У цьому блозі з"явиться чимало публікацій на тему землі: родючості українських чорноземів та потенціалу України стати "агротигром" у Європі ( чи навіть світі, зважаючи на майже 7% світових запасів чорноземів), можливостей через корупцію та продажність можновладців, ліберальність та комерціалізацію медіа "загарбати" наші чорноземи ТНК чи іншими державами, перспектив розвитку аграрного сектору ( нереалізовані проекти та необхідні кроки)! Це і враження від збирання кукурудзи, садіння плодових дерев! Від важкої роботи на полі після сидіння в офісі у центрі Києва!

Для мене - це ТОП-тема... Приєднуйтесь!
Ганнуся

вівторок, 29 грудня 2009 р.

глобальні зміни клімату: людина, природа чи глобальний заговор?


Друг мені скинув лінк на журналістський аналіз "глобального одурманення глобальним потеплінням" - http://www.ej.ru/?a=note&id=9736
Ось така точка зору авторки!

Від себе скажу, що раніше аналізувала польську пресу щодо висвітлення теми змін клімату ( глобального потепління чи похолодання). Більшість авторів визнають, що клімат змінюється саме через антропогенний вплив. Ми руйнуємо планету!!! Чимало там публікацій, присвячених ідеям Емерсона, Генрі Торо.. Є чимало публіцистів у Польщі, котрі на шпальтах впливових газет прагнуть донести сучасникам актуальність думок Торо, щоб вберегти їх від кризи, яку спричинює, на думку Торо, цивілізація наживи, зиску, яка штучно відриває людину від природи, так, ніби життя суспільства з нею не пов’язане.
цікавим є інтерв’ю “Рятуймо людей, а не клімат” Павла Лісіцького з Берном Лембергом, професором Копенгагенської бізнес-школи. Професор 2001 року видав працю “Скептичний природозахисник”, де піддав сумніву дії борців за охорону довкілля, які досліджують вплив цивілізації на людину, довкілля.
На запитання: “Чому світ зациклився на темі глобального потепління? – Лемберг відповів, що зміни клімату у XXI сторіччі будуть однією з багатьох проблем, але не основною. І тому пріоритетними мають бути інші проблеми. Як приклад, якщо хтось багатий, то не захворіє на малярію так, як той, що бідний. Клімат – не основна причина смерті. Основна причина – бідність” .
Інтерв’ю розкриває суть “затьмарення” світових політиків – чому стільки грошей витрачають на ратифікацію Кіотського протоколу, коли і 200 млн доларів можна витратити на освіту та доступ до питної води в Африці. Журналіст також критикує медіа, які сприяють “розкручуванню” теми глобального потепління. Адже урагани, повені, пожежі, все, що пов’язане з глобальним потеплінням, на відео виглядає краще, аніж людина хвора на СНІД, яка для нас є своєрідним докором сумління. А люди, які живуть в достатку, не люблять таких картин.
Bielecki J. Samodzielnosc jest najtrudniejsza // Rzeczpospolita. – 2007. – 17–18 marca.
Lisicki P. Ratujmy ludzi, a ne klimat // Rzeczpospolita . – 2007. – 9–10 cerwca

на фото, зроблене в Лондоні на 6-ій Всесвітній конференції наукових журналістів ( липень,2009) провідні науковці світі (серед них професор сер Девід Кінг, головний науковий радник уряду Тоні Блера, світовий авторитет із змін клімату, голова міждержавної групи експертів ООН із змін клімату Раджендра Пачаурі)

понеділок, 28 грудня 2009 р.

На наші з Вами плечі: держборг України з початку року зріс на 11,2 млрд. дол.

А ось і жахлива новина. Невже платитимемо українськими чорноземами та корисними копалинами із шельфу Чорного моря ? А може чиновники і особливо "найвищі" люди країни, які не зможуть прозвітувати звідки взяли палаци, статки і куди витрачають - допоможуть неньці-Україні сплатити борги? бо вони точно знають чому вони у нас такі великі взялися...
Країна майже нічого не виробляє, економіка (антиінноваційна).. Живемо в борг!

За січень-листопад 2009 року державний борг України у валютному вираженні зріс на $11,27 млрд. (45,8%), до $35,8 млрд. Про це йдеться у повідомленні Міністерства фінансів України.
За даними Мінфіну, зокрема, у листопаді 2009 року сукупний державний (прямий) і гарантований борг зріс на 2%, або на $0,7 млрд.
У гривневому еквіваленті сукупний держборг у листопаді зріс на 1,8%, або на 4,9 млрд. грн. - до 286,2 млрд. грн., з початку року він збільшився на 51,1%, або на 96,876 млрд. грн. У свою чергу, прямий внутрішній борг у листопаді збільшився на 4,45%, або на 3,7 млрд. грн. до 87,3 млрд. грн.

пʼятниця, 25 грудня 2009 р.

Підсумки 2009: або про почуття гумору!


Рік добігає кінця. Варто його проаналізувати? З газети "День" отримала анкету "Мій рік - Мій "День"-2009. Ось короткі відповіді.

За традицією: Ваш особистий рейтинг знакових подій в Україні та світі за 2009 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які зі знаком «мінус»? - Чимало подій уже відзначили попередні експерти «Дня». Тому згадаю ті, які мені запам’яталися і їх варто відзначити.
Зі знаком «Плюс» :
1. Глобальна фінансово-економічна криза, котра сколихнула світ, підірвала нетривкий фундамент матеріалізму, надмірного споживання та життя в кредит за рахунок і знищення природи в тому числі. Може людство, а особливо «золотий мільярд» нарешті збагне, що фінансовий колапс — маленька частина глобальної еколого-моральної кризи, від катастрофічних наслідків якої страждатимуть усі: як бідні так і багаті. Влучно сказав М. Ганді «Ресурсів Землі достатньо, щоб задовольнити потреби кожного з нас, але не жадібність кожного». Отож, не заганяймо світ у безвихідь.
2. Створення у Великобританії слідчої комісії щодо законності прийняття рішення керівництвом країни про участь у війні в Іраку під тиском громадськості. Краще пізно, ніж ніколи.
3. Спортивні перемоги Кличко.
4. Україні не дали третій транш МФВ – нам та наступним поколінням доведеться менше розплачуватися за помилки сучасної влади, зважаючи на непрофесійне використання коштів із двох попередніх траншів та стрімке зростання зовнішнього боргу.
«Мінус» - 1. Україна програла суд по острову Зміїний.
2. Політичні метаморфози Ющенко і Тимошенко. Під час відкриття стадіону у Донецьку відбулася публічна легалізація колишніх бандитів владою, яка прийшла до влади, кричачи чи обіцяючи, що посадить бандитів у тюрми. Усі однакові ?
3. Штучна справа Німеччини проти Дем’янюка. Як написав мені обурений колега: «Справа Дем"янюка - це політичний плювок в наше обличчя - це злочин проти українців співставимий із совітськими репресіями на фоні "мирно працюючої" Stille Hilfe ! Європа "віддала" нас під вплив Росії взамін за своє "тепле" благополуччя».
Як, на Вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці? 1. Україна отримала шанс стати на шлях до 53 млн.: народжуваність випередила смертність відразу у 5-ти регіонах. Троє моїх друзів стали батьками! 2. Поширеність куріння в Україні завдяки підвищенню акцизів на тютюнові вироби, інформаційним кампаніям, підвищенню штрафів за куріння в громадських місцях в Україні почала знижуватися. 3.На Львівщині за ініціативи австрійського дослідника історії українських вузьких колій, який вільно володіє українською (чого і досі не зробили багато політиків) стартував унікальний екотуристичний проект з відновлення вузькоколійної залізниці Сколе-Коростів. Проект дозволить відсталому гірському регіонові Карпат знайти нові можливості для розвитку туризму. Довго місцева влада не хотіла давати дозвіл на відновлення колії, але таки зрозуміла, що як сам про себе не подбаєш, то з Києва допомоги не дочекаєшся. 4. Активна позиція та тиск громадськості на такі показові справи як справа екс-нардепа Лозинського та вбивство еколога Гончарова.
Що змінилося конкретно (сподіваємося на краще) у Вашому житті: що нового дізналися? що побачили? чого досягли? - Обличчя людей, котрі виходили із меморіалу пам’яті жертв голодоморів у Києві, наочно продемонстрували наскільки наше минуле може консолідувати націю. Після виходу із меморіалу, мені стало соромно за себе, за те, що дозволяла собі критикувати Президента за витрачання грошей на відродження історії, коли в Україні 15 млн. людей живе поза межею бідності.
- Побувавши у Дхараві – найбільших нетрях Мумбая (а це територія 1,5 км. квадратних де живе і працює 2 млн. людей) –– зрозуміла, що таке справжня бідність. І водночас найголовніше – що можна бути бідним, але щасливим, із усміхненими очима дивитися на світ. Українці, не скигліть!
- Захистила дисертацію «Екологічна публіцистика: світоглядний аспект (на прикладі українських та зарубіжних видань 1992-2008 рр).
- Коли на виставці «Дня» в Українському домі побачила на фото дорогий годинник Breguet на руці Патріарха Кирила – то довго обурювалася, бо за цей годинник можна було б 3 онкохворих дітей вилікувати. Інколи дивлюся на схожий театр лицемірства, непристойне вихваляння грошима, статками у програмі «Світське життя». Може у такий спосіб зло саморозвінчується. Згадала вислів: «якби Бог надавав якогось значення багатству, то він ніколи б не віддав його в руки таким негідникам».
- Рідний факультет журналістики почав видавати журнал думки і чину «Листи до приятелів» ( www.lysty.com.ua). Ідейним предтечею журналу стало щомісячне видання "Листи до Приятелів", що його видавав у Нью-Йорку відомий український філософ, публіцист, громадсько-політичний діяч і вчений Микола Шлемкевич.
- Відкрила нові наукові здобутки України для себе: приємно, що технологію зварювання живих тканин тіла тварин і людини, винайдену в Україні (ідея народилася в нашого наукового генія сучасності Патона). Електрозварювання в хірургії як наукова мрія стала повсякденною реальністю.. Уже зроблено 80 000 операцій. Інтелект - наш, гроші – американців, а патент – спільний..
Побувала у Лондоні на 6-ій Всесвітній конференції наукових журналістів. Хочеться, щоб в Україні як і наука так і наукова журналістика знайшли можливості для розвитку. Бо фундаментом інноваційної економіки є саме наука і освіта.

Також проглянула і відповіді інших людей. Дуже поважаю Є. Головаху. Сподобався виступ на 5-каналі в програмі Безулик. І ось тут натрапила на такий його коментар із гарним почуттям гумору:

МИ БУЛИ НАЙРОЗУМНІШІ, НАЙГІДНІШІ, НАЙКРАЩІ

Як на мене, дуже добрий був рік, хоча б тому, що вже був...

