнього середовища. Щохвилини кожен з нас робить вибір: вимикати світло, чи ні. Залишати воду, чи ні. Але все це природні ресурси, які закінчуються,” – вважає Христина Рудницька

Попри нечітке, як виходить із висновків екологів, усвідомлення масштабів проблеми українцями, ООН в своїх звітах наголошує, що подальший розвиток значної частини людства залежатиме від того, як сучасний світ впорається зі зміною клімату.

«Зелені» легені України: чому степ не стане лісом? Лісова політика з коментарями

2009-10-02T03:15:00.001-07:00

Ви коли-небудь чули про результати виконання державної програми «Ліси України» на 2002-2015 рр ? Вам відомо скільки грошей було витрачено і як поліпшився стан лісів ? Однак знаю напевне – що українці втомилися дивитися та фіксувати масштабні для ока туриста площі суцільних вирубок в Карпатах, спостерігати за збільшенням кількості безмежних парканів біля лісів, купами сміття в горах, появою маєтків та палаців на заповідних територіях. Революційні зміни в лісовій галузі назріли уже давно. Недарма ж, набирають обертів та підтримки у пересічного українця всеукраїнські громадські кампанії як «Ліси – власність українського народу» ( щодо скасування рішень та накладення «мораторію» на нові передачі лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування), «Збережемо Українські степи» (щодо неприпустимості знищення природних степових ландшафтів України шляхом заліснення).

І тут до Дня працівників лісу - замість звіту, що зроблено – черговий політичний піар! Уряд ухвалює нову державну програму «Ліси України» на 2010-2015 рр. Нагадаємо, що програма передбачає збільшення площі лісів майже на півмільйона гектарів. На цю благородну справу планують витратити 8 млрд. грн. із державного бюджету. На всю програму – близько 22 млрд. гривень. А саме на інвентаризацію та сертифікацію лісів відповідно до міжнародних стандартів, запровадження електронного обліку лісів та започаткування супутникового спостереження за вирубуванням дерев, що унеможливлюватиме несанкціоновану вирубку лісу. Такі заходи уже давно варто було б здійснити – вважають екологічні громадські організації. На думку голови Всеукраїнської громадської організації «Національного екологічного центру України» Сіренка Ігоря, «щоб не звітувати за недоліки виконання попередньої програми «Ліси України» на 2002-2015 рр, до якої є багато зауважень і, зокрема, в Рахункової палати України, була прийнята нова програма. Ні з громадськістю, ні з фахівцями із лісової галузі та науковцями ця програма публічно не обговорювалася.
Українська лісова політика – без політики не обійтись !

Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко відзначила, що підприємства Держлісгоспу мають великий потенціал: «Держлісгосп – це майже те саме, що й НАК «Нафтогаз», тільки про нього ніхто не знає – за рівнем потенціалу для країни та за рівнем можливостей давати країні результат».

І справді, це відомство – яке монопольно господарює (контролює, вирощує, вирубує) в лісах майже усієї країни має неоднозначну репутацію як серед деревообробників, так і серед природозахисників. Як стверджує Ігор Сіренко із Національного екоцентру «Керівництво Держкомлісгоспу розглядає ліси виключно як лісовий ресурс. Тому лісова галузь у нас конкретно конфліктує із заповідною справою». Більшість рішень керівництва цього державного комітету можуть мати негативні наслідки для української природи, оскільки не мають на меті збалансоване довгострокове використання та охорону лісових ресурсів, а направлені лише на отримання найбільшого миттєвого прибутку від використання лісових ресурсів. Керівництво Держкмлісгоспу не враховує, що ліс - це безмежно складна і багата екосистема, а не склад деревини.

Проблеми пов'язані з лісовою галуззю ускладнюються тим, Держкомлсгосп цілком офіційно втаємничує інформацію матеріали лісовпорядкування — єдину офіційну інформацію про ліси України.

Коротко оглянемо основні проблеми

Тріски летять – бо ліс і далі рубають!

На різних туристичних сайтах можна знайти чимало фото вирубаних площ лісів ( особливо в Українських Карпатах) і захаращених гілками.. Навіть Президент під час підйому на Говерлу побачивши вирубки в лісах доручив у двотижневий термін передати в Карпатський біосферний заповідник, забравши їх у лісників. Відомий еколог Олексій Василюк каже, що «На сьогоднішній день на Україні не існує таких лісів, у яких були б повністю заборонені рубки. Нині, завжди є можливість знайти привід, щоб призначити рубку навіть на будь-якій категорії природно-заповідного фонду, навколо великих міст (старі ліси Пущі-Водиці практично вирубали навколо Києва). Останні зміни до правил рубок ввели навіть такі типи рубок, як «ландшафтна», під виглядом якої можна винищити будь-який ліс. Останні зміни до Лісового Кодексу України ліквідували катеригоризацію лісів і тепер в Україні не існує особливо цінного лісу, який рубати було б заборонено»

Водночас українські ліси досі не відновились після жахливих перерубів для післявоєнної відбудови. Частка старовікових лісів, мовою лісників – перестиглих - складає трохи більше 10 відсотків. Однак ліси продовжують нещадно експлуатуватись. Ще у 1960-х роках почали говорити про неприпустимість масових рубок в Карпатах, проте тоді цензура заборонила поширювати інформацію про цю проблему.

