У цьому блозі з"явиться чимало публікацій на тему землі: родючості українських чорноземів та потенціалу України стати "агротигром" у Європі ( чи навіть світі, зважаючи на майже 7% світових запасів чорноземів), можливостей через корупцію та продажність можновладців, ліберальність та комерціалізацію медіа "загарбати" наші чорноземи ТНК чи іншими державами, перспектив розвитку аграрного сектору ( нереалізовані проекти та необхідні кроки)! Це і враження від збирання кукурудзи, садіння плодових дерев! Від важкої роботи на полі після сидіння в офісі у центрі Києва!

Для мене - це ТОП-тема... Приєднуйтесь!
Ганнуся

вівторок, 29 вересня 2009 р.

Битва за ресурс! Чи ненайстратегічніший із тих, що залишилися


У цьому блозі з"явиться чимало публікацій на тему землі: родючості українських чорноземів та потенціалу України стати "агротигром" у Європі ( чи навіть світі, зважаючи на майже 7% світових запасів чорноземів), можливостей через корупцію та продажність можновладців, ліберальність та комерціалізацію медіа "загарбати" наші чорноземи ТНК чи іншими державами, перспектив розвитку аграрного сектору ( нереалізовані проекти та необхідні кроки)! Це і враження від збирання кукурудзи, садіння плодових дерев! Від важкої роботи на полі після сидіння в офісі у центрі Києва!

Для мене - це ТОП-тема... Приєднуйтесь!
Ганнуся


Ukraine's most undervalued resource, rich black soil, becomes focus of growing battle over land

13 August, 21:09 | Hanna Hopko, Special to Kyiv Post Print E-mail to a friend E-mail to an editorial Yaroslav Debelyi
Farmers from a village in Poltava Oblast use old Soviet tractors. Outdated equipment is one reason for low productivity on Ukraine’s rich
soil. Nation should secure a prosperous future by ensuring that small-scale farmers control the land.


Ukraine is a rich country, no doubt about it. But Ukraine is a rich country with poor people.

Apart from a handful of oligarchs who got obscenely rich on natural resources, the other 46 million people are screaming for improvement. Ukraine’s agricultural sector has the potential to be the answer. It can also feed Europe and to stop village degradation.

However, Ukrainian politicians do not concern themselves with strategic planning and development of the state. They are too busy with their sacred war – the 2010 presidential election. Disappointed and pessimistic, most citizens do not think about or do not have the resources to do anything with the beautiful nature and fertile soil. But if you don’t exploit opportunities, competitors will.

So, in the end, who will profit from Ukraine’s famously rich black earth?

The global battle for this resource seems to be accelerating. One recent article in London’s Guardian newspaper was headlined: “Fears for the world’s poor countries as the rich grab land to grow food.” A map with the story showed poor countries, including Ukraine, where foreigners are buying, attempting to buy or leasing the land. In Ukraine, it is illegal for foreigners to buy agricultural land. But leasing rights are allowed, and competition over land use is a major source of government corruption in Ukraine.

The author, environment editor John Vidal wrote: “The acquisition of farmland from the world’s poor by rich countries and international corporations is accelerating at an alarming rate, with an area half the size of Europe’s farmland targeted in the last six months,” citing reports from United Nations officials and agriculture experts.

“New reports from the UN and analysts in India, Washington and London estimate that at least 30 million hectares are being acquired to grow food for countries such as China and Gulf states who cannot produce enough for their populations. According to the UN, the trend is accelerating and could severely impair the ability of poor countries to feed themselves.”

Vidal calls the trend “land-grabbing” and “neo-colonialism.” Some of the latest cases of land-grabbing include “Saudi Arabia’s purchase of 500,000 hectares in Tanzania. The Democratic Republic of the Congo expects to shortly conclude an eight million-hectare deal with a group of South African businesses to grow maize and soya beans. India has lent money to 80 companies to buy 350,000 hectares in Africa. Other countries that have acquired land in the last year include the Gulf states, Sweden, China and Libya. Those targeted include not only fertile countries such as Brazil, Russia and Ukraine, but also poor countries like Cameroon, Ethiopia, Madagascar, and Zambia.”