Наприклад, я цього року переконався, що Україна – найбагатша держава у світі, бо тільки в нашій країні хтось міг укласти кількасот тисяч доларів у таку процедуру, як “проти всіх”, ще й висунути це на посаду президента. Гадаю, що навіть у дуже багатих країнах на це б ніхто не дав і долара.

Є підстави також вважати, що в нас живуть найгідніші люди, бо ніде у світі ніхто не отримав стільки державних нагород, скільки отримали цього року наші українські політики й громадські діячі. Це теж підстави для оптимізму.

До речі, ми ще й найрозумніші. Я в наших ЗМІ вичитав, що в Україні винайшли ліки від раку, які так і називаються «україн». Тільки чомусь у світі ніхто не розуміє, як за українським методом вилікувати всіх від раку.

Весь світ давно б’ється, як створити мініядерні вибухівки, але якийсь наш співгромадянин, як з’ясувалося, може робити їх у себе дома. Про це преса теж серйозно писала.

А я вірю нашій пресі. Я навіть читав, що якийсь українець дома влаштував термоядерну реакцію.

Проте, знову ж таки, маємо проблему: ніхто у світі не хоче визнавати нашої найрозумнішості та найкращості.

Нас часом дуже невдало порівнюють. Наприклад, називають Україну «банановою республікою». Свинячий грип почався зі справді бідних бананових країн, потім пішов у Мексику, Латинську Америку. Але ці бананові країни від нас відрізняються, як я зрозумів, і така оцінка несправедлива. Бо в них ті ж маски роздавали на кожному кроці, а в нас навіть не можна було купити. Тож яка ми бананова республіка?! Тобто і в цьому є певний оптимізм.

Ми кажемо, що ми найнещасніша країна в Європі. Але це тільки тому, що ми так до себе ставимося, ми не цінуємо своїх досягнень.

Українці взагалі дивні люди… Наприклад, один з кандидатів каже, що може чути всіх. Ну в кого у світі є ще такі слухові органи, де ви знайдете людину, яка може чути 46 мільйонів водночас? Або такого кандидата, що порівнює себе з винятковою аномальною твариною – білою тигрицею.

Колись журналісти на Майдані вибороли свободу слова, тож від мене їм побажання – аби нарешті вони нею скористалися.

А якщо серйозно, то напередодні Нового року про все, що відбувалося й відбувається в Україні, серйозно говорити не можна.

четвер, 24 грудня 2009 р.

Екологічні права: Конституція гарантує, та чи майбутній гарант забезпечить ?

Ви готові носити із собою екоторбинку, щоб кожен раз не купувати новий кульок для продуктів в супермаркеті? А чи готові ми носити воду у скляних бутликах, тільки щоб менше було пластику? Чи готові ми вимагати у влади комфорту в громадському транспорті, щоб тільки менше було транспорту і забруднення довкілля?
Поки громадяни не будуть більш свідомі свого впливу на погіршення довкілля, доти політики не перейматимуться проблемами покращення навколишнього середовища. Бо невигідні для своїх електоральних показників кроки вони вживати не будуть. Ось і докази.

Оригінальний коментар прочитала на Правді під статтею "Чи побачать мої онуки снігура?"
Ганни Голубовської-Онісімової, керівника ВЕГО "Мама-86" . Др_Мальтус _ 24.12.2009 11:55 На цьому тлі вийти до людей із пропозиціями "екологізації" країни - це самогубство для політика. Бо доведеться пообіцяти народу неприємні для нього речі. Наприклад, підняти акцизи на бензин та солярку, аби стимулювати розвиток громадського транспорту (саме громадського, а не альтернативного - бо перевести на спирт чи біодизель мільйони автівок нереально). Або скасувати усі пільги та субсидії на комунальні послуги - аби, нарешті, привчити народ економити воду, газ, тепло. Або запровадити реальний заповідний стан у заповідниках - аби ті існували не лише на папері, потерпаючи від лісорубів та браконьєрів.
Здається мені, народ, підсажений на "потреблятство", вже не проміняє щастя власного автомобіля на споглядання снігура. Це розуміють наші політики і тому екологічних перетворень не обіцяють. В крайньому разі, грозяться промаркувати шоколадні батончики мітками про ГМО, та іншими суто косметичними заходами

Ось тут аналіз програм кандидатів на екоскладову
http://www.mama-86.org.ua/files/000232/analiz_last.doc
Якщо вірити рейтингам, то Україна не має шансів отримати Президента, який буде свідомий обов’язку захищати екологічні права громадян. Оскільки лідери перегонів навіть не згадують про довкілля, збереження та охорону природних ресурсів. Поняття «сталий розвиток» взагалі не зустрічається в програмах кандидатів, що говорить про низький рівень сучасних знань їхніх команд. Такі невтішні висновки оприлюднили лідери провідних екологічних організацій України, проаналізувавши програми 18 кандидатів у Президенти, оприлюднені на прес-конференції в Києві. Тому тішити себе надією, що новий Президент поліпшить стан довкілля поки що не доводиться. Жоден із кандидатів не усвідомлює факту, що ми давно живемо за рахунок майбутніх поколінь . Йдеться не про зростання зовнішнього боргу, а про втрату чистої води, забруднення повітря, біорізноманіття, яке зникає назавжди. «Ми хочемо «вколоти» кандидатів у Президенти тим, що вони у своїх передвиборчих програмах демонструють несистемний підхід як до проведення реформ в цілому, так і до виходу із екологічної кризи зокрема, - сказала Ганна Голубовська-Оісімова, президент Всеукраїнської екологічного громадської організації «МАМА-86є. Саме тому ми в рамках ініціативи «Колюча мітка для майбутнього президента» презентуємо результати аналізу передвиборчих програм та закликаємо громадськість підтримати відозву до кандидатів, у якій вимагаємо вжити конкретних заходів для розв’язання нагальних еколого-соціальних програм.

Іспит для майбутнього Президента
«Як би ми вчились так як треба, то мудрість би й була своя…» ..Перш ніж голосувати за кандидата в Президенти, варто було б публічно усіх спитати – а чи знають вони які статті Конституції гарантують право на безпечне для здоров’я та життя довкілля? Адже переможцю перегонів - як майбутньому Гаранту Конституції - доведеться забезпечувати дотримання прав українців на здорове та безпечне довкілля. Незайвим буде нагадати основні статті:
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю.
Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання
екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу,
збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я
довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права
шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про
стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а
також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути
засекречена.

Більшість прохідних кандидатів в Президенти забули, мабуть, Конституцію, або просто проблеми довкілля їх не цікавлять, БО ЖИВУТЬ ВОНИ В ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ,п’ють ПРИДАТНУ ВОДУ, ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТІ харчі споживають І так далі. А українці через забруднене довкілля в тому числі на 12 років менше живуть європейців. І тому важко зупинити темпи смертності.
«Для прикладу, пропонують збільшити мінімальну пенсію, а чи зможе пенсіонер купити собі чисту воду ( бо з крана пити не можна), коли 6 л. води коштує 11 грн ? – запитав усіх присутніх Ігор Сіренко з Національного екологічного центру України. - Екологічні проблеми в Україні є водночас і соціальними, і економічними. Цього, на жаль, не розуміють ні політики, ані чиновники, Дуже часто приймаються економіко-політичні рішення, які відгукуються значними екологічними наслідками. У недалекому майбутньому може наступити момент, коли в бюджеті просто не вистачить грошей на ліквідацію всіх екологічних катастроф в Україні».

вівторок, 22 грудня 2009 р.