Досі переважна частина рубок проводиться так званим суцільним способом (суцільна рубка) – під час неї знищуються всі дерева, кущі, підріст. Після цього, територія стає практично непридатною для існування лісових мешканців. У гірській місцевості це має катастрофічні наслідків у вигляді повеней та селів, від яких збитки складають сотні мільйонів доларів. Однак до цього часу, навіть у Карпатах, продовжує здійснюватись цей жахливий середньовічний вид рубок.

Внаслідок багаторічних перерубів, сталась зміна вікової структури лісів – із зменшенням частки старовікових лісів, які особливо цінні як середовище існування дикої флори та фауни. Вже зараз по цій причині в Україні зменшилась чисельність великих хижих птахів.

Відходи з лісу як альтернативне джерело енергії – або смерть для лісу!

Всесвітній фонд дикої природи в Україні та українські екологічні організації забили чергову тривогу! Уряд Юлії Тимошенко вирішив розв'язати енергетичну проблему в країні, принісши в «жертву»… біорізноманіття у лісах!. Кабінет міністрів України виділив 25 млн. грн. Держкомлісгоспу на придбання 10 виробничих комплексів з переробки деревини. Таке рішення ухвалене 16 вересня на засіданні уряду. Потужність одного комплексу дозволяє щорічно отримувати 20 тис. куб. м енергетичної тирси, як альтернативного джерела палива. Згідно з планами Держкомлісгоспу, енергетичну тирсу отримуватимуть з відходів лісосік, вітровальної деревини та іншої, так званої низькосортної деревини. Голова Держкомлісгоспу України Микола Тимошенко закликає також почати «заготівлю і переробку неліквідної деревини зокрема і в лісах природно-заповідного фонду»!

Така енергетична (чи лісова) політика Уряду викликала серйозне занепокоєння в екологічної громадськості країни, а також у Всесвітнього фонду дикої природи. Реалізація цих планів стане початком катастрофи: ліси України з природних екосистем перетворяться на парки – екосистеми штучно створені і особливо вразливі до зовнішніх впливів. Стереотип про те, що мертву деревину слід забирати з лісів, як необхідний захід «правильного» ведення лісового господарства, вже давно у сучасному лісівництві визнано хибним. Відсутність або мала кількість мертвої деревини у лісі насправді не є ознакою його «екологічного здоров'я», як це вважалось у лісівничій науці раніше, оскільки такий ліс втрачає ознаки природності: особливу структуру середовища, біорізноманіття, і, як результат – стійкість до впливів природних факторів та стихійних лих. Особливо небезпечним є вилучення мертвої та сухостійної деревини у заповідних лісах.

Як стверджує кандидат біологічних наук, керівник громадської організації «Екосфера» Оксана Станкевич: «Це стане початком катастрофи: ліси України з природних екосистем перетворяться на парки – екосистеми штучно створені і особливо вразливі до зовнішніх впливів. Стереотип про те, що мертву деревину слід забирати з лісів, як необхідний захід «правильного» ведення лісового господарства, вже давно у сучасному лісівництві визнано хибним. Відсутність або мала кількість мертвої деревини у лісі насправді не є ознакою його «екологічного здоров'я», як це вважалось у лісівничій науці раніше, оскільки такий ліс втрачає ознаки природності: особливу структуру середовища, біорізноманіття, і, як результат – стійкість до впливів природних факторів та стихійних лих. Особливо небезпечним є вилучення мертвої та сухостійної деревини у заповідних лісах».

Старовікові дерева та мертва деревина (сухостій, старі дупляві, напівзігнилі дерева, лежачі стовбури та гілля) є особливим середовищем існування багатьох лісових видів, передусім великої кількості грибів, мохів, лишайників, комах, а також птахів та ссавців. Видалення з лісу мертвої деревини, як особливого середовища існування, є причиною потрапляння багатьох лісових рослин і тварин у Червоні списки видів, які є рідкісними або зникають. Для прикладу, близько 37 % жуків у старовікових лісах Ла Масане у Франції були пов'язані з мертвою деревиною.

Ліси в Україні займають 15% території держави і є найбільш збереженим природним ландшафтом в країні. Тому унікальна лісова фауна в Україні серед інших країн Європи є найбільш збереженою. При цьому, природні комплекси включають в себе і дуплисті, загиблі дерева та тисячі видів рослин, тварин, грибів і лишайників, а не лише дерева, які є ресурсом ділової деревини. Дуплисті та загиблі дерева є середовищем існування більшості виді грибів та значної частини лісових тварин. Так, більшість видів лісових птахів будує гнізда в дуплах старих дерев.