The report predicts that land prices will rise. Some of the world’s largest food, financial and car companies have invested in land. Alpcot Agro of Sweden bought 120,000 hectares in Russia. South Korea’s Hyundai has paid $6.5 million for a majority stake in Khorol Zerno, which owns 10,000 hectares in Eastern Siberia. Meanwhile, Morgan Stanley bought [leasing rights to] 40,000 hectares in Ukraine.

“According to a U.S.-based think tank, the International Food Policy Research Institute, nearly $20 billion to $30 billion a year is being spent by rich countries on land in developing countries,” the article concluded.

A recent World Conference of Science Journalists in London devoted a whole day of debates to the global food crisis and stability. To summarize dozens of speeches, it suffices to say that the global food crisis is only in its infancy. A full-scale war for food will start very soon.

According to the United Nations, grain requirements will increase by 50 percent by 2030 and by 100 percent by 2050. Most experts in high-profile organizations forecast the global population will reach 9.5 billion in the mid-21st century. Even today, with merely 6.5 billion people, nature is experiencing tremendous pressure. There is a shortage of land and water and global climate change.

Professor Ian Crute, director of Rothamsted Research, said: “Historically, Ukraine has been one of the world’s breadbaskets, for it is the most fertile land in Europe. Prospectively, Ukraine is becoming an important source of food supplies. Yet the productivity of Ukraine’s agrarian sector is only 50 percent of what it could be. This can be explained by organizational problems, climate change, and soil fertility. I would not like to be a political adviser for Ukraine, but one of the most useful things to do could be consolidation of small-scale landowners into large collective associations, where the main investment could be focused on the mechanization of production, capitalization, learning skills and land management.”

In Israel, where the state owns agricultural land, there is a well-developed system of assistance for farmers. Have you ever seen any state or central bank loans in Ukraine at fair interest rates to help Ukrainian farmers in villages to buy tractors? Quite the opposite: State policies look like they were specifically designed to destroy life in the villages and famers altogether, and they are succeeding! However there are exceptions as rich and promising Ukrainian farmers arise, renting thousand of hectares, and supplying people at the villages with work.

But the real fight for land is heating up. It began some time ago, and was somewhat dampened by the moratorium on agricultural land sale. It will continue with a renewed force if the moratorium is lifted. Rich multinational corporations will buy, and it will be legislatively impossible to strip them of lands that could be used for feeding Ukrainians. There may emerge a situation when Ukrainians will be starving in spite of having the most fertile black earth.

The late James Mace, a well-known researcher of Ukraine’s Holodomor of 1932-33, warned about ill-considered land sales in the article headlined “Tragedy in the Making.”

“The villagers, essentially turned back into serfs according to Stalin’s version of social justice, were left with nothing. And now, it seems, they are being prepared for eviction from the land that fed them and their forefathers. Is the writer of these lines the only person in Ukraine who is ready to scream bloody blue murder?” Mace asked.

Ukrainian scientists have long been speaking about the Ukrainian land as a strategic resource. Agricultural land for Ukrainians is the same as oil and gas is for Qatar.

Russian political scientist Andriy Okara said that “the last two under-sold Ukrainian strategic resources are the agricultural land and the women. Now we have an opportunity to witness one of the greatest land squanders in the Ukrainian history.”

Serhiy Krymsky, a modern Ukrainian philosopher, also suggests that land war is one of the most urgent problems the nation will face in this century.

Who emerges victorious will depend on the readiness of Ukrainian officials to defend its strategic interests. Now is the chance to correct past mistakes.