ПАСАЖИРИ 1 КЛАСУ у КИЇВСЬКОМУ МЕТРО: АБО ПРО ПЕРСПЕКТИВУ НАУКИ


Чомусь відразу згадала оповідання Чехова. Але про це внизу. Фундамент інноваційної економіки, експресія геному країни, електрозварювання клітин, адронний колайдер... І багато нового, цікавого та пізнавального.. Не було часу відразу поділитися враженнями про першу зустріч, організовану Олександром Акименком (на фото), Єгором Соболєвим та іншими ентузіастами. Якщо більш офіційно, то відбулося відкриття проекту відкритих лекцій «Платформа.Свідомо», організованого Бюро «Свідомо» спільно з Національним університетом «Києво-Могилянська академія» . У проекті надалі виступатимуть люди, які знають як змінювати країну на краще і щоденно доводять це своїм досвідом.
У вступі Єгор Соболєв поділився враженнями чому потрібна така ініціатива. Українці перестаньте просто скиглити, як усе погано.. Ви досі не вірите у перспективу України і хочете втекти звідси якнайшвидше, бо Вам соромно за чиновників, бо в країні безлад і нема чим пишатися ? А може просто ми так і не навчилися відкривати істинні таланти, знаходити, популяризувати сучасних героїв та гордитися ними ? А ці герої поруч : вони їздять з нами у метро, про них не пише преса, вони не майоріють на телебаченні як остогидлі, заїжджені політикани… Але саме «вони працюють!», а не розклеюють гасла на білборадах! Саме вони несуть позитив, а не лякають із рекламних роликів, як усе погано і що країна котиться в провалля!
Декілька влучних фраз із 2 годинної зустрічі із першими гостями - українськими науковцями: 1. Біолог Наталія Шульга розказала про «Інновації, які змінять українську освіту та науку».
2. Хірург Сергій Подпрятов та винахідник Ольга Іванова презентували «Технологію зварювання живих тканин тіла тварин і людини», винайдену в Україні.
3. Фізик Євген Мартинов пояснив «Як працює великий адронний колайдер?» та що українські вчені роблять у проекті ЦЕРН?
Згадала як студенткою була. Ось уривки з конспектику:Наталя Шульга, повернулася із США, працювати на Україну www.nauka.in.ua: …Викладачі повинні бути професійними дослідниками. Це не треба імітувати.
….Наука матиме розвиток коли критична маса молодих людей прийде до влади.
…Із 116 країни - де зробили експресію геному країни - ми на 91 місці у порівняльному рейтингу життєпридатності країн ( а це такі показники як наука, освіта, ііноваційні технології, довкілля, демократичні інституції і т.д).
…Інноваційна економіка користується найкращими здобутками науки і освіти, які є фунадментами. Інновація – це не є винахід, відкриття, це нетрадиційний, незвичний підхід до проблеми ри застосуванні якого можна знайти якісно нове розв’язання проблеми. Відразу додам, що уже критикувала директора центру зайнятості в окремій статті для "Дня", який бідкався, що нам не інтелектуали потрібні, а робочий клас.. Ось лінк на статтю http://www.day.kiev.ua/254179/
Проект «ПЛАТФОРМА» буде і надалі знайомити українців із достойними українцями, яких знають у світі, і мають довідатися в Україні ! Велике дякую Олександру та Єгору за їхню небайдужість, час та ентузіазм у потрібній справі. Олександр пожертвував власні кошти на друк банера. Поки представники влади розїзджають на крутих мерседесах, українські науковці немають 23 тис. євро на щорічний внесок в проект ЦЕРН, щоб бути учасником.. Це така мізерна сума, якщо порахувати скільки коштів витрачено на автопарк КабМіну… І тут прості українці витрачають свої кошти на популяризацію наших наукових розробок, для проштовхування наших ідей і вчених у світі..
Сергій Подпрятов – електрозварювання в хірургії як наукова мрія стала повсякденною реальністю.. Уже зроблено 80 000 операцій. Інтелект наш, гроші – американців, а патент – спільний..
…. Електрозварювання викликає регенерацію клітин відразу, з’єднуються волокна, мембрани.
… Cтрум, тепло і тиск необхідні для зварювання клітин..
…дух невпинного наукового пошуку.
Євген Мартинов
… СERN засновано 29 вересня 1954 році, вивчає фізику високих енергій. WWW було винайдено 1989-1990 саме у ЦЕРНі. Україна долучилася до розробки детекторів ALICA адронного колайдера - а це 10 000 тон, 16х26 метрів.
А ЩО ми ЗНАЄМО про відкриття Смакули, Грінченка ? Мені ці зустрічі нагадали актуальне оповідання А. Чехова.. Уривки з якого пропоную внизу!
ПАССАЖИР 1-го КЛАССА . Чехов. 1976 .
……Видите ли, знай мы, что́ такое слава, нам, быть может, были бы известны и способы ее достижения, — сказал пассажир первого класса, подумав. — Надо вам заметить, сударь, что когда я был помоложе, я всеми фибрами души моей стремился к известности. Популярность
была моим, так сказать, сумасшествием. Для нее я учился, работал, ночей не спал, куска недоедал и здоровье потерял. И кажется, насколько я могу судить беспристрастно, у меня были все данные к ее достижению. Во-первых-с, по профессии я инженер. Пока живу, я построил на Руси десятка два великолепных мостов, соорудил в трех городах водопроводы, работал в России, в Англии, в Бельгии... Во-вторых, я написал много специальных статей по своей части. В-третьих, сударь мой, я с самого детства был подвержен слабости к химии; занимаясь на досуге этой наукой, я нашел способы добывания некоторых органических кислот, так что имя мое вы найдете во всех заграничных учебниках химии. Всё время я находился на службе, дослужился до чина действительного статского советника и формуляр имею не замаранный. Не стану утруждать вашего внимания перечислением своих заслуг и работ, скажу только, что я сделал гораздо больше, чем иной известный. И что же? Вот я уже стар, околевать собираюсь, можно сказать, а известен я столь же, как вон та черная собака, что бежит по насыпи.
— Почему знать? Может быть, вы и известны.
— Гм!.. А вот мы сейчас попробуем... Скажите, вы слыхали когда-нибудь фамилию Крикунова?
Vis-à-vis поднял глаза к потолку, подумал и засмеялся.
— Нет, не слыхал... — сказал он.
— Это моя фамилия. Вы, человек интеллигентный и пожилой, ни разу не слыхали про меня — доказательство убедительное! Очевидно, добиваясь известности, я делал совсем не то, что следовало. Я не знал настоящих способов и, желая схватить славу за хвост, зашел не с той стороны.
— Какие же это настоящие способы?
— А чёрт их знает! Вы скажете: талант? гениальность? недюжинность? Вовсе нет, сударь мой... Параллельно со мной жили и делали свою карьеру люди сравнительно со мной пустые, ничтожные и даже дрянные. Работали они в тысячу раз меньше меня, из кожи не лезли, талантами не блистали и известности не добивались, а поглядите на них! Их фамилии то и дело попадаются в газетах и в разговорах! Если вам не надоело слушать, то я поясню примером-с.
Теперь допустим, что я относительно себя заблуждаюсь, что я хвастунишка и бездарность, но, кроме себя, я мог бы указать вам на множество своих современников, людей замечательных по талантам и трудолюбию, но умерших в неизвестности. Все эти русские мореплаватели, химики, физики, механики, сельские хозяева — популярны ли они? Известны ли нашей образованной массе русские художники, скульпторы, литературные люди? Иная старая литературная собака, рабочая и талантливая, тридцать три года обивает редакционные пороги, исписывает чёрт знает сколько бумаги, раз двадцать судится за диффамацию, а все-таки не шагает дальше своего муравейника!

…….. Прошло минуты три в молчании.
— Позвольте вас спросить, в свою очередь, — робко закашлял vis-à-vis, — вам известна фамилия Пушкова?
— Пушкова? Гм!.. Пушкова... Нет, не знаю!
— Это моя фамилия... — проговорил vis-à-vis, конфузясь. — Стало быть, не знаете? А я уже 35 лет состою профессором одного из русских университетов... член академии наук-с... неоднократно печатался...
Пассажир 1-го класса и vis-à-vis переглянулись и принялись хохотать.

пʼятниця, 18 грудня 2009 р.

На шляху до 53 млн.: народжуваність випередила смертність у 5 регіонах


народжуваність випередила смертність відразу в п’яти регіонах.

Білосніжно-казкова зима відганяє сумні думки! Довкола світло і радісно. Гарну новину почула від друга. А тут і подруга прислала лінк на новину: станом на грудень у п’яти регіонах народжуваність випереджає смертність. За одинадцять місяців 2009 року такі показники зафіксовані у Волинській (на 6,09%), Закарпатській (на 15,64%), Івано-Франківській (на 0,02%), Рівненській (на 14%) областях і в Києві (на 13,54%). (Попередні дані Мінюсту). І хоча в цілому по країні смертність, як і раніше, перевищує народжуваність, та розрив між цими двома величинами поступово зменшується. Протягом 2004–2005 років це співвідношення становило 1 до 1,7, а за підсумками цього року є всі шанси вийти на показник 1 до 1,25.

Хочеться, щоб ці попередні дані стали остаточними, а динаміка перевищення народжуваності над смертністю посилювалася новими областями! Українці, не дивіться на громадян країн Заходу, народжуйте!

вівторок, 8 грудня 2009 р.

ЗДОРОВІ МАЛЯТА: ВАГІТНИХ ЖІНОК ЗАКЛИКАЛИ КИНУТИ КУРИТИ


В жіночих консультаціях будуть закликати вагітних жінок, які раніше курили, не розпочинати знову після пологів
В Україні стартувала ініціатива «Мамо, не кури, я задихаюся!». Відомі люди та лікарі закликатимуть жінок кидати курити перед вагітністю і вже ніколи не розпочинати після того, як малюк народиться. У рамках акції була створена спеціальна брошура та плакати з малюнками відомої художниці Євгенії Гапчинської. Інформаційно-просвітницькі матеріали будуть розповсюджені у жіночих консультаціях та педіатричних кабінетах України. Ініціатива реалізується спільно з Міністерством охорони здоров’я.

Презентація брошури та плакату перед вагітними жінками, лікарями та журналістами відбулася в Київському міському центрі репродуктивної перинатальної медицини. В презентації взяли участь: телеведуча Марія Єфросиніна, яка розказала про те, що рішуче поставила крапку на своїх сигаретних експериментах, коли дізналася, що вагітна; художниця Євгенія Гапчинська, теж одна із відомих підписантів Маніфесту проти куріння, яка стала автором ілюстрацій до брошури та плакату. А також – Анатолій Камінський, акушер-гінеколог , який звернувся до українських гінекологів з проханням нагадувати жінкам-курцям, щоб ті використовували нагоду і припиняли курити назавжди, а не тільки на час вагітності. Ганна Гопко, координатор проектів Коаліції « За вільну від тютюнового диму Україну » , розповіла, що кампанія «Вільна від куріння», в рамках якої і відбувається ініціатива «Мамо, не кури, я задихаюся!», стала необхідною після того, як прекрасна половина людства стала стратегічною ціллю для транснаціональних тютюнових компаній, котрі для завоювання жіночої аудиторії почали створювати спеціальні жіночі тонкі сигарети, аксесуари спрямовані на підсаджування на куріння саме жінок.

За дослідженнями, багато жінок і чоловіків кидають курити саме очікуючи на дитину. Віднині зі стін жіночих консультацій України та педіатричних поліклінік до їх відвідувачів буде звертатися намальований хлопчик з посмішкою та проханням: «Мамо, не кури, я задихаюся!».

На плакаті зазначено: « Саме зараз прийми рішення не починати курити після народження дитини! Будь кращою мамою, яка живе здоровим життям, не труїть себе та людей навколо, не дає поганого прикладу своїй дитині та не викидає грошей на вітер! Вагітність є ідеальним часом для обох батьків кинути курити ».

Завдяки зусиллям тютюнових корпорацій рівень куріння в Україні досягнув свого максимуму (41%) у 2005 році. Це зростання відбулося значним чином через зростання рівнів жіночого куріння. За даними епідеміологічних обстежень населення, які проводяться Інститутом кардіології Академії медичних наук України за 25 років частка жінок, які курять, в місті збільшилась втричі, а в селі - майже в 17 разів. У 2000 році курило 11% українських жінок. За даними опитувань КМІС, якщо в червні 2005 року курило 20% жінок, у листопаді 2008 – 14%, а у жовтні 2009 року – 13% жінок. Особливо показовим є скорочення частки жінок, які курять щодня, відповідно з 16,7% до 7,7% та 6,5%.

«Позитивні тенденції зменшення жіночого куріння потрібно закріплювати різноманітними заходами, аби остаточно подолати тютюнову епідемію та не дозволити тютюновій індустрії заманювати все нові жертви, особливо серед жінок. Якщо усі здійснені заходи – як підвищення штрафів за куріння в громадських місцях, повна заборона куріння в медичних закладах, підвищення цін на сигарети будуть доповнені заходами медичної допомоги тим, кому важко припинити курити самостійно, а також широкими інформаційними компаніями, які остаточно зроблять куріння соціально неприйнятним, тютюнові міфи буле розвінчано. За різними дослідженнями, жінки, через хвороби спричинені курінням жінки живуть в середньому на 7 років менше. Тому ми звертаємося до жінок та їхніх чоловіків – кидайте курити і ви припините труїти свій організм за свої ж гроші! Тим бі льше, що сама природа, у вигляді вашого малюка, дає вам додатковий стимул назавжди кинути і бути зразком для вашої дитини ».

субота, 5 грудня 2009 р.