WWF ще раніще звернувся до європейських урядів, власників лісів та лісової промисловості із закликом взяти на себе зобов'язання зберегти біорізноманіття, збільшуючи кількість дерев-ветеранів і відновлюючи обсяги мертвої деревини до 20-30 м .куб на гектра до 2030. Бо близько 30% лісових видів залежать від старовікових дерев. В Україн використання такого «біопалива» може стати ще й прямим порушенням законів України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародної Бернської конвенції, а на — заповідних територіях – Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст.252 Кримінального Кодексу України.

Чому не бути лісам в степах України ?

Найбільше обурення науковців та громадськості викликали наміри Держкомлісгоспу щодо заліснення степів в рамках виконання Указу Президента України від 04.11.09 № 995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень" в Україні мають бути створені додаткові 5% (від площі держави) лісів.

Як стверджують фахівці, треба негайно внести зміни до Указу, де заборонити садити ліс в степах України – світовому скарбі! Оскільки 1/3 Червоної книги України – це степові види, особливо це стосується флори. Якщо степи будуть знищені – то зникнуть і ці види. До того ж ліси не можуть рости в степах. Як приклад, « із 7000 тис. гектарів до висадки яких долучився і Президент два роки тому на Херсонщині більшість цього року згоріла», – каже Костюшин Василь Анатолійович, завідуючий відділом моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології НАН України 40% території України займає степова зона (південний, східний та центральний регіони). Водночас саме ця територія є найбільш розораною частиною України. Рівень розораності деяких адміністративних районів сягає 85-90% від їхньої загальної площі. Головним негативним наслідком цього є вкрай низький рівень збереженості типових для регіону біотопів, вкритих степовою рослинністю як і місцем існування популяцій степових видів. Територія степових біотопів є місцем поширення специфічних видів, які можуть існувати лише в таких біотопах. Жодних інших умов для збереження генофонду степового біорізноманіття не існує.

Для цих потреб Указом Президента доручено виділяти землі запасу. Згідно із наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", що є прямою реакцією на зазначений Указ Президента, для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Із показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для «степових» областей (південь, центр та схід України).

Переважну більшість земель запасу степового регіону, які планують залісити, складають балки та схили вздовж річок, що представляють собою фрагменти степових біотопів. Саме ці об'єкти повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об'єктів та основою екомережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням багатьох зникаючих степових видів тварин і рослин та сприяє остаточному знищенню степів на території України. Це порушує вимоги Закону України "Про Червону книгу України" та Конвенції «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення певних місць існування, насамперед тих, що пов'язані з їх статусом (додатки Конвенції).

Так, в Луганській області до заліснення намічається до 100 000 га степових територій! Багато цінних природних ділянок заліснено вже цього року. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території чи не найбагатшого на раритетну фауну і флору степового заказника Запорізької області «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі.

Національний екологічний центр України звернувся до Секретаріату міжнародної конвенції «Про дикі види флори та фауни та середовище існування у Європі» (Бернська конвенція), з листом про проблему заліснення степів.

У лісі – лісі темному…

Майбутнє лісу - у ефективній співпраці державних чиновників, науковців та громадськості. Інакше – у лісі-лісі темному – не затишно буде хитрому лису та ялиночкам! А якщо серйозно, то потрібен публічний аудит всього лісового відомства та його діяльності, потрібне фінансування незалежних наукових інституцій, а не тільки відомчих лісівчиних!

Ганна Гопко

БЕР

Битва за ресурс! Чи ненайстратегічніший із тих, що залишилися

2009-09-29T03:58:00.000-07:00

У цьому блозі з"явиться чимало публікацій на тему землі: родючості українських чорноземів та потенціалу України стати "агротигром" у Європі ( чи навіть світі, зважаючи на майже 7% світових запасів чорноземів), можливостей через корупцію та продажність можновладців, ліберальність та комерціалізацію медіа "загарбати" наші чорноземи ТНК чи іншими державами, перспектив розвитку аграрного сектору ( нереалізовані проекти та необхідні кроки)! Це і враження від збирання кукурудзи, садіння плодових дерев! Від важкої роботи на полі після сидіння в офісі у центрі Києва!

Для мене - це ТОП-тема... Приєднуйтесь!
Ганнуся

Ukraine's most undervalued resource, rich black soil, becomes focus of growing battle over land
13 August, 21:09 | Hanna Hopko, Special to Kyiv Post Print E-mail to a friend E-mail to an editorial Yaroslav Debelyi
Farmers from a village in Poltava Oblast use old Soviet tractors. Outdated equipment is one reason for low productivity on Ukraine’s rich
soil. Nation should secure a prosperous future by ensuring that small-scale farmers control the land.