Щоденник - Ековарварство. Територія - Україна

ЩОДЕННИК

4 вересня

Люди із Бібрки, що на Львівщині, і досі відстоюють право на безпечне довкілля, пишуть до прем’єра та Президента листи. У селі, де проживає 4,5 тис. мешканців, сталася хімічна катастрофа. 19 квітня під час пожежі на заводі «Полісинтез» вогонь піднявся до 500-метрової висоти, 150 тонн поролону — засмерділи отруйним димом над містечком і над здоров’ям людей. «Міськрада ухвалила рішення зупинити діяльність «Полісинтезу» відразу після пожеж. Але завод продовжував працювати. Адміністрація заводу стверджувала, що «є в Україні люди вищі за міськраду». А вищою за міську раду може бути лише громада міста Бібрка — прочитала в міській пресі. Відразу подумала, що хтось із Києва «дахує» це підприємство. Згадала, що ще в 2004 році під час візиту тодішнього президента України Леоніда Кучми на Львівщину як кореспондент «УТ-1», я запитала: «Ми говоримо про покращення інвестиційного клімату. А як що до того, що більшість підприємств, наприклад, «Полісинтез» та латексний завод — це польські інвестиції, які забруднюють довкілля, завдають великої шкоди здоров’ю мешканців? Тобто зі вступом в ЄС більшість країн, зокрема, Польща, Угорщина, зацікавлені в тому, щоб своє шкідливе виробництво перенести на територію України. Як ви бачите вирішення цієї проблеми? І чи контролюватимуть хоч якось інвестиції, які будуть в Україні?» Тоді Леонід Кучма відповів: «Я переконаний і система та є обов’язково, люба інвестиція, особливо, якщо вона пов’язана з виробництвом, повинна пройти експертизу, в тому числі екологічну. Но, ні при яких так сказать, вигодах, не підемо на те, щоб...У нас і так екологія, не дай Господи ( перехрестився)». Ось вони, наслідки «шкідливих» інвестицій. Здоров’я людей перед спокусою заробітку владу не цікавить. Адже вона не живе в небезпечних місцях.

№157, четвер, 4 вересня 2008

1- а ШПАЛЬТА
ЩОДЕННИК



--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО


--------------------------------------------------------------------------------

28 серпня

Зателефонували екологи з Одещини. Там місцева влада під прикриттям впливових людей із Києва чи фактично спільно із ними хоче роздерибанити землі на річці Дністер в 1 км від водозабору, підробляючи документи та схиляючи на свій бік «екологічну експертизу». В результаті — знову позбавлять простих людей можливості відпочивати, обмежуючи доступ до мальовничих куточків та створять ймовірно екологічну проблему.

Тотальну «прихватизацію» та дерибан не зупинили ні обіцянки лідерів Майдану, ні регіонали. Хто подбає про понад 40 млн. українців, яким не дістались місце на березі Дніпра чи в Карпатах, і в котрих «привілейовані» одиниці та їхнi родичі забирають право насолоджуватися краєвидами України?

Можливо, тому, що більшість борців iз корупцією і є найбільшими корупціонерами, котрі, як правило, живуть на відібраних у народу 10 га лісу зi ставком чи на шматочку заповідника. І, мабуть, тому їм не спадають на думку ідеї зупинити дерибан чи відібрати нечесно зароблене. Відірвані від проблем народу... Псевдоеліта, яка знову рветься до влади, щоб захищати своє добро і продовжувати грабувати?

№142, вівторок, 28 серпня 2007

Щоденник - Снобсько-споживацька ментальність

версія для друку

ЩОДЕННИК


--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО


--------------------------------------------------------------------------------

16 серпня

Купівля нового зарядного пристрою для мобільного змусила згаяти час на відвідини чотирьох магазинів. І у кожному просять показати свій мобільний. Виймаю і бачу як відразу міняються очі та оціночне сприйняття продавцями тебе через твій мобільний. Якщо він не крутий, то значить — ти теж, їм тебе або шкода, або немає особливої поваги. Десь чотири роки тому моя тітка передала з Іспанії мобільний на день народження. З того часу він падав не десяток разів, але й досі працює без перебою. Не буду рекламувати фірму, але досить якісно зроблена річ. Правда, вигляд уже трохи пошарпаний. Знайомі вже змінили зо три мобільних, щоб йти нарівні з модою і не було соромно перед іншими. Новий мобільний, як і щотижнева купіля нового одягу, а для когось мало не нової машини щорічно, характеризує зростання споживацької культури...Мені навіть не шкода людей, які існують в ролі маріонетки грошей, котрі їх контролюють. Грошова домінанта в стосунках між людьми не робить світ кращим, а людей добрішими... Поки мій мобільний не «здохне», новий купувати не буду...І навіть не через те, що скоро на Львівщині відкриють завод по ремонту мобільних, куди звозитимуть близько 1 млн. мобільних для ремонту з усієї Європи. А, може, як подейкують екологи, перетворять наші землі на звалище... відходів західного суспільства споживачів. Просто знаю, що є люди, які сприймають тебе не через мобільний...

№137, четвер, 16 серпня 2007

Щоденник - Народні засранці! які обдирають нас?!