Українці, читайте! Шекспірівські сонети

Довго думала, чим собі "душу втішити" після активного прочитання роману болгарського письменника "Тютюн" на 900 сторінок, книги "Коко та Ігор (Стравінський)" ( автора навіть не запам"ятала, бо не вразив ні текст,ні описана любов і зображені герої), потім почала читати книгу про Евіту (дружину аргентинського диктатора), Золотий теленок, Генрі Міллера ( лише 29 сторінок зуміла почитати..далі хай такого класика освоюють більш "просунуті" люди).. Одним словом - голова наповнилась різножанровим матеріалом ( інколи хочеться написати хламом).
За порадою друга, купила переклад сонетів Г. Пилипенка – тримовне видання ( оригінал, російська та українська)....
Шекспірівські сонети – це роздуми про те, як ти живеш сьогодні і як формуєш своє завтра.. це нагадування, що життя як мить… і про неминучість старіння, смерті., до якої треба багато чого робити кожен день і кожну мить.. бо ти не знаєш коли вона прийде.. Про обов’язок «продовження своє в новій добі» (давно уже пора продовжить род) ( now is the time that face should form another)…
Це точно неточний переклад.. як в кінці книги зазначено – Пилипенко не прагне точності, він прагне наблизитися до шекспірівського образу.. Ось таке оправдання.

Хоча насправді цікаво було досліджувати переклад із англійської на рідну мову та російську.
Ось наприклад,
Коль сорок зим избороздят чело
Траншеями на поле красоти
А юность не оставит ничего
От яркой и нарядной суети

Вибачте, але на комп’ютері вдома нема рос.мови. А ось і як автор переклав на українські:

Як сорок зим проборознять чоло
І сивий сніг заляже на дворі
Твоє убрання, що новим було,
Сприйматимуть, як лахмани старі…

Інколи коли читаю оригінал, а тоді два переклади, то таке відчуття, що це нові вірші, написані на ідеях Шекспіра.. Але зовсім не Шекспірівська мова..

дякую Шекспіру, який і уже "нагодував" мільярди читачів і продовжує кормити нові мільйони шанувальників !

середа, 25 листопада 2009 р.

Вашингтон - Мазепинці - Ганачівка

Повернулася із Вашингтона і відразу поїхали із друзями у Мазепинці. 2009 рік був насиченим на подорожі, відрядження у міста різних країн. Із усіх місць - є одне найдорожче. Це Ганачівка. На цей раз поділюся з Вами своєю любов"ю до Ганачівки.. Туди тяне дуже сильно.. Бо там живе бабуся! Часто згадую студентські роки, коли вона нам привозила великі сумки із продуктами, кроликами, яйцями, курками, яблуками, налисниками! Тоді, у скромні студентські роки - це було дуже ситно та гарна підтримка! Дай, Боже, їй багато здоров"я! на вихідні нарешті у Ганачівку. Через Львів!
внизу моя стаття в газеті "День", чомусь саме зараз захотілося розмістити її..

http://www.day.kiev.ua/277279/
СУСПIЛЬСТВО

Чим манить Ганачівка?
Cело, яке може відродити Україну

Ганна ГОПКО, фото автора


--------------------------------------------------------------------------------

НА РІДНОМУ ПОДВІР’Ї, ДЕ ПРОЙШЛО ДИТИНСТВО




Ви коли-небудь чули про Ганачівку? Мальовниче село Ганачівка Перемишлянського району Львівської області розташоване серед лісів за 5 км до Свіржського замку. Саме там знімали «Д’Артаньян та троє мушкетерів». На «Вікіпедії» можна довідатися, що вперше згадується село в заповіті Дмитра Васька Волчковича. Також раніше преса писала про археологічну експедицію студентів-істориків кафедри археології та історії стародавнього світу Львівського національного університету ім. І. Франка, котра відкрила поблизу села Ганачівка велике поселення липицької культури (II—III ст. н. е.). Серед знайдених речей — унікальна пам’ятка: дитяча іграшка, якій близько двох тисяч років.

Село і справді дуже мальовниче. Пишу про нього, бо там відбулася визначна подія для моїх батьків, друзів та чоловіка — там народилася я. Таких сіл в Україні сотні тисяч. У них народилися мільйони українців. Що означає село для кожного із нас? Навіть для тих, які народилися та виросли на асфальті? Що означає село для України?

СЕЛО ГАНАЧІВКА — В ЧЕРВОНУ КНИГУ ЗАБОРОНЕНО ВНОСИТИ

На карті України чомусь не з’являються нові села. Сотні статей про вимирання поліських, карпатських сіл терзають серце. Смертність удвічі перевищує народжуваність, люди продовжують тікати з сіл. Скоро села треба буде занести в «Червону книгу» адміністративних одиниць та зобов’язати владу впроваджувати заходи для охорони та відродження життя на селі.

Раз на місяць я маю бути в Ганачівці. Це потреба, яку з роками посилює інтенсивне життя в Києві. На Петра (як кажуть на селі) вибралася до бабусі, в рідну Ганачівку.

Село — це частина мене. Тут пройшло дитинство, юність. Дивлюся на збудовану бабусею та дідусем 1963 року хату, відразу як вони побралися, і думаю про її безмежну цінність. Тут мене навчили «Отче наш», різних колядок, тут бабуся заплітала мені косичку.

У Ганачівці за роки незалежності стає все більше порожніх хат. Йдемо довгою вулицею й дивимося: ось у цій великій цегляній хаті уже вісім років ніхто не живе — ціла сім’я в Іспанії, а ось цей новий будинок молода пара будувала на гроші, зароблені в Португалії, спершу думали повернутися, але поживши трохи за кордоном, змінили свої наміри, бо не знають навіщо. Хочеться запитати нашу владу, яка так переймається проблемами села: а що вона зробила, щоб заробітчани поверталися в села? Де державна політика відродження села?

БАБУСІ — БЕРЕГИНІ СЕЛА. А ХТО ЇХ БЕРЕГТИМЕ?
У дитинстві мене та сестру кожного літа батьки віддавали на півтора місяці на село поліпшувати імунітет: їсти полуниці, сіно згрібати, сапати буряки, годувати кроликів... Ми щодня виганяли корови та теля на пасовище, вчилися доїти корів, годували маленьких курчат, гусят. Любов до природи — це все йде із села...


БАБУСЯ СЛАВКА

Здавалося, що це було зовсім недавно. Зараз дивлюся на 13-річних троюрідних сестер, які в селі на канікулах, і згадую себе. Вони приїздять до моєї тітки — рідної сестри бабці — зі Львова. Їм подобається село.
Спостерігаю за своєю бабусею, якій скоро буде 80 і дивуюся, який вона живчик, яка моторна. Вона ще бігає, доїть корову, годує курей та кролів... Дай Боже моїй бабці — берегині села — пережити 100-літній рубіж.

Не віриться, але в основному в селі живуть бабці-одиначки, чоловіки яких давно повмирали. І взагалі, з мужчинами проблема. Поспивалися, поскурювалися. Немає кому біля хати та на полі працювати. Навіть найняти когось за гроші город посапати — нема кого.

Ще одна берегиня села — бабця Ксеня, якій добігає восьмий десяток, теж одиначка. Вона часто каже своєму внукові, що не може померти, бо на це немає часу, бо надто багато роботи коло хати, на городі.

Село тримається на бабцях. Поки що... А що далі?.. Хто житиме в селі? Що буде з селом, якщо моя бабця помре?

ПОВЕРТАЙМОСЯ НА СЕЛО!
Цього року ми з сестрою посадили зо три десятки плодових дерев на ділянці, де бабусі уже не вистачає сил садити город, а нам — часу. Символічно виглядає молодий сад. 30 років тому, коли батьки побралися, в старому саду вони теж посадили яблуні, сливи, груші, черешні. Один сад оновлює інший. Люблю дивитися, як у старому саду збирається чотири покоління: бабця Слава — мама Надя — сестра Леся — племінниця Настуня. Чотири покоління....

Село змінилося. Ще в дитинстві усі ходили в одну маленьку церкву біля лісу. Розподіл на католиків та православних спершу сформував різні богослужіння в одній церкві. А потім ганачівці вирішили відреставрувати костел св. Марії Магдалини (1803 року побудови), котрий зазнав ударів бомб під час Другої світової війни. Зараз — це церква св. Миколая Української автокефальної православної церкви.

А ще в село зі Львова переїхала сім’я Галайків. Пан Петро виростив 40 000 саджанців дуба та передав їх районному відділу обласного управління лісового господарства. Також засадив на два гектари сад на зарослих бур’янами полях.

Навколишні поля — це інша тема. Пригадую ще, як там вирощували льон, як ми з бабусею сідали в машину й їхали в поле сапати колгоспні буряки. 25 років бабця була ланковою в колгоспі. А потім — усе розвалилось. Місцеві активісти хотіли стати фермерами. Однак кредити під великі відсотки стали зашморгом на шиї. Не витримавши зобов’язань, поїхали на заробітки. Думаю зараз, що це був спеціальний план розвалу малого українського фермерства в зародковому стані, аби не встали на ноги малі господарники.

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ

Село манить людей із різних причин. Нещодавно було чимало повідомлень про молоді пари — так звані представники «офісного планктону», котрі втекли на село, ближче до природи, і задоволені. А от мої друзі нещодавно їздили в надзвичайно мальовниче та багате на історію село Витачів, що за 50 км від Києва. Після екскурсії один друг написав: «Я теж задумуюся, над тим, що я роблю й навіщо. Особливо коли сиджу на кручі над Дніпром і розумію, щоб я не робив, він тектиме так само, як і тече вже кілька тисяч років. І дивлячись на його хвилі, вся ця мішура з впихуванням у вагони щоранку видається комічною».

Часто питаю сама себе: як відродити, або що відродить село? Що заважає ренесансу? Один із моїх знайомих австрієць Вольфрам Венделін із українськими ентузіастами витратив півтора року, щоб вмовити місцеву владу села Коростів, що на Сколівщині, дати ділянку на відновлення історичної вузькоколійки та будівництво музею історії вузьких колій... Сільський туризм, децентралізація влади, справедливі кредити для місцевих фермерів, культурні та освітні програми можуть повернути людей в село. Можуть відродити Україну.

№125, середа, 22 липня 2009
версія для друку
--------------------------------------------------------------------------------

субота, 31 жовтня 2009 р.

Глобальна бідність на підтримку багатих!



БІДНІСТЬ … із щасливими очима
Вранці прочитала репортаж про те, як найбідніші люди в Молдові виживають.. На центральній вулиці Унген ( котра є найдовшою в Європі і котру ще називають алеєю каштанів) колоритна літня пара збирала в мішок каштани.. Як з’ясував репортер, зимою сім’я опалює ними квартиру. Виявляється, що каштани горять не гірше антрациту, але перед тим як кидати їх в пічку треба їх розбити, щоб уникнути вибуху. Тепловіддача від одного відра каштанів вища, ніж від відра вугілля.
На таку розкіш як газ чи вугілля грошей пенсіонерам із державної допомоги я не вистачає. Мене вразила жінка на фото - усміхнені очі та щирість посмішки!
Уже в обід у центрі Києва на Прорізній біля трьох смітників побачила бабусю, котра вибирала із сміття «корисні копалини» (папір, скло), сортуючи їх у ящики.. Також шукала харчі..
Я Зупинилася.. Витягла із кишені 10 грн. Бабуся від несподіванки сказала: «Дівчино, ти ще така молода. Тобі й самій гроші потрібні »..
«Тримайте..».. – «Ой, дякую…Хай Господь дасть тобі здоров’я »..
Чужа бідність заглянула мені в очі… Мені стало боляче.. В країні де, 50 найбагатших володіють статками як два бюджети, розраховані на 46 млн. громадян, бабусів та дідусів біля смітників побільшало.. Впевнена, що депутати, чиновники, прем’єр-міністр, голова ВР та Президент їх точно цього не помітили.. Як і решту 15 млн..громадян України, які живуть за межею БІДНОСТІ...