Ukraine is a rich country, no doubt about it. But Ukraine is a rich country with poor people.

Apart from a handful of oligarchs who got obscenely rich on natural resources, the other 46 million people are screaming for improvement. Ukraine’s agricultural sector has the potential to be the answer. It can also feed Europe and to stop village degradation.

However, Ukrainian politicians do not concern themselves with strategic planning and development of the state. They are too busy with their sacred war – the 2010 presidential election. Disappointed and pessimistic, most citizens do not think about or do not have the resources to do anything with the beautiful nature and fertile soil. But if you don’t exploit opportunities, competitors will.

So, in the end, who will profit from Ukraine’s famously rich black earth?

The global battle for this resource seems to be accelerating. One recent article in London’s Guardian newspaper was headlined: “Fears for the world’s poor countries as the rich grab land to grow food.” A map with the story showed poor countries, including Ukraine, where foreigners are buying, attempting to buy or leasing the land. In Ukraine, it is illegal for foreigners to buy agricultural land. But leasing rights are allowed, and competition over land use is a major source of government corruption in Ukraine.

The author, environment editor John Vidal wrote: “The acquisition of farmland from the world’s poor by rich countries and international corporations is accelerating at an alarming rate, with an area half the size of Europe’s farmland targeted in the last six months,” citing reports from United Nations officials and agriculture experts.

“New reports from the UN and analysts in India, Washington and London estimate that at least 30 million hectares are being acquired to grow food for countries such as China and Gulf states who cannot produce enough for their populations. According to the UN, the trend is accelerating and could severely impair the ability of poor countries to feed themselves.”

Vidal calls the trend “land-grabbing” and “neo-colonialism.” Some of the latest cases of land-grabbing include “Saudi Arabia’s purchase of 500,000 hectares in Tanzania. The Democratic Republic of the Congo expects to shortly conclude an eight million-hectare deal with a group of South African businesses to grow maize and soya beans. India has lent money to 80 companies to buy 350,000 hectares in Africa. Other countries that have acquired land in the last year include the Gulf states, Sweden, China and Libya. Those targeted include not only fertile countries such as Brazil, Russia and Ukraine, but also poor countries like Cameroon, Ethiopia, Madagascar, and Zambia.”

The report predicts that land prices will rise. Some of the world’s largest food, financial and car companies have invested in land. Alpcot Agro of Sweden bought 120,000 hectares in Russia. South Korea’s Hyundai has paid $6.5 million for a majority stake in Khorol Zerno, which owns 10,000 hectares in Eastern Siberia. Meanwhile, Morgan Stanley bought [leasing rights to] 40,000 hectares in Ukraine.

“According to a U.S.-based think tank, the International Food Policy Research Institute, nearly $20 billion to $30 billion a year is being spent by rich countries on land in developing countries,” the article concluded.

A recent World Conference of Science Journalists in London devoted a whole day of debates to the global food crisis and stability. To summarize dozens of speeches, it suffices to say that the global food crisis is only in its infancy. A full-scale war for food will start very soon.

According to the United Nations, grain requirements will increase by 50 percent by 2030 and by 100 percent by 2050. Most experts in high-profile organizations forecast the global population will reach 9.5 billion in the mid-21st century. Even today, with merely 6.5 billion people, nature is experiencing tremendous pressure. There is a shortage of land and water and global climate change.

Professor Ian Crute, director of Rothamsted Research, said: “Historically, Ukraine has been one of the world’s breadbaskets, for it is the most fertile land in Europe. Prospectively, Ukraine is becoming an important source of food supplies. Yet the productivity of Ukraine’s agrarian sector is only 50 percent of what it could be. This can be explained by organizational problems, climate change, and soil fertility. I would not like to be a political adviser for Ukraine, but one of the most useful things to do could be consolidation of small-scale landowners into large collective associations, where the main investment could be focused on the mechanization of production, capitalization, learning skills and land management.”

In Israel, where the state owns agricultural land, there is a well-developed system of assistance for farmers. Have you ever seen any state or central bank loans in Ukraine at fair interest rates to help Ukrainian farmers in villages to buy tractors? Quite the opposite: State policies look like they were specifically designed to destroy life in the villages and famers altogether, and they are succeeding! However there are exceptions as rich and promising Ukrainian farmers arise, renting thousand of hectares, and supplying people at the villages with work.

But the real fight for land is heating up. It began some time ago, and was somewhat dampened by the moratorium on agricultural land sale. It will continue with a renewed force if the moratorium is lifted. Rich multinational corporations will buy, and it will be legislatively impossible to strip them of lands that could be used for feeding Ukrainians. There may emerge a situation when Ukrainians will be starving in spite of having the most fertile black earth.

The late James Mace, a well-known researcher of Ukraine’s Holodomor of 1932-33, warned about ill-considered land sales in the article headlined “Tragedy in the Making.”

