У цьому блозі з"явиться чимало публікацій на тему землі: родючості українських чорноземів та потенціалу України стати "агротигром" у Європі ( чи навіть світі, зважаючи на майже 7% світових запасів чорноземів), можливостей через корупцію та продажність можновладців, ліберальність та комерціалізацію медіа "загарбати" наші чорноземи ТНК чи іншими державами, перспектив розвитку аграрного сектору ( нереалізовані проекти та необхідні кроки)! Це і враження від збирання кукурудзи, садіння плодових дерев! Від важкої роботи на полі після сидіння в офісі у центрі Києва!

Для мене - це ТОП-тема... Приєднуйтесь!
Ганнуся

вівторок, 29 вересня 2009 р.

Щоденник - Народні засранці! які обдирають нас?!

ЩОДЕННИК


31 травня

Випадково до рук потрапив журнал «Народний депутат», про який раніше нічого не чула. Велика кількість реклами дорогого одягу, годинників та машин вразила. Невже весь розрекламований гламур можуть собі дозволити «народні» обранці, коли третина населення України реально недоїдає? Соромно за них. Соціальна несправедливість, коли сотні депутатів із жиру бісяться, а мільйони голодують, має свої наслідки.

Українці вимирають...Через різні причини: забруднене довкілля, шкідливі звички, боязнь народжувати дітей чи мати більше однієї дитини, низький рівень життя ( недоїдання також). В одній із заміток натрапила на жахливий факт! На 630 тис. «бюджетних» місць в освітніх закладах у 2008 році припадає лише 530 тис. випускників. А через три роки кількість зменшиться до 350 тис.

Чи винні депутати в демографічному «проваллі» ? Відповідь однозначна. Хоча ради справедливості треба сказати, що все-таки є у ВР порядні люди. На жаль, їх дуже-дуже мало, щоб кожен українець, як і депутат, зміг купувати собі дорогий годинник, їздити на машині за 30 тис. доларів чи отримати усі депутатські пільги. Хоча Україна далеко не бідна держава...

№95, субота, 31 травня 2008

ЩОДЕННИК
8 квітня

Ранок розпочався з перегляду новин, одна з яких мене обурила, а саме: інформація про те, що утримання колишнього депутата обійдеться Україні в 120 тис. грн., плюс держава, себто кожен із нас, платникiв податків, оплачуватиме депутатам, які забажають учитися чи перекваліфіковуватися, їхнє навчання. Невже це — правда?

Такі факти мене просто дратують як людину, котра отримує зарплату не в конверті, й щодня бачить сотні людей, котрі просто «виживають»!!! Ще 2000 року, під час своєї першої поїздки до Франції, у Парижі я побачила мітинг. На моє запитання про те, чому на вулицю вийшло близько сотні людей, француз відповів, що це працівники одного заводу, яким обіцяли підвищити зарплату, але власник цього не зробив, тому вони й протестують. Тоді в Україні по півроку не виплачували зароблених грошей учителям, лікарям і... Не хочеться рахувати чужих грошей. А от скільки витрачатиме держава на колишніх депутатів, мабуть, варто порахувати кожному! І тоді розчарування в народних обранцях подвоїться! Якщо ще й помножити на те, що вони зробили для простих людей.

№59, субота, 8 квітня 2006

Немає коментарів:

Дописати коментар