Навіть не уявляю скільком мільйонам українців можна було б допомогти за гроші, зекономлені на масштабних рекламних кампаніях кандидатів у президенти!

Однак не лише наші чиновники, а й світові лідери мало що роблять, щоб зменшити зростаючу кількість бідних.. У світі 1 млрд. людей страждають від голоду.. Майже половина населення планети виживає на менш, ніж 2 дол. в день.. Може, Далай –Лама правий, що світ в сенсі відсутності війни не становить цінності для тих, хто в даний момент помирає від голоду…

p.s! http://www.lysty.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=24&Itemid=34 Тут на сайті журналу «Листи до приятелів» є мій репортаж із Індії із найбільших нетрів Мумбаї

Хочете зрозуміти, що Ви безмежно щаслива людина? Заплатіть 15 доларів компанії «Реаліті Турс» за екскурсію в Дхараві... Самому відправлятися туди небезпечно... Із 2 тисяч нетрів Мумбаї — це найвідоміші та найбільші. Тригодинна екскурсія найбільшими нетрями Мумбаї — де на 1,5 км квадратних — живе і працює 2,5 млн людей — змушує тебе замислитися над тим, як ти живеш, і що твоя екзистенція означає в світовій системі життя…

ВВС - як пересічні українці рятують довкілля

Що роблять українці, аби вберегти довкілля?

Роман Лебедь
Бі-Бі-Сі, Київ

Чи готові ви пересісти з авто на велосипед?
Днями у Києві провели екологічний карнавал та низку інших вуличних акцій, аби наголосити на тому, що клімат змінюється.
ООН та багато інших організацій у своїх звітах вже багато років пишуть, що це може мати безповоротні для людства наслідки.

Поки звичайна людина чистить зуби, вона марно витрачає до 20 літрів води – підрахував Всесвітній фонд дикої природи. Але їх можна заощадити, закрутивши кран.

Крім того, активісти екологічних організацій радять: не користуватися ліфтом зранку, а спускатися з дому східцями, щоб зекономити електроенергію, замінити лампочки на енергозберігаючі, сортувати сміття, чи пересісти із авто на велосипед.

Не бути марнотратником – головний принцип, якого дотримується киянка Ганна Гопко. Вона хоче, щоб всі українці наслідували її приклад. Замість тотально споживання, яке, на думку пані Гапко, панує зараз:

“Моєму мобільному телефону вже скоро буде шість років. Придбання мобільного телефону хоча б раз на рік завдає непоправної шкоди нашому довкіллю. Бо в Україні не діє система утилізації батарей від мобільних телефонів, у яких містяться токсичні речовини. Тому кожне придбання нового телефону – це створення звалища токсичних відходів.”


Придбання мобільного телефону хоча б раз на рік завдає непоправної шкоди нашому довкіллю.


Ганна Гопко

Киянка Аліна Севастюк відмовилась від поліетиленових пакетів. Бо вважає їх одними з головних засмічувачів довкілля. Замість цього пані Севастюк сама ходить з екоторбою і закликає всіх купувати такі ж. Екоторбою вона називає багаторазову сумку із сукна.

“Ідея екоторби народилася досить давно. В Україні нею користувалися наші прадіди. Ця торбинка дуже зручна, з бавовни, чи льону – вона використовувалася багато століть. Суть екоторби в тому, аби не використовувати поліетиленові пакети,” – розповідає Аліна Севастюк.

“Будинок нуль енергії” – так називає свою оселю в центрі Львова Оксана Денис. Комфорт в її будинку залежить не від ЖЕКу, а від сонця. На даху вона встановила сонячні колектори. Це не єдине оновлення житла.

“В першу чергу я добре утеплила будинок, тобто змінімізувала тепловтрати. Зробила замість вентиляції рекуперацію – це коли холодне повітря заходить у приміщення і нагрівається викидним, яке утворюється всередині,” – розповідає господиня екологічного житла.

А в Києві, наприклад, є кілька приватних будинків, які повністю опалюються теплом сонця і землі. Хоча, це радше поодинокі приклади, ніж масове явище. Українці поки не зовсім розуміють, для чого потрібно берегти енергію і воду – так вважає активіст екологічного руху Андрій Желєзний:

Нас привчили до дешевої енергії, до того, що газ та вода держава нам надає дешево... В Європі вже виховали протилежне розуміння.


Андрій Желєзний

“Я вважаю, що це просто нерозуміння ситуації. Нас привчили до дешевої енергії, до того, що газ та вода держава нам надає дешево, а суспільство нас виховало, що чим потужніші речі у нас (авто) тим краще... В Європі вже виховали протилежне розуміння,” – розповідає Андрій Желєзний.

А експерт зі змін клімату Христина Рудницька вважає, що серед людей побутує стереотип, ніби довкілля залежить лише від великих промислових підприємств, але, за її словами, це не так:

“Насправді, кожен з нас несе відповідальність за забруднення навколишнього середовища. Щохвилини кожен з нас робить вибір: вимикати світло, чи ні. Залишати воду, чи ні. Але все це природні ресурси, які закінчуються,” – вважає Христина Рудницька

Попри нечітке, як виходить із висновків екологів, усвідомлення масштабів проблеми українцями, ООН в своїх звітах наголошує, що подальший розвиток значної частини людства залежатиме від того, як сучасний світ впорається зі зміною клімату.

пʼятниця, 2 жовтня 2009 р.

«Зелені» легені України: чому степ не стане лісом? Лісова політика з коментарями

Ви коли-небудь чули про результати виконання державної програми «Ліси України» на 2002-2015 рр ? Вам відомо скільки грошей було витрачено і як поліпшився стан лісів ? Однак знаю напевне – що українці втомилися дивитися та фіксувати масштабні для ока туриста площі суцільних вирубок в Карпатах, спостерігати за збільшенням кількості безмежних парканів біля лісів, купами сміття в горах, появою маєтків та палаців на заповідних територіях. Революційні зміни в лісовій галузі назріли уже давно. Недарма ж, набирають обертів та підтримки у пересічного українця всеукраїнські громадські кампанії як «Ліси – власність українського народу» ( щодо скасування рішень та накладення «мораторію» на нові передачі лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування), «Збережемо Українські степи» (щодо неприпустимості знищення природних степових ландшафтів України шляхом заліснення).

І тут до Дня працівників лісу - замість звіту, що зроблено – черговий політичний піар! Уряд ухвалює нову державну програму «Ліси України» на 2010-2015 рр. Нагадаємо, що програма передбачає збільшення площі лісів майже на півмільйона гектарів. На цю благородну справу планують витратити 8 млрд. грн. із державного бюджету. На всю програму – близько 22 млрд. гривень. А саме на інвентаризацію та сертифікацію лісів відповідно до міжнародних стандартів, запровадження електронного обліку лісів та започаткування супутникового спостереження за вирубуванням дерев, що унеможливлюватиме несанкціоновану вирубку лісу. Такі заходи уже давно варто було б здійснити – вважають екологічні громадські організації. На думку голови Всеукраїнської громадської організації «Національного екологічного центру України» Сіренка Ігоря, «щоб не звітувати за недоліки виконання попередньої програми «Ліси України» на 2002-2015 рр, до якої є багато зауважень і, зокрема, в Рахункової палати України, була прийнята нова програма. Ні з громадськістю, ні з фахівцями із лісової галузі та науковцями ця програма публічно не обговорювалася.
Українська лісова політика – без політики не обійтись !

Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко відзначила, що підприємства Держлісгоспу мають великий потенціал: «Держлісгосп – це майже те саме, що й НАК «Нафтогаз», тільки про нього ніхто не знає – за рівнем потенціалу для країни та за рівнем можливостей давати країні результат».

І справді, це відомство – яке монопольно господарює (контролює, вирощує, вирубує) в лісах майже усієї країни має неоднозначну репутацію як серед деревообробників, так і серед природозахисників. Як стверджує Ігор Сіренко із Національного екоцентру «Керівництво Держкомлісгоспу розглядає ліси виключно як лісовий ресурс. Тому лісова галузь у нас конкретно конфліктує із заповідною справою». Більшість рішень керівництва цього державного комітету можуть мати негативні наслідки для української природи, оскільки не мають на меті збалансоване довгострокове використання та охорону лісових ресурсів, а направлені лише на отримання найбільшого миттєвого прибутку від використання лісових ресурсів. Керівництво Держкмлісгоспу не враховує, що ліс - це безмежно складна і багата екосистема, а не склад деревини.

Проблеми пов'язані з лісовою галуззю ускладнюються тим, Держкомлсгосп цілком офіційно втаємничує інформацію матеріали лісовпорядкування — єдину офіційну інформацію про ліси України.

Коротко оглянемо основні проблеми

Тріски летять – бо ліс і далі рубають!

На різних туристичних сайтах можна знайти чимало фото вирубаних площ лісів ( особливо в Українських Карпатах) і захаращених гілками.. Навіть Президент під час підйому на Говерлу побачивши вирубки в лісах доручив у двотижневий термін передати в Карпатський біосферний заповідник, забравши їх у лісників. Відомий еколог Олексій Василюк каже, що «На сьогоднішній день на Україні не існує таких лісів, у яких були б повністю заборонені рубки. Нині, завжди є можливість знайти привід, щоб призначити рубку навіть на будь-якій категорії природно-заповідного фонду, навколо великих міст (старі ліси Пущі-Водиці практично вирубали навколо Києва). Останні зміни до правил рубок ввели навіть такі типи рубок, як «ландшафтна», під виглядом якої можна винищити будь-який ліс. Останні зміни до Лісового Кодексу України ліквідували катеригоризацію лісів і тепер в Україні не існує особливо цінного лісу, який рубати було б заборонено»

Водночас українські ліси досі не відновились після жахливих перерубів для післявоєнної відбудови. Частка старовікових лісів, мовою лісників – перестиглих - складає трохи більше 10 відсотків. Однак ліси продовжують нещадно експлуатуватись. Ще у 1960-х роках почали говорити про неприпустимість масових рубок в Карпатах, проте тоді цензура заборонила поширювати інформацію про цю проблему.