“The villagers, essentially turned back into serfs according to Stalin’s version of social justice, were left with nothing. And now, it seems, they are being prepared for eviction from the land that fed them and their forefathers. Is the writer of these lines the only person in Ukraine who is ready to scream bloody blue murder?” Mace asked.

Ukrainian scientists have long been speaking about the Ukrainian land as a strategic resource. Agricultural land for Ukrainians is the same as oil and gas is for Qatar.

Russian political scientist Andriy Okara said that “the last two under-sold Ukrainian strategic resources are the agricultural land and the women. Now we have an opportunity to witness one of the greatest land squanders in the Ukrainian history.”

Serhiy Krymsky, a modern Ukrainian philosopher, also suggests that land war is one of the most urgent problems the nation will face in this century.

Who emerges victorious will depend on the readiness of Ukrainian officials to defend its strategic interests. Now is the chance to correct past mistakes.

Щоденник - Ековарварство. Територія - Україна

2009-09-29T03:53:00.000-07:00

ЩОДЕННИК

4 вересня

Люди із Бібрки, що на Львівщині, і досі відстоюють право на безпечне довкілля, пишуть до прем’єра та Президента листи. У селі, де проживає 4,5 тис. мешканців, сталася хімічна катастрофа. 19 квітня під час пожежі на заводі «Полісинтез» вогонь піднявся до 500-метрової висоти, 150 тонн поролону — засмерділи отруйним димом над містечком і над здоров’ям людей. «Міськрада ухвалила рішення зупинити діяльність «Полісинтезу» відразу після пожеж. Але завод продовжував працювати. Адміністрація заводу стверджувала, що «є в Україні люди вищі за міськраду». А вищою за міську раду може бути лише громада міста Бібрка — прочитала в міській пресі. Відразу подумала, що хтось із Києва «дахує» це підприємство. Згадала, що ще в 2004 році під час візиту тодішнього президента України Леоніда Кучми на Львівщину як кореспондент «УТ-1», я запитала: «Ми говоримо про покращення інвестиційного клімату. А як що до того, що більшість підприємств, наприклад, «Полісинтез» та латексний завод — це польські інвестиції, які забруднюють довкілля, завдають великої шкоди здоров’ю мешканців? Тобто зі вступом в ЄС більшість країн, зокрема, Польща, Угорщина, зацікавлені в тому, щоб своє шкідливе виробництво перенести на територію України. Як ви бачите вирішення цієї проблеми? І чи контролюватимуть хоч якось інвестиції, які будуть в Україні?» Тоді Леонід Кучма відповів: «Я переконаний і система та є обов’язково, люба інвестиція, особливо, якщо вона пов’язана з виробництвом, повинна пройти експертизу, в тому числі екологічну. Но, ні при яких так сказать, вигодах, не підемо на те, щоб...У нас і так екологія, не дай Господи ( перехрестився)». Ось вони, наслідки «шкідливих» інвестицій. Здоров’я людей перед спокусою заробітку владу не цікавить. Адже вона не живе в небезпечних місцях.

№157, четвер, 4 вересня 2008

1- а ШПАЛЬТА
ЩОДЕННИК

--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО

--------------------------------------------------------------------------------

28 серпня

Зателефонували екологи з Одещини. Там місцева влада під прикриттям впливових людей із Києва чи фактично спільно із ними хоче роздерибанити землі на річці Дністер в 1 км від водозабору, підробляючи документи та схиляючи на свій бік «екологічну експертизу». В результаті — знову позбавлять простих людей можливості відпочивати, обмежуючи доступ до мальовничих куточків та створять ймовірно екологічну проблему.

Тотальну «прихватизацію» та дерибан не зупинили ні обіцянки лідерів Майдану, ні регіонали. Хто подбає про понад 40 млн. українців, яким не дістались місце на березі Дніпра чи в Карпатах, і в котрих «привілейовані» одиниці та їхнi родичі забирають право насолоджуватися краєвидами України?

Можливо, тому, що більшість борців iз корупцією і є найбільшими корупціонерами, котрі, як правило, живуть на відібраних у народу 10 га лісу зi ставком чи на шматочку заповідника. І, мабуть, тому їм не спадають на думку ідеї зупинити дерибан чи відібрати нечесно зароблене. Відірвані від проблем народу... Псевдоеліта, яка знову рветься до влади, щоб захищати своє добро і продовжувати грабувати?