ЩОДЕННИК


31 травня

Випадково до рук потрапив журнал «Народний депутат», про який раніше нічого не чула. Велика кількість реклами дорогого одягу, годинників та машин вразила. Невже весь розрекламований гламур можуть собі дозволити «народні» обранці, коли третина населення України реально недоїдає? Соромно за них. Соціальна несправедливість, коли сотні депутатів із жиру бісяться, а мільйони голодують, має свої наслідки.

Українці вимирають...Через різні причини: забруднене довкілля, шкідливі звички, боязнь народжувати дітей чи мати більше однієї дитини, низький рівень життя ( недоїдання також). В одній із заміток натрапила на жахливий факт! На 630 тис. «бюджетних» місць в освітніх закладах у 2008 році припадає лише 530 тис. випускників. А через три роки кількість зменшиться до 350 тис.

Чи винні депутати в демографічному «проваллі» ? Відповідь однозначна. Хоча ради справедливості треба сказати, що все-таки є у ВР порядні люди. На жаль, їх дуже-дуже мало, щоб кожен українець, як і депутат, зміг купувати собі дорогий годинник, їздити на машині за 30 тис. доларів чи отримати усі депутатські пільги. Хоча Україна далеко не бідна держава...

№95, субота, 31 травня 2008

ЩОДЕННИК
8 квітня

Ранок розпочався з перегляду новин, одна з яких мене обурила, а саме: інформація про те, що утримання колишнього депутата обійдеться Україні в 120 тис. грн., плюс держава, себто кожен із нас, платникiв податків, оплачуватиме депутатам, які забажають учитися чи перекваліфіковуватися, їхнє навчання. Невже це — правда?

Такі факти мене просто дратують як людину, котра отримує зарплату не в конверті, й щодня бачить сотні людей, котрі просто «виживають»!!! Ще 2000 року, під час своєї першої поїздки до Франції, у Парижі я побачила мітинг. На моє запитання про те, чому на вулицю вийшло близько сотні людей, француз відповів, що це працівники одного заводу, яким обіцяли підвищити зарплату, але власник цього не зробив, тому вони й протестують. Тоді в Україні по півроку не виплачували зароблених грошей учителям, лікарям і... Не хочеться рахувати чужих грошей. А от скільки витрачатиме держава на колишніх депутатів, мабуть, варто порахувати кожному! І тоді розчарування в народних обранцях подвоїться! Якщо ще й помножити на те, що вони зробили для простих людей.

№59, субота, 8 квітня 2006

Щоденник - Земля нас порятує!

-а ШПАЛЬТА
ЩОДЕННИК



--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО


--------------------------------------------------------------------------------

10 червня

Щоденна навала міжнародних та українських новин часто не дозволяє вибрати зерно із полови. Офіційний візит української делегації на чолі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко до Лівії теж був однією із десятка подій, яку політологи, політтехнологи, журналісти трактували по-різному. Однак через день ця подія втратила інформаційну актуальність. Однак там йшлося про такі стратегічні ресурси як: газ, нафту та землю. Лівії потрібне наше зерно, а нам, щоб хоч трохи зменшити залежність від Росії — газ та нафта. «Україна готова на правах оренди надавати землю лівійським компаніям для спільного виробництва агропромислової продукції» — сказав Ю. Мельник. Добре, що на правах оренди. Але це поки діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Ще раніше українські вчені говорили про цінність землі для України як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Це як нафта для Арабських країн, Брунею чи Азербайджану. Тільки нафта має здатність вичерпуватися, а земля — НІ. Хоча зниження родючості ѓрунтів може перетворити наші чорноземи в асфальти. Тому думайте самі — що робитиме Україна якщо замість оренди продаватиме по 100 000 га різним країнам. Продала і все ? За що тоді обмінювати нафту? Хтось колись влучно сказав: коли людина забруднить останню річку, вирубає останнє дерево, то вона зрозуміє, що гроші їсти не можна. Особливо в час продовольчої глобальної кризи, де стратегічними ресурсами є земля і вода, котра, звісно, вже стала найціннішим ресурсом XXI сторіччя — є вода.