Досі переважна частина рубок проводиться так званим суцільним способом (суцільна рубка) – під час неї знищуються всі дерева, кущі, підріст. Після цього, територія стає практично непридатною для існування лісових мешканців. У гірській місцевості це має катастрофічні наслідків у вигляді повеней та селів, від яких збитки складають сотні мільйонів доларів. Однак до цього часу, навіть у Карпатах, продовжує здійснюватись цей жахливий середньовічний вид рубок.

Внаслідок багаторічних перерубів, сталась зміна вікової структури лісів – із зменшенням частки старовікових лісів, які особливо цінні як середовище існування дикої флори та фауни. Вже зараз по цій причині в Україні зменшилась чисельність великих хижих птахів.

Відходи з лісу як альтернативне джерело енергії – або смерть для лісу!

Всесвітній фонд дикої природи в Україні та українські екологічні організації забили чергову тривогу! Уряд Юлії Тимошенко вирішив розв'язати енергетичну проблему в країні, принісши в «жертву»… біорізноманіття у лісах!. Кабінет міністрів України виділив 25 млн. грн. Держкомлісгоспу на придбання 10 виробничих комплексів з переробки деревини. Таке рішення ухвалене 16 вересня на засіданні уряду. Потужність одного комплексу дозволяє щорічно отримувати 20 тис. куб. м енергетичної тирси, як альтернативного джерела палива. Згідно з планами Держкомлісгоспу, енергетичну тирсу отримуватимуть з відходів лісосік, вітровальної деревини та іншої, так званої низькосортної деревини. Голова Держкомлісгоспу України Микола Тимошенко закликає також почати «заготівлю і переробку неліквідної деревини зокрема і в лісах природно-заповідного фонду»!

Така енергетична (чи лісова) політика Уряду викликала серйозне занепокоєння в екологічної громадськості країни, а також у Всесвітнього фонду дикої природи. Реалізація цих планів стане початком катастрофи: ліси України з природних екосистем перетворяться на парки – екосистеми штучно створені і особливо вразливі до зовнішніх впливів. Стереотип про те, що мертву деревину слід забирати з лісів, як необхідний захід «правильного» ведення лісового господарства, вже давно у сучасному лісівництві визнано хибним. Відсутність або мала кількість мертвої деревини у лісі насправді не є ознакою його «екологічного здоров'я», як це вважалось у лісівничій науці раніше, оскільки такий ліс втрачає ознаки природності: особливу структуру середовища, біорізноманіття, і, як результат – стійкість до впливів природних факторів та стихійних лих. Особливо небезпечним є вилучення мертвої та сухостійної деревини у заповідних лісах.

Як стверджує кандидат біологічних наук, керівник громадської організації «Екосфера» Оксана Станкевич: «Це стане початком катастрофи: ліси України з природних екосистем перетворяться на парки – екосистеми штучно створені і особливо вразливі до зовнішніх впливів. Стереотип про те, що мертву деревину слід забирати з лісів, як необхідний захід «правильного» ведення лісового господарства, вже давно у сучасному лісівництві визнано хибним. Відсутність або мала кількість мертвої деревини у лісі насправді не є ознакою його «екологічного здоров'я», як це вважалось у лісівничій науці раніше, оскільки такий ліс втрачає ознаки природності: особливу структуру середовища, біорізноманіття, і, як результат – стійкість до впливів природних факторів та стихійних лих. Особливо небезпечним є вилучення мертвої та сухостійної деревини у заповідних лісах».

Старовікові дерева та мертва деревина (сухостій, старі дупляві, напівзігнилі дерева, лежачі стовбури та гілля) є особливим середовищем існування багатьох лісових видів, передусім великої кількості грибів, мохів, лишайників, комах, а також птахів та ссавців. Видалення з лісу мертвої деревини, як особливого середовища існування, є причиною потрапляння багатьох лісових рослин і тварин у Червоні списки видів, які є рідкісними або зникають. Для прикладу, близько 37 % жуків у старовікових лісах Ла Масане у Франції були пов'язані з мертвою деревиною.

Ліси в Україні займають 15% території держави і є найбільш збереженим природним ландшафтом в країні. Тому унікальна лісова фауна в Україні серед інших країн Європи є найбільш збереженою. При цьому, природні комплекси включають в себе і дуплисті, загиблі дерева та тисячі видів рослин, тварин, грибів і лишайників, а не лише дерева, які є ресурсом ділової деревини. Дуплисті та загиблі дерева є середовищем існування більшості виді грибів та значної частини лісових тварин. Так, більшість видів лісових птахів будує гнізда в дуплах старих дерев.

WWF ще раніще звернувся до європейських урядів, власників лісів та лісової промисловості із закликом взяти на себе зобов'язання зберегти біорізноманіття, збільшуючи кількість дерев-ветеранів і відновлюючи обсяги мертвої деревини до 20-30 м .куб на гектра до 2030. Бо близько 30% лісових видів залежать від старовікових дерев. В Україн використання такого «біопалива» може стати ще й прямим порушенням законів України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародної Бернської конвенції, а на — заповідних територіях – Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст.252 Кримінального Кодексу України.

Чому не бути лісам в степах України ?

Найбільше обурення науковців та громадськості викликали наміри Держкомлісгоспу щодо заліснення степів в рамках виконання Указу Президента України від 04.11.09 № 995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень" в Україні мають бути створені додаткові 5% (від площі держави) лісів.


Як стверджують фахівці, треба негайно внести зміни до Указу, де заборонити садити ліс в степах України – світовому скарбі! Оскільки 1/3 Червоної книги України – це степові види, особливо це стосується флори. Якщо степи будуть знищені – то зникнуть і ці види. До того ж ліси не можуть рости в степах. Як приклад, « із 7000 тис. гектарів до висадки яких долучився і Президент два роки тому на Херсонщині більшість цього року згоріла», – каже Костюшин Василь Анатолійович, завідуючий відділом моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології НАН України 40% території України займає степова зона (південний, східний та центральний регіони). Водночас саме ця територія є найбільш розораною частиною України. Рівень розораності деяких адміністративних районів сягає 85-90% від їхньої загальної площі. Головним негативним наслідком цього є вкрай низький рівень збереженості типових для регіону біотопів, вкритих степовою рослинністю як і місцем існування популяцій степових видів. Територія степових біотопів є місцем поширення специфічних видів, які можуть існувати лише в таких біотопах. Жодних інших умов для збереження генофонду степового біорізноманіття не існує.

Для цих потреб Указом Президента доручено виділяти землі запасу. Згідно із наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", що є прямою реакцією на зазначений Указ Президента, для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Із показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для «степових» областей (південь, центр та схід України).

Переважну більшість земель запасу степового регіону, які планують залісити, складають балки та схили вздовж річок, що представляють собою фрагменти степових біотопів. Саме ці об'єкти повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об'єктів та основою екомережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням багатьох зникаючих степових видів тварин і рослин та сприяє остаточному знищенню степів на території України. Це порушує вимоги Закону України "Про Червону книгу України" та Конвенції «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення певних місць існування, насамперед тих, що пов'язані з їх статусом (додатки Конвенції).

Так, в Луганській області до заліснення намічається до 100 000 га степових територій! Багато цінних природних ділянок заліснено вже цього року. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території чи не найбагатшого на раритетну фауну і флору степового заказника Запорізької області «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі.

Національний екологічний центр України звернувся до Секретаріату міжнародної конвенції «Про дикі види флори та фауни та середовище існування у Європі» (Бернська конвенція), з листом про проблему заліснення степів.

У лісі – лісі темному…

Майбутнє лісу - у ефективній співпраці державних чиновників, науковців та громадськості. Інакше – у лісі-лісі темному – не затишно буде хитрому лису та ялиночкам! А якщо серйозно, то потрібен публічний аудит всього лісового відомства та його діяльності, потрібне фінансування незалежних наукових інституцій, а не тільки відомчих лісівчиних!

Ганна Гопко
 
БЕР

вівторок, 29 вересня 2009 р.

Битва за ресурс! Чи ненайстратегічніший із тих, що залишилися


У цьому блозі з"явиться чимало публікацій на тему землі: родючості українських чорноземів та потенціалу України стати "агротигром" у Європі ( чи навіть світі, зважаючи на майже 7% світових запасів чорноземів), можливостей через корупцію та продажність можновладців, ліберальність та комерціалізацію медіа "загарбати" наші чорноземи ТНК чи іншими державами, перспектив розвитку аграрного сектору ( нереалізовані проекти та необхідні кроки)! Це і враження від збирання кукурудзи, садіння плодових дерев! Від важкої роботи на полі після сидіння в офісі у центрі Києва!

Для мене - це ТОП-тема... Приєднуйтесь!
Ганнуся


Ukraine's most undervalued resource, rich black soil, becomes focus of growing battle over land

13 August, 21:09 | Hanna Hopko, Special to Kyiv Post Print E-mail to a friend E-mail to an editorial Yaroslav Debelyi
Farmers from a village in Poltava Oblast use old Soviet tractors. Outdated equipment is one reason for low productivity on Ukraine’s rich
soil. Nation should secure a prosperous future by ensuring that small-scale farmers control the land.


Ukraine is a rich country, no doubt about it. But Ukraine is a rich country with poor people.

Apart from a handful of oligarchs who got obscenely rich on natural resources, the other 46 million people are screaming for improvement. Ukraine’s agricultural sector has the potential to be the answer. It can also feed Europe and to stop village degradation.

However, Ukrainian politicians do not concern themselves with strategic planning and development of the state. They are too busy with their sacred war – the 2010 presidential election. Disappointed and pessimistic, most citizens do not think about or do not have the resources to do anything with the beautiful nature and fertile soil. But if you don’t exploit opportunities, competitors will.

So, in the end, who will profit from Ukraine’s famously rich black earth?

The global battle for this resource seems to be accelerating. One recent article in London’s Guardian newspaper was headlined: “Fears for the world’s poor countries as the rich grab land to grow food.” A map with the story showed poor countries, including Ukraine, where foreigners are buying, attempting to buy or leasing the land. In Ukraine, it is illegal for foreigners to buy agricultural land. But leasing rights are allowed, and competition over land use is a major source of government corruption in Ukraine.

The author, environment editor John Vidal wrote: “The acquisition of farmland from the world’s poor by rich countries and international corporations is accelerating at an alarming rate, with an area half the size of Europe’s farmland targeted in the last six months,” citing reports from United Nations officials and agriculture experts.

“New reports from the UN and analysts in India, Washington and London estimate that at least 30 million hectares are being acquired to grow food for countries such as China and Gulf states who cannot produce enough for their populations. According to the UN, the trend is accelerating and could severely impair the ability of poor countries to feed themselves.”