№142, вівторок, 28 серпня 2007

Щоденник - Снобсько-споживацька ментальність

2009-09-29T03:50:00.000-07:00

версія для друку

ЩОДЕННИК

--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО

--------------------------------------------------------------------------------

16 серпня

Купівля нового зарядного пристрою для мобільного змусила згаяти час на відвідини чотирьох магазинів. І у кожному просять показати свій мобільний. Виймаю і бачу як відразу міняються очі та оціночне сприйняття продавцями тебе через твій мобільний. Якщо він не крутий, то значить — ти теж, їм тебе або шкода, або немає особливої поваги. Десь чотири роки тому моя тітка передала з Іспанії мобільний на день народження. З того часу він падав не десяток разів, але й досі працює без перебою. Не буду рекламувати фірму, але досить якісно зроблена річ. Правда, вигляд уже трохи пошарпаний. Знайомі вже змінили зо три мобільних, щоб йти нарівні з модою і не було соромно перед іншими. Новий мобільний, як і щотижнева купіля нового одягу, а для когось мало не нової машини щорічно, характеризує зростання споживацької культури...Мені навіть не шкода людей, які існують в ролі маріонетки грошей, котрі їх контролюють. Грошова домінанта в стосунках між людьми не робить світ кращим, а людей добрішими... Поки мій мобільний не «здохне», новий купувати не буду...І навіть не через те, що скоро на Львівщині відкриють завод по ремонту мобільних, куди звозитимуть близько 1 млн. мобільних для ремонту з усієї Європи. А, може, як подейкують екологи, перетворять наші землі на звалище... відходів західного суспільства споживачів. Просто знаю, що є люди, які сприймають тебе не через мобільний...

№137, четвер, 16 серпня 2007

Щоденник - Народні засранці! які обдирають нас?!

2009-09-29T03:49:00.001-07:00

ЩОДЕННИК

31 травня

Випадково до рук потрапив журнал «Народний депутат», про який раніше нічого не чула. Велика кількість реклами дорогого одягу, годинників та машин вразила. Невже весь розрекламований гламур можуть собі дозволити «народні» обранці, коли третина населення України реально недоїдає? Соромно за них. Соціальна несправедливість, коли сотні депутатів із жиру бісяться, а мільйони голодують, має свої наслідки.

Українці вимирають...Через різні причини: забруднене довкілля, шкідливі звички, боязнь народжувати дітей чи мати більше однієї дитини, низький рівень життя ( недоїдання також). В одній із заміток натрапила на жахливий факт! На 630 тис. «бюджетних» місць в освітніх закладах у 2008 році припадає лише 530 тис. випускників. А через три роки кількість зменшиться до 350 тис.

Чи винні депутати в демографічному «проваллі» ? Відповідь однозначна. Хоча ради справедливості треба сказати, що все-таки є у ВР порядні люди. На жаль, їх дуже-дуже мало, щоб кожен українець, як і депутат, зміг купувати собі дорогий годинник, їздити на машині за 30 тис. доларів чи отримати усі депутатські пільги. Хоча Україна далеко не бідна держава...

№95, субота, 31 травня 2008

ЩОДЕННИК
8 квітня

Ранок розпочався з перегляду новин, одна з яких мене обурила, а саме: інформація про те, що утримання колишнього депутата обійдеться Україні в 120 тис. грн., плюс держава, себто кожен із нас, платникiв податків, оплачуватиме депутатам, які забажають учитися чи перекваліфіковуватися, їхнє навчання. Невже це — правда?

Такі факти мене просто дратують як людину, котра отримує зарплату не в конверті, й щодня бачить сотні людей, котрі просто «виживають»!!! Ще 2000 року, під час своєї першої поїздки до Франції, у Парижі я побачила мітинг. На моє запитання про те, чому на вулицю вийшло близько сотні людей, француз відповів, що це працівники одного заводу, яким обіцяли підвищити зарплату, але власник цього не зробив, тому вони й протестують. Тоді в Україні по півроку не виплачували зароблених грошей учителям, лікарям і... Не хочеться рахувати чужих грошей. А от скільки витрачатиме держава на колишніх депутатів, мабуть, варто порахувати кожному! І тоді розчарування в народних обранцях подвоїться! Якщо ще й помножити на те, що вони зробили для простих людей.

№59, субота, 8 квітня 2006

Щоденник - Земля нас порятує!

2009-09-29T03:47:00.000-07:00

-а ШПАЛЬТА
ЩОДЕННИК

--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО

--------------------------------------------------------------------------------

10 червня

Щоденна навала міжнародних та українських новин часто не дозволяє вибрати зерно із полови. Офіційний візит української делегації на чолі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко до Лівії теж був однією із десятка подій, яку політологи, політтехнологи, журналісти трактували по-різному. Однак через день ця подія втратила інформаційну актуальність. Однак там йшлося про такі стратегічні ресурси як: газ, нафту та землю. Лівії потрібне наше зерно, а нам, щоб хоч трохи зменшити залежність від Росії — газ та нафта. «Україна готова на правах оренди надавати землю лівійським компаніям для спільного виробництва агропромислової продукції» — сказав Ю. Мельник. Добре, що на правах оренди. Але це поки діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Ще раніше українські вчені говорили про цінність землі для України як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Це як нафта для Арабських країн, Брунею чи Азербайджану. Тільки нафта має здатність вичерпуватися, а земля — НІ. Хоча зниження родючості ѓрунтів може перетворити наші чорноземи в асфальти. Тому думайте самі — що робитиме Україна якщо замість оренди продаватиме по 100 000 га різним країнам. Продала і все ? За що тоді обмінювати нафту? Хтось колись влучно сказав: коли людина забруднить останню річку, вирубає останнє дерево, то вона зрозуміє, що гроші їсти не можна. Особливо в час продовольчої глобальної кризи, де стратегічними ресурсами є земля і вода, котра, звісно, вже стала найціннішим ресурсом XXI сторіччя — є вода.