№96, середа, 10 червня 2009

Щоденники

1-а ШПАЛЬТА

ЩОДЕННИК


4 червня

В Україні назріла нова революція — екологічна. У Києві — столиці країни — вбили захисника природи Жукового острова, який не побоявся виступити проти банди руйнівників природи.. Людина віддала життя, виступивши проти незаконного добування, намиву та продажу піску... ЛЮДИНУ ВБИВАЮТЬ ЗА ПІСОК...Вбивство 59-річного Олександра Гончарова та побиття його дружини — це безпрєдєл, який є характерним не лише для столиці, але й для країни... Проти такого беззаконня мають виступити усі: борці за чисте довкілля, журналісти, депутати, УСІ! Інакше ми узаконимо ВБИВСТВА справжніх героїв.. Бо як сказав Олексій Кутєпов на прес-конференції: «Вбивають героя, який покликав журналістів. А завтра — вб’ють журналістів. Це перевірка на вшивість. На жаль, там все продовжується. Навіть смерть людини не зупинила це варварство...» На запитання «Дня» — хто дахує такий бізнес ? Олексій відповів: «Ми зараз маємо декілька версій і прізвищ, це високопосадовці». Цікаво, чи цього разу міліція, прокуратура — яких громадськість ще до цього прикрого випадку за бомбила 600 скаргами про екологічні злочини на найбільшому заказнику столиці — Жуковому острові — розкриють це вбивство.. Чи справу замнуть?

№93, четвер, 4 червня 2009

пʼятниця, 18 вересня 2009 р.

стаття про українські чорноземи!

1-а шпальта
Українські чорноземи: глобальна битва за стратегічний ресурс

Ганна ГОПКО, спеціально для «Дня»

