Українці, читайте! Шекспірівські сонети

Довго думала, чим собі "душу втішити" після активного прочитання роману болгарського письменника "Тютюн" на 900 сторінок, книги "Коко та Ігор (Стравінський)" ( автора навіть не запам"ятала, бо не вразив ні текст,ні описана любов і зображені герої), потім почала читати книгу про Евіту (дружину аргентинського диктатора), Золотий теленок, Генрі Міллера ( лише 29 сторінок зуміла почитати..далі хай такого класика освоюють більш "просунуті" люди).. Одним словом - голова наповнилась різножанровим матеріалом ( інколи хочеться написати хламом).
За порадою друга, купила переклад сонетів Г. Пилипенка – тримовне видання ( оригінал, російська та українська)....
Шекспірівські сонети – це роздуми про те, як ти живеш сьогодні і як формуєш своє завтра.. це нагадування, що життя як мить… і про неминучість старіння, смерті., до якої треба багато чого робити кожен день і кожну мить.. бо ти не знаєш коли вона прийде.. Про обов’язок «продовження своє в новій добі» (давно уже пора продовжить род) ( now is the time that face should form another)…
Це точно неточний переклад.. як в кінці книги зазначено – Пилипенко не прагне точності, він прагне наблизитися до шекспірівського образу.. Ось таке оправдання.

Хоча насправді цікаво було досліджувати переклад із англійської на рідну мову та російську.
Ось наприклад,
Коль сорок зим избороздят чело
Траншеями на поле красоти
А юность не оставит ничего
От яркой и нарядной суети

Вибачте, але на комп’ютері вдома нема рос.мови. А ось і як автор переклав на українські:

Як сорок зим проборознять чоло
І сивий сніг заляже на дворі
Твоє убрання, що новим було,
Сприйматимуть, як лахмани старі…

Інколи коли читаю оригінал, а тоді два переклади, то таке відчуття, що це нові вірші, написані на ідеях Шекспіра.. Але зовсім не Шекспірівська мова..

дякую Шекспіру, який і уже "нагодував" мільярди читачів і продовжує кормити нові мільйони шанувальників !