Vidal calls the trend “land-grabbing” and “neo-colonialism.” Some of the latest cases of land-grabbing include “Saudi Arabia’s purchase of 500,000 hectares in Tanzania. The Democratic Republic of the Congo expects to shortly conclude an eight million-hectare deal with a group of South African businesses to grow maize and soya beans. India has lent money to 80 companies to buy 350,000 hectares in Africa. Other countries that have acquired land in the last year include the Gulf states, Sweden, China and Libya. Those targeted include not only fertile countries such as Brazil, Russia and Ukraine, but also poor countries like Cameroon, Ethiopia, Madagascar, and Zambia.”

The report predicts that land prices will rise. Some of the world’s largest food, financial and car companies have invested in land. Alpcot Agro of Sweden bought 120,000 hectares in Russia. South Korea’s Hyundai has paid $6.5 million for a majority stake in Khorol Zerno, which owns 10,000 hectares in Eastern Siberia. Meanwhile, Morgan Stanley bought [leasing rights to] 40,000 hectares in Ukraine.

“According to a U.S.-based think tank, the International Food Policy Research Institute, nearly $20 billion to $30 billion a year is being spent by rich countries on land in developing countries,” the article concluded.

A recent World Conference of Science Journalists in London devoted a whole day of debates to the global food crisis and stability. To summarize dozens of speeches, it suffices to say that the global food crisis is only in its infancy. A full-scale war for food will start very soon.

According to the United Nations, grain requirements will increase by 50 percent by 2030 and by 100 percent by 2050. Most experts in high-profile organizations forecast the global population will reach 9.5 billion in the mid-21st century. Even today, with merely 6.5 billion people, nature is experiencing tremendous pressure. There is a shortage of land and water and global climate change.

Professor Ian Crute, director of Rothamsted Research, said: “Historically, Ukraine has been one of the world’s breadbaskets, for it is the most fertile land in Europe. Prospectively, Ukraine is becoming an important source of food supplies. Yet the productivity of Ukraine’s agrarian sector is only 50 percent of what it could be. This can be explained by organizational problems, climate change, and soil fertility. I would not like to be a political adviser for Ukraine, but one of the most useful things to do could be consolidation of small-scale landowners into large collective associations, where the main investment could be focused on the mechanization of production, capitalization, learning skills and land management.”

In Israel, where the state owns agricultural land, there is a well-developed system of assistance for farmers. Have you ever seen any state or central bank loans in Ukraine at fair interest rates to help Ukrainian farmers in villages to buy tractors? Quite the opposite: State policies look like they were specifically designed to destroy life in the villages and famers altogether, and they are succeeding! However there are exceptions as rich and promising Ukrainian farmers arise, renting thousand of hectares, and supplying people at the villages with work.

But the real fight for land is heating up. It began some time ago, and was somewhat dampened by the moratorium on agricultural land sale. It will continue with a renewed force if the moratorium is lifted. Rich multinational corporations will buy, and it will be legislatively impossible to strip them of lands that could be used for feeding Ukrainians. There may emerge a situation when Ukrainians will be starving in spite of having the most fertile black earth.

The late James Mace, a well-known researcher of Ukraine’s Holodomor of 1932-33, warned about ill-considered land sales in the article headlined “Tragedy in the Making.”

“The villagers, essentially turned back into serfs according to Stalin’s version of social justice, were left with nothing. And now, it seems, they are being prepared for eviction from the land that fed them and their forefathers. Is the writer of these lines the only person in Ukraine who is ready to scream bloody blue murder?” Mace asked.

Ukrainian scientists have long been speaking about the Ukrainian land as a strategic resource. Agricultural land for Ukrainians is the same as oil and gas is for Qatar.

Russian political scientist Andriy Okara said that “the last two under-sold Ukrainian strategic resources are the agricultural land and the women. Now we have an opportunity to witness one of the greatest land squanders in the Ukrainian history.”

Serhiy Krymsky, a modern Ukrainian philosopher, also suggests that land war is one of the most urgent problems the nation will face in this century.

Who emerges victorious will depend on the readiness of Ukrainian officials to defend its strategic interests. Now is the chance to correct past mistakes.

Щоденник - Ековарварство. Територія - Україна

ЩОДЕННИК

4 вересня

Люди із Бібрки, що на Львівщині, і досі відстоюють право на безпечне довкілля, пишуть до прем’єра та Президента листи. У селі, де проживає 4,5 тис. мешканців, сталася хімічна катастрофа. 19 квітня під час пожежі на заводі «Полісинтез» вогонь піднявся до 500-метрової висоти, 150 тонн поролону — засмерділи отруйним димом над містечком і над здоров’ям людей. «Міськрада ухвалила рішення зупинити діяльність «Полісинтезу» відразу після пожеж. Але завод продовжував працювати. Адміністрація заводу стверджувала, що «є в Україні люди вищі за міськраду». А вищою за міську раду може бути лише громада міста Бібрка — прочитала в міській пресі. Відразу подумала, що хтось із Києва «дахує» це підприємство. Згадала, що ще в 2004 році під час візиту тодішнього президента України Леоніда Кучми на Львівщину як кореспондент «УТ-1», я запитала: «Ми говоримо про покращення інвестиційного клімату. А як що до того, що більшість підприємств, наприклад, «Полісинтез» та латексний завод — це польські інвестиції, які забруднюють довкілля, завдають великої шкоди здоров’ю мешканців? Тобто зі вступом в ЄС більшість країн, зокрема, Польща, Угорщина, зацікавлені в тому, щоб своє шкідливе виробництво перенести на територію України. Як ви бачите вирішення цієї проблеми? І чи контролюватимуть хоч якось інвестиції, які будуть в Україні?» Тоді Леонід Кучма відповів: «Я переконаний і система та є обов’язково, люба інвестиція, особливо, якщо вона пов’язана з виробництвом, повинна пройти експертизу, в тому числі екологічну. Но, ні при яких так сказать, вигодах, не підемо на те, щоб...У нас і так екологія, не дай Господи ( перехрестився)». Ось вони, наслідки «шкідливих» інвестицій. Здоров’я людей перед спокусою заробітку владу не цікавить. Адже вона не живе в небезпечних місцях.

№157, четвер, 4 вересня 2008

1- а ШПАЛЬТА
ЩОДЕННИК



--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО


--------------------------------------------------------------------------------

28 серпня

Зателефонували екологи з Одещини. Там місцева влада під прикриттям впливових людей із Києва чи фактично спільно із ними хоче роздерибанити землі на річці Дністер в 1 км від водозабору, підробляючи документи та схиляючи на свій бік «екологічну експертизу». В результаті — знову позбавлять простих людей можливості відпочивати, обмежуючи доступ до мальовничих куточків та створять ймовірно екологічну проблему.

Тотальну «прихватизацію» та дерибан не зупинили ні обіцянки лідерів Майдану, ні регіонали. Хто подбає про понад 40 млн. українців, яким не дістались місце на березі Дніпра чи в Карпатах, і в котрих «привілейовані» одиниці та їхнi родичі забирають право насолоджуватися краєвидами України?

Можливо, тому, що більшість борців iз корупцією і є найбільшими корупціонерами, котрі, як правило, живуть на відібраних у народу 10 га лісу зi ставком чи на шматочку заповідника. І, мабуть, тому їм не спадають на думку ідеї зупинити дерибан чи відібрати нечесно зароблене. Відірвані від проблем народу... Псевдоеліта, яка знову рветься до влади, щоб захищати своє добро і продовжувати грабувати?

№142, вівторок, 28 серпня 2007

Щоденник - Снобсько-споживацька ментальність

версія для друку

ЩОДЕННИК


--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО


--------------------------------------------------------------------------------

16 серпня

Купівля нового зарядного пристрою для мобільного змусила згаяти час на відвідини чотирьох магазинів. І у кожному просять показати свій мобільний. Виймаю і бачу як відразу міняються очі та оціночне сприйняття продавцями тебе через твій мобільний. Якщо він не крутий, то значить — ти теж, їм тебе або шкода, або немає особливої поваги. Десь чотири роки тому моя тітка передала з Іспанії мобільний на день народження. З того часу він падав не десяток разів, але й досі працює без перебою. Не буду рекламувати фірму, але досить якісно зроблена річ. Правда, вигляд уже трохи пошарпаний. Знайомі вже змінили зо три мобільних, щоб йти нарівні з модою і не було соромно перед іншими. Новий мобільний, як і щотижнева купіля нового одягу, а для когось мало не нової машини щорічно, характеризує зростання споживацької культури...Мені навіть не шкода людей, які існують в ролі маріонетки грошей, котрі їх контролюють. Грошова домінанта в стосунках між людьми не робить світ кращим, а людей добрішими... Поки мій мобільний не «здохне», новий купувати не буду...І навіть не через те, що скоро на Львівщині відкриють завод по ремонту мобільних, куди звозитимуть близько 1 млн. мобільних для ремонту з усієї Європи. А, може, як подейкують екологи, перетворять наші землі на звалище... відходів західного суспільства споживачів. Просто знаю, що є люди, які сприймають тебе не через мобільний...

№137, четвер, 16 серпня 2007

Щоденник - Народні засранці! які обдирають нас?!

ЩОДЕННИК


31 травня

Випадково до рук потрапив журнал «Народний депутат», про який раніше нічого не чула. Велика кількість реклами дорогого одягу, годинників та машин вразила. Невже весь розрекламований гламур можуть собі дозволити «народні» обранці, коли третина населення України реально недоїдає? Соромно за них. Соціальна несправедливість, коли сотні депутатів із жиру бісяться, а мільйони голодують, має свої наслідки.

Українці вимирають...Через різні причини: забруднене довкілля, шкідливі звички, боязнь народжувати дітей чи мати більше однієї дитини, низький рівень життя ( недоїдання також). В одній із заміток натрапила на жахливий факт! На 630 тис. «бюджетних» місць в освітніх закладах у 2008 році припадає лише 530 тис. випускників. А через три роки кількість зменшиться до 350 тис.

Чи винні депутати в демографічному «проваллі» ? Відповідь однозначна. Хоча ради справедливості треба сказати, що все-таки є у ВР порядні люди. На жаль, їх дуже-дуже мало, щоб кожен українець, як і депутат, зміг купувати собі дорогий годинник, їздити на машині за 30 тис. доларів чи отримати усі депутатські пільги. Хоча Україна далеко не бідна держава...

№95, субота, 31 травня 2008

ЩОДЕННИК
8 квітня

Ранок розпочався з перегляду новин, одна з яких мене обурила, а саме: інформація про те, що утримання колишнього депутата обійдеться Україні в 120 тис. грн., плюс держава, себто кожен із нас, платникiв податків, оплачуватиме депутатам, які забажають учитися чи перекваліфіковуватися, їхнє навчання. Невже це — правда?