Ви вірите в те, що українська земля може достойно нагодувати вас, вашу родину та всю Україну і при цьому ще й, як мінімум, 100 млн. людей інших країн? Якщо так, то розбагатіти має не лише держава, але й кожен громадянин, який за Конституцією України є співвласником народного багатства — землі, її надр і так далі...
Однак у народу вже відібрали більшість корисних копалин, що приносять мільярдні статки їхнім власникам, які встигли «прихватизувати» заводи, шахти. Зараз залишився в України чи не найстратегічніший ресурс — земля, боротьба за який набирає обертів.
Поважна британська газета The Guardian нещодавно надрукувала вельми світоглядну статтю під назвою: «Страхи за найбільш бідні країни у світі, бо багаті швидко захоплюють у них землі для вирощування продуктів» («Fears for the world’s poor countries as the rich grab land to grow food». http://www.guardian.co.uk), проілюстровану важливою для розуміння картою — на котрій декілька бідних країн, серед яких і Україна, із описом, хто в кого купує землю.
Цікаво, який відсоток наших депутатів, урядовців, Президент та прем’єр хочуть знати, що ж пише закордонна преса, які прогнози дає і як будувати тут політику, вигідну народові України? Так от, якщо вони мало цікавляться, то розповімо коротко про зміст статті.
Відомий екологічний оглядач The Guardian Джон Відал так розпочинає статтю: «Захоплення сільськогосподарських земель у найбільш бідних країнах багатими країнами та транснаціональними корпораціями є пришвидшеним та в загрозливих масштабах, із площею в половину площі європейських сільськогосподарських земель, які було захоплено за останні 6 місяців, звітує ООН та експерти з АПК.
Новий звіт ООН та аналітики в Індії, Вашингтоні та Лондоні оцінюють, що щонайменше 30 млн. га придбані для вирощування їжі для таких країн, як Китай та країни Персидської затоки. Згідно звіту ООН, така тенденція є дуже пришвидшеною й може послабити здатність країн прогодувати самих себе».
Джон Відал називає таке захоплення земель «неоколоніалізмом». Далі автор наводить приклади новітнього загарбництва земель, як приклад, 500 000 га в Танзанії, придбані Саудівської Аравією. Демократична республіка Конго очікує на швидке підписання контракту на 8 млн. га з групою південно-африканських бізнесменів під вирощування кукурудзи та сої. Індія позичила гроші 80 компаніям для купівлі 350 000 га в Африці. Інші країни придбали землі за останній рік, включаючи країни Персидської затоки, Швецію, Китай та Лівію. І це стосується придбання не лише в таких країнах із родючими землями, як Бразилія, Україна, але і в Камеруні, Ефіопії, Мадагаскарі та Замбії.
Як сказано у звіті, ціна на землю тільки ростиме. Деякі з найбільших у світі компаній із виробництва їжі, фінансові корпорації та виробники машин почали інвестувати в землю.
Alpcot Agro (зі Швеції) купив 120000 га в Росії, South Korea’s Hyundai заплатив $6.5 млн. Khorol Zerno, який володіє 10 000 га у Східному Сибіру, в той час, коли Morgan Stanley придбав 40 000 га в Україні.
Згідно з даними американського аналітичного центру, Міжнародного інституту з досліджень харчової політики, від 20 млрд. до 30 млрд. доларів щороку витрачають багаті країни на купівлю землі в країнах, які розвиваються, — так закінчується стаття в The Guardian.
Від себе скажу, що щойно повернулася із VI Всесвітньої конференції наукових журналістів, котра тиждень тривала у Лондоні. Там темі глобальної продовольчої кризи та стабільності було присвячено окремий день. Якщо резюмувати десятки доповідей, то глобальна продовольча криза — лише в зародковому стані. Справжня війна за харчі у світі розпочнеться зовсім скоро. Адже, за даними ООН, потреба у зернових до 2030 року зросте на 50%, а до 2050 року — вже на цілих 100%. Як прогнозує більшість експертів визнаних організацій, населення планети в середині XXI сторіччя сягне 9,5 млрд. чоловік. Зазначимо, що при сьогоднішніх лише 6,5 млрд. тиск на природу шалений, не вистачає землі, води... І до того ж — глобальні зміни клімату.
Один із відомих експертів, член Британської асоціації науковців та Британської дослідницької ради з біотехнологій та біологічних наук, професор Лан Крут так зазначив в інтерв’ю «Дню»: «Україна історично було однією з житниць світу, оскільки це найбільш родюча територія в Європі. Якщо дивитися в майбутнє, то Україна стає важливим джерелом постачання продуктів. Хоча продуктивність українського агропромислового сектора є лише 50% від того, якою може бути. На це є й такі пояснення, як організаційні питання, зміни клімату, родючість ѓрунтів. Я не хочу бути політичним радником для України, однак одна з найбільш корисних речей, які можна було б зробити, — це консолідація маленьких земельних власників у великі колективні об’єднання, де основне інвестування могло б бути сконцентровано на машинізацію виробництва, капіталізацію, вироблення навиків, управління землею».
А тепер від глобального перейдемо до національного. Боротьба за українські землі розпочалася давно. Міжнародні компанії шукають різні схеми для придбання землі. Щоб узаконити награбоване, необхідно лише зняти мораторій із продажу земель сільськогосподарського призначення. Тоді в умовах демократії та глобального ринку відібрати чи то у латифундистів, чи то у ТНК землі, щоб прогодувати українців, буде юридично неможливо. Може скластися ситуація, коли українці голодатимуть, маючи найродючіші чорноземи. Джеймс Мейс, відомий дослідник українського Голодомору, попереджав про новітнє лихо у статті «Трагедія, що назріває» ще кілька років тому. Він порушив украй важливу проблему — наслідків необдуманого продажу землі. «Селяни, які, по суті, перетворилися на рабів згідно зі сталінською версією соціальної справедливості, залишилися ні з чим. А тепер, здається, їх готують до виселення із землі, яка годувала їх та їхніх прадідів. Невже автор цих рядків є єдиним в Україні, хто готовий здіймати ѓвалт із цього приводу?» — запитує Дж. Мейс.
Автор уже писала в газеті «День» про офіційні поїздки до Лівії, якій потрібне наше зерно, а нам, щоб хоч трохи зменшити залежність від Росії — газ та нафта. Наші високопосадовці, серед яких і Ю. Мельник, заявляли про готовність України на правах оренди надавати землю лівійським компаніям для спільного виробництва агропромислової продукції. Добре, що на правах оренди, а не на умовах продажу. Але це поки діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Ще раніше українські вчені говорили про цінність для України землі як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Земля — це єдиний товар, який більше не виробляється, на відміну від нафти (запаси якої вичерпуються).
Україна — багата держава. Хочеться, щоб ті, кого ми обрали, провадили таку політику, яка зробить заможним кожного українця, а не лише окремо вибраних — сім’ї, бізнес-клани, ТНК і так далі... А от чому Президент «за» перетворення землі в товар, голова ВР — «проти», а Тимошенко — до кінця не визначилася — це тема окремої статті...
№122, п'ятниця, 17 липня 2009

Наукова журналістика та нові медіа

Блог започатковано під час семінару "Наукова журналістика та нові медіа" (Київ, 18 вересня 2009 року)!