№96, середа, 10 червня 2009

Щоденники

2009-09-29T03:34:00.000-07:00

1-а ШПАЛЬТА

ЩОДЕННИК

4 червня

В Україні назріла нова революція — екологічна. У Києві — столиці країни — вбили захисника природи Жукового острова, який не побоявся виступити проти банди руйнівників природи.. Людина віддала життя, виступивши проти незаконного добування, намиву та продажу піску... ЛЮДИНУ ВБИВАЮТЬ ЗА ПІСОК...Вбивство 59-річного Олександра Гончарова та побиття його дружини — це безпрєдєл, який є характерним не лише для столиці, але й для країни... Проти такого беззаконня мають виступити усі: борці за чисте довкілля, журналісти, депутати, УСІ! Інакше ми узаконимо ВБИВСТВА справжніх героїв.. Бо як сказав Олексій Кутєпов на прес-конференції: «Вбивають героя, який покликав журналістів. А завтра — вб’ють журналістів. Це перевірка на вшивість. На жаль, там все продовжується. Навіть смерть людини не зупинила це варварство...» На запитання «Дня» — хто дахує такий бізнес ? Олексій відповів: «Ми зараз маємо декілька версій і прізвищ, це високопосадовці». Цікаво, чи цього разу міліція, прокуратура — яких громадськість ще до цього прикрого випадку за бомбила 600 скаргами про екологічні злочини на найбільшому заказнику столиці — Жуковому острові — розкриють це вбивство.. Чи справу замнуть?

№93, четвер, 4 червня 2009

стаття про українські чорноземи!

2009-09-18T02:06:00.000-07:00

1-а шпальта
Українські чорноземи: глобальна битва за стратегічний ресурс

Ганна ГОПКО, спеціально для «Дня»