Такі факти мене просто дратують як людину, котра отримує зарплату не в конверті, й щодня бачить сотні людей, котрі просто «виживають»!!! Ще 2000 року, під час своєї першої поїздки до Франції, у Парижі я побачила мітинг. На моє запитання про те, чому на вулицю вийшло близько сотні людей, француз відповів, що це працівники одного заводу, яким обіцяли підвищити зарплату, але власник цього не зробив, тому вони й протестують. Тоді в Україні по півроку не виплачували зароблених грошей учителям, лікарям і... Не хочеться рахувати чужих грошей. А от скільки витрачатиме держава на колишніх депутатів, мабуть, варто порахувати кожному! І тоді розчарування в народних обранцях подвоїться! Якщо ще й помножити на те, що вони зробили для простих людей.

№59, субота, 8 квітня 2006

Щоденник - Земля нас порятує!

-а ШПАЛЬТА
ЩОДЕННИК



--------------------------------------------------------------------------------

Ганна ГОПКО


--------------------------------------------------------------------------------

10 червня

Щоденна навала міжнародних та українських новин часто не дозволяє вибрати зерно із полови. Офіційний візит української делегації на чолі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко до Лівії теж був однією із десятка подій, яку політологи, політтехнологи, журналісти трактували по-різному. Однак через день ця подія втратила інформаційну актуальність. Однак там йшлося про такі стратегічні ресурси як: газ, нафту та землю. Лівії потрібне наше зерно, а нам, щоб хоч трохи зменшити залежність від Росії — газ та нафта. «Україна готова на правах оренди надавати землю лівійським компаніям для спільного виробництва агропромислової продукції» — сказав Ю. Мельник. Добре, що на правах оренди. Але це поки діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Ще раніше українські вчені говорили про цінність землі для України як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Це як нафта для Арабських країн, Брунею чи Азербайджану. Тільки нафта має здатність вичерпуватися, а земля — НІ. Хоча зниження родючості ѓрунтів може перетворити наші чорноземи в асфальти. Тому думайте самі — що робитиме Україна якщо замість оренди продаватиме по 100 000 га різним країнам. Продала і все ? За що тоді обмінювати нафту? Хтось колись влучно сказав: коли людина забруднить останню річку, вирубає останнє дерево, то вона зрозуміє, що гроші їсти не можна. Особливо в час продовольчої глобальної кризи, де стратегічними ресурсами є земля і вода, котра, звісно, вже стала найціннішим ресурсом XXI сторіччя — є вода.

№96, середа, 10 червня 2009

Щоденники

1-а ШПАЛЬТА

ЩОДЕННИК


4 червня

В Україні назріла нова революція — екологічна. У Києві — столиці країни — вбили захисника природи Жукового острова, який не побоявся виступити проти банди руйнівників природи.. Людина віддала життя, виступивши проти незаконного добування, намиву та продажу піску... ЛЮДИНУ ВБИВАЮТЬ ЗА ПІСОК...Вбивство 59-річного Олександра Гончарова та побиття його дружини — це безпрєдєл, який є характерним не лише для столиці, але й для країни... Проти такого беззаконня мають виступити усі: борці за чисте довкілля, журналісти, депутати, УСІ! Інакше ми узаконимо ВБИВСТВА справжніх героїв.. Бо як сказав Олексій Кутєпов на прес-конференції: «Вбивають героя, який покликав журналістів. А завтра — вб’ють журналістів. Це перевірка на вшивість. На жаль, там все продовжується. Навіть смерть людини не зупинила це варварство...» На запитання «Дня» — хто дахує такий бізнес ? Олексій відповів: «Ми зараз маємо декілька версій і прізвищ, це високопосадовці». Цікаво, чи цього разу міліція, прокуратура — яких громадськість ще до цього прикрого випадку за бомбила 600 скаргами про екологічні злочини на найбільшому заказнику столиці — Жуковому острові — розкриють це вбивство.. Чи справу замнуть?

№93, четвер, 4 червня 2009

пʼятниця, 18 вересня 2009 р.

стаття про українські чорноземи!

1-а шпальта
Українські чорноземи: глобальна битва за стратегічний ресурс

Ганна ГОПКО, спеціально для «Дня»

Ви вірите в те, що українська земля може достойно нагодувати вас, вашу родину та всю Україну і при цьому ще й, як мінімум, 100 млн. людей інших країн? Якщо так, то розбагатіти має не лише держава, але й кожен громадянин, який за Конституцією України є співвласником народного багатства — землі, її надр і так далі...
Однак у народу вже відібрали більшість корисних копалин, що приносять мільярдні статки їхнім власникам, які встигли «прихватизувати» заводи, шахти. Зараз залишився в України чи не найстратегічніший ресурс — земля, боротьба за який набирає обертів.
Поважна британська газета The Guardian нещодавно надрукувала вельми світоглядну статтю під назвою: «Страхи за найбільш бідні країни у світі, бо багаті швидко захоплюють у них землі для вирощування продуктів» («Fears for the world’s poor countries as the rich grab land to grow food». http://www.guardian.co.uk), проілюстровану важливою для розуміння картою — на котрій декілька бідних країн, серед яких і Україна, із описом, хто в кого купує землю.
Цікаво, який відсоток наших депутатів, урядовців, Президент та прем’єр хочуть знати, що ж пише закордонна преса, які прогнози дає і як будувати тут політику, вигідну народові України? Так от, якщо вони мало цікавляться, то розповімо коротко про зміст статті.
Відомий екологічний оглядач The Guardian Джон Відал так розпочинає статтю: «Захоплення сільськогосподарських земель у найбільш бідних країнах багатими країнами та транснаціональними корпораціями є пришвидшеним та в загрозливих масштабах, із площею в половину площі європейських сільськогосподарських земель, які було захоплено за останні 6 місяців, звітує ООН та експерти з АПК.
Новий звіт ООН та аналітики в Індії, Вашингтоні та Лондоні оцінюють, що щонайменше 30 млн. га придбані для вирощування їжі для таких країн, як Китай та країни Персидської затоки. Згідно звіту ООН, така тенденція є дуже пришвидшеною й може послабити здатність країн прогодувати самих себе».
Джон Відал називає таке захоплення земель «неоколоніалізмом». Далі автор наводить приклади новітнього загарбництва земель, як приклад, 500 000 га в Танзанії, придбані Саудівської Аравією. Демократична республіка Конго очікує на швидке підписання контракту на 8 млн. га з групою південно-африканських бізнесменів під вирощування кукурудзи та сої. Індія позичила гроші 80 компаніям для купівлі 350 000 га в Африці. Інші країни придбали землі за останній рік, включаючи країни Персидської затоки, Швецію, Китай та Лівію. І це стосується придбання не лише в таких країнах із родючими землями, як Бразилія, Україна, але і в Камеруні, Ефіопії, Мадагаскарі та Замбії.
Як сказано у звіті, ціна на землю тільки ростиме. Деякі з найбільших у світі компаній із виробництва їжі, фінансові корпорації та виробники машин почали інвестувати в землю.
Alpcot Agro (зі Швеції) купив 120000 га в Росії, South Korea’s Hyundai заплатив $6.5 млн. Khorol Zerno, який володіє 10 000 га у Східному Сибіру, в той час, коли Morgan Stanley придбав 40 000 га в Україні.
Згідно з даними американського аналітичного центру, Міжнародного інституту з досліджень харчової політики, від 20 млрд. до 30 млрд. доларів щороку витрачають багаті країни на купівлю землі в країнах, які розвиваються, — так закінчується стаття в The Guardian.
Від себе скажу, що щойно повернулася із VI Всесвітньої конференції наукових журналістів, котра тиждень тривала у Лондоні. Там темі глобальної продовольчої кризи та стабільності було присвячено окремий день. Якщо резюмувати десятки доповідей, то глобальна продовольча криза — лише в зародковому стані. Справжня війна за харчі у світі розпочнеться зовсім скоро. Адже, за даними ООН, потреба у зернових до 2030 року зросте на 50%, а до 2050 року — вже на цілих 100%. Як прогнозує більшість експертів визнаних організацій, населення планети в середині XXI сторіччя сягне 9,5 млрд. чоловік. Зазначимо, що при сьогоднішніх лише 6,5 млрд. тиск на природу шалений, не вистачає землі, води... І до того ж — глобальні зміни клімату.
Один із відомих експертів, член Британської асоціації науковців та Британської дослідницької ради з біотехнологій та біологічних наук, професор Лан Крут так зазначив в інтерв’ю «Дню»: «Україна історично було однією з житниць світу, оскільки це найбільш родюча територія в Європі. Якщо дивитися в майбутнє, то Україна стає важливим джерелом постачання продуктів. Хоча продуктивність українського агропромислового сектора є лише 50% від того, якою може бути. На це є й такі пояснення, як організаційні питання, зміни клімату, родючість ѓрунтів. Я не хочу бути політичним радником для України, однак одна з найбільш корисних речей, які можна було б зробити, — це консолідація маленьких земельних власників у великі колективні об’єднання, де основне інвестування могло б бути сконцентровано на машинізацію виробництва, капіталізацію, вироблення навиків, управління землею».
А тепер від глобального перейдемо до національного. Боротьба за українські землі розпочалася давно. Міжнародні компанії шукають різні схеми для придбання землі. Щоб узаконити награбоване, необхідно лише зняти мораторій із продажу земель сільськогосподарського призначення. Тоді в умовах демократії та глобального ринку відібрати чи то у латифундистів, чи то у ТНК землі, щоб прогодувати українців, буде юридично неможливо. Може скластися ситуація, коли українці голодатимуть, маючи найродючіші чорноземи. Джеймс Мейс, відомий дослідник українського Голодомору, попереджав про новітнє лихо у статті «Трагедія, що назріває» ще кілька років тому. Він порушив украй важливу проблему — наслідків необдуманого продажу землі. «Селяни, які, по суті, перетворилися на рабів згідно зі сталінською версією соціальної справедливості, залишилися ні з чим. А тепер, здається, їх готують до виселення із землі, яка годувала їх та їхніх прадідів. Невже автор цих рядків є єдиним в Україні, хто готовий здіймати ѓвалт із цього приводу?» — запитує Дж. Мейс.
Автор уже писала в газеті «День» про офіційні поїздки до Лівії, якій потрібне наше зерно, а нам, щоб хоч трохи зменшити залежність від Росії — газ та нафта. Наші високопосадовці, серед яких і Ю. Мельник, заявляли про готовність України на правах оренди надавати землю лівійським компаніям для спільного виробництва агропромислової продукції. Добре, що на правах оренди, а не на умовах продажу. Але це поки діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Ще раніше українські вчені говорили про цінність для України землі як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Земля — це єдиний товар, який більше не виробляється, на відміну від нафти (запаси якої вичерпуються).
Україна — багата держава. Хочеться, щоб ті, кого ми обрали, провадили таку політику, яка зробить заможним кожного українця, а не лише окремо вибраних — сім’ї, бізнес-клани, ТНК і так далі... А от чому Президент «за» перетворення землі в товар, голова ВР — «проти», а Тимошенко — до кінця не визначилася — це тема окремої статті...
№122, п'ятниця, 17 липня 2009