Ви вірите в те, що українська земля може достойно нагодувати вас, вашу родину та всю Україну і при цьому ще й, як мінімум, 100 млн. людей інших країн? Якщо так, то розбагатіти має не лише держава, але й кожен громадянин, який за Конституцією України є співвласником народного багатства — землі, її надр і так далі...
Однак у народу вже відібрали більшість корисних копалин, що приносять мільярдні статки їхнім власникам, які встигли «прихватизувати» заводи, шахти. Зараз залишився в України чи не найстратегічніший ресурс — земля, боротьба за який набирає обертів.
Поважна британська газета The Guardian нещодавно надрукувала вельми світоглядну статтю під назвою: «Страхи за найбільш бідні країни у світі, бо багаті швидко захоплюють у них землі для вирощування продуктів» («Fears for the world’s poor countries as the rich grab land to grow food». http://www.guardian.co.uk), проілюстровану важливою для розуміння картою — на котрій декілька бідних країн, серед яких і Україна, із описом, хто в кого купує землю.
Цікаво, який відсоток наших депутатів, урядовців, Президент та прем’єр хочуть знати, що ж пише закордонна преса, які прогнози дає і як будувати тут політику, вигідну народові України? Так от, якщо вони мало цікавляться, то розповімо коротко про зміст статті.
Відомий екологічний оглядач The Guardian Джон Відал так розпочинає статтю: «Захоплення сільськогосподарських земель у найбільш бідних країнах багатими країнами та транснаціональними корпораціями є пришвидшеним та в загрозливих масштабах, із площею в половину площі європейських сільськогосподарських земель, які було захоплено за останні 6 місяців, звітує ООН та експерти з АПК.
Новий звіт ООН та аналітики в Індії, Вашингтоні та Лондоні оцінюють, що щонайменше 30 млн. га придбані для вирощування їжі для таких країн, як Китай та країни Персидської затоки. Згідно звіту ООН, така тенденція є дуже пришвидшеною й може послабити здатність країн прогодувати самих себе».
Джон Відал називає таке захоплення земель «неоколоніалізмом». Далі автор наводить приклади новітнього загарбництва земель, як приклад, 500 000 га в Танзанії, придбані Саудівської Аравією. Демократична республіка Конго очікує на швидке підписання контракту на 8 млн. га з групою південно-африканських бізнесменів під вирощування кукурудзи та сої. Індія позичила гроші 80 компаніям для купівлі 350 000 га в Африці. Інші країни придбали землі за останній рік, включаючи країни Персидської затоки, Швецію, Китай та Лівію. І це стосується придбання не лише в таких країнах із родючими землями, як Бразилія, Україна, але і в Камеруні, Ефіопії, Мадагаскарі та Замбії.
Як сказано у звіті, ціна на землю тільки ростиме. Деякі з найбільших у світі компаній із виробництва їжі, фінансові корпорації та виробники машин почали інвестувати в землю.
Alpcot Agro (зі Швеції) купив 120000 га в Росії, South Korea’s Hyundai заплатив $6.5 млн. Khorol Zerno, який володіє 10 000 га у Східному Сибіру, в той час, коли Morgan Stanley придбав 40 000 га в Україні.
Згідно з даними американського аналітичного центру, Міжнародного інституту з досліджень харчової політики, від 20 млрд. до 30 млрд. доларів щороку витрачають багаті країни на купівлю землі в країнах, які розвиваються, — так закінчується стаття в The Guardian.
Від себе скажу, що щойно повернулася із VI Всесвітньої конференції наукових журналістів, котра тиждень тривала у Лондоні. Там темі глобальної продовольчої кризи та стабільності було присвячено окремий день. Якщо резюмувати десятки доповідей, то глобальна продовольча криза — лише в зародковому стані. Справжня війна за харчі у світі розпочнеться зовсім скоро. Адже, за даними ООН, потреба у зернових до 2030 року зросте на 50%, а до 2050 року — вже на цілих 100%. Як прогнозує більшість експертів визнаних організацій, населення планети в середині XXI сторіччя сягне 9,5 млрд. чоловік. Зазначимо, що при сьогоднішніх лише 6,5 млрд. тиск на природу шалений, не вистачає землі, води... І до того ж — глобальні зміни клімату.
Один із відомих експертів, член Британської асоціації науковців та Британської дослідницької ради з біотехнологій та біологічних наук, професор Лан Крут так зазначив в інтерв’ю «Дню»: «Україна історично було однією з житниць світу, оскільки це найбільш родюча територія в Європі. Якщо дивитися в майбутнє, то Україна стає важливим джерелом постачання продуктів. Хоча продуктивність українського агропромислового сектора є лише 50% від того, якою може бути. На це є й такі пояснення, як організаційні питання, зміни клімату, родючість ѓрунтів. Я не хочу бути політичним радником для України, однак одна з найбільш корисних речей, які можна було б зробити, — це консолідація маленьких земельних власників у великі колективні об’єднання, де основне інвестування могло б бути сконцентровано на машинізацію виробництва, капіталізацію, вироблення навиків, управління землею».
А тепер від глобального перейдемо до національного. Боротьба за українські землі розпочалася давно. Міжнародні компанії шукають різні схеми для придбання землі. Щоб узаконити награбоване, необхідно лише зняти мораторій із продажу земель сільськогосподарського призначення. Тоді в умовах демократії та глобального ринку відібрати чи то у латифундистів, чи то у ТНК землі, щоб прогодувати українців, буде юридично неможливо. Може скластися ситуація, коли українці голодатимуть, маючи найродючіші чорноземи. Джеймс Мейс, відомий дослідник українського Голодомору, попереджав про новітнє лихо у статті «Трагедія, що назріває» ще кілька років тому. Він порушив украй важливу проблему — наслідків необдуманого продажу землі. «Селяни, які, по суті, перетворилися на рабів згідно зі сталінською версією соціальної справедливості, залишилися ні з чим. А тепер, здається, їх готують до виселення із землі, яка годувала їх та їхніх прадідів. Невже автор цих рядків є єдиним в Україні, хто готовий здіймати ѓвалт із цього приводу?» — запитує Дж. Мейс.
Автор уже писала в газеті «День» про офіційні поїздки до Лівії, якій потрібне наше зерно, а нам, щоб хоч трохи зменшити залежність від Росії — газ та нафта. Наші високопосадовці, серед яких і Ю. Мельник, заявляли про готовність України на правах оренди надавати землю лівійським компаніям для спільного виробництва агропромислової продукції. Добре, що на правах оренди, а не на умовах продажу. Але це поки діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Ще раніше українські вчені говорили про цінність для України землі як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Земля — це єдиний товар, який більше не виробляється, на відміну від нафти (запаси якої вичерпуються).
Україна — багата держава. Хочеться, щоб ті, кого ми обрали, провадили таку політику, яка зробить заможним кожного українця, а не лише окремо вибраних — сім’ї, бізнес-клани, ТНК і так далі... А от чому Президент «за» перетворення землі в товар, голова ВР — «проти», а Тимошенко — до кінця не визначилася — це тема окремої статті...
№122, п'ятниця, 17 липня 2009

Наукова журналістика та нові медіа

2009-09-18T02:02:00.000-07:00

Блог започатковано під час семінару "Наукова журналістика та нові медіа" (Київ, 18 вересня 2009 року)!