Підсумки 2009: або про почуття гумору!

Рік добігає кінця. Варто його проаналізувати? З газети "День" отримала анкету "Мій рік - Мій "День"-2009. Ось короткі відповіді.

За традицією: Ваш особистий рейтинг знакових подій в Україні та світі за 2009 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які зі знаком «мінус»? - Чимало подій уже відзначили попередні експерти «Дня». Тому згадаю ті, які мені запам’яталися і їх варто відзначити.
Зі знаком «Плюс» :
1. Глобальна фінансово-економічна криза, котра сколихнула світ, підірвала нетривкий фундамент матеріалізму, надмірного споживання та життя в кредит за рахунок і знищення природи в тому числі. Може людство, а особливо «золотий мільярд» нарешті збагне, що фінансовий колапс — маленька частина глобальної еколого-моральної кризи, від катастрофічних наслідків якої страждатимуть усі: як бідні так і багаті. Влучно сказав М. Ганді «Ресурсів Землі достатньо, щоб задовольнити потреби кожного з нас, але не жадібність кожного». Отож, не заганяймо світ у безвихідь.
2. Створення у Великобританії слідчої комісії щодо законності прийняття рішення керівництвом країни про участь у війні в Іраку під тиском громадськості. Краще пізно, ніж ніколи.
3. Спортивні перемоги Кличко.
4. Україні не дали третій транш МФВ – нам та наступним поколінням доведеться менше розплачуватися за помилки сучасної влади, зважаючи на непрофесійне використання коштів із двох попередніх траншів та стрімке зростання зовнішнього боргу.
«Мінус» - 1. Україна програла суд по острову Зміїний.
2. Політичні метаморфози Ющенко і Тимошенко. Під час відкриття стадіону у Донецьку відбулася публічна легалізація колишніх бандитів владою, яка прийшла до влади, кричачи чи обіцяючи, що посадить бандитів у тюрми. Усі однакові ?
3. Штучна справа Німеччини проти Дем’янюка. Як написав мені обурений колега: «Справа Дем"янюка - це політичний плювок в наше обличчя - це злочин проти українців співставимий із совітськими репресіями на фоні "мирно працюючої" Stille Hilfe ! Європа "віддала" нас під вплив Росії взамін за своє "тепле" благополуччя».
Як, на Вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці? 1. Україна отримала шанс стати на шлях до 53 млн.: народжуваність випередила смертність відразу у 5-ти регіонах. Троє моїх друзів стали батьками! 2. Поширеність куріння в Україні завдяки підвищенню акцизів на тютюнові вироби, інформаційним кампаніям, підвищенню штрафів за куріння в громадських місцях в Україні почала знижуватися. 3.На Львівщині за ініціативи австрійського дослідника історії українських вузьких колій, який вільно володіє українською (чого і досі не зробили багато політиків) стартував унікальний екотуристичний проект з відновлення вузькоколійної залізниці Сколе-Коростів. Проект дозволить відсталому гірському регіонові Карпат знайти нові можливості для розвитку туризму. Довго місцева влада не хотіла давати дозвіл на відновлення колії, але таки зрозуміла, що як сам про себе не подбаєш, то з Києва допомоги не дочекаєшся. 4. Активна позиція та тиск громадськості на такі показові справи як справа екс-нардепа Лозинського та вбивство еколога Гончарова.
Що змінилося конкретно (сподіваємося на краще) у Вашому житті: що нового дізналися? що побачили? чого досягли? - Обличчя людей, котрі виходили із меморіалу пам’яті жертв голодоморів у Києві, наочно продемонстрували наскільки наше минуле може консолідувати націю. Після виходу із меморіалу, мені стало соромно за себе, за те, що дозволяла собі критикувати Президента за витрачання грошей на відродження історії, коли в Україні 15 млн. людей живе поза межею бідності.
- Побувавши у Дхараві – найбільших нетрях Мумбая (а це територія 1,5 км. квадратних де живе і працює 2 млн. людей) –– зрозуміла, що таке справжня бідність. І водночас найголовніше – що можна бути бідним, але щасливим, із усміхненими очима дивитися на світ. Українці, не скигліть!
- Захистила дисертацію «Екологічна публіцистика: світоглядний аспект (на прикладі українських та зарубіжних видань 1992-2008 рр).
- Коли на виставці «Дня» в Українському домі побачила на фото дорогий годинник Breguet на руці Патріарха Кирила – то довго обурювалася, бо за цей годинник можна було б 3 онкохворих дітей вилікувати. Інколи дивлюся на схожий театр лицемірства, непристойне вихваляння грошима, статками у програмі «Світське життя». Може у такий спосіб зло саморозвінчується. Згадала вислів: «якби Бог надавав якогось значення багатству, то він ніколи б не віддав його в руки таким негідникам».
- Рідний факультет журналістики почав видавати журнал думки і чину «Листи до приятелів» ( www.lysty.com.ua). Ідейним предтечею журналу стало щомісячне видання "Листи до Приятелів", що його видавав у Нью-Йорку відомий український філософ, публіцист, громадсько-політичний діяч і вчений Микола Шлемкевич.
- Відкрила нові наукові здобутки України для себе: приємно, що технологію зварювання живих тканин тіла тварин і людини, винайдену в Україні (ідея народилася в нашого наукового генія сучасності Патона). Електрозварювання в хірургії як наукова мрія стала повсякденною реальністю.. Уже зроблено 80 000 операцій. Інтелект - наш, гроші – американців, а патент – спільний..
Побувала у Лондоні на 6-ій Всесвітній конференції наукових журналістів. Хочеться, щоб в Україні як і наука так і наукова журналістика знайшли можливості для розвитку. Бо фундаментом інноваційної економіки є саме наука і освіта.

Також проглянула і відповіді інших людей. Дуже поважаю Є. Головаху. Сподобався виступ на 5-каналі в програмі Безулик. І ось тут натрапила на такий його коментар із гарним почуттям гумору:

МИ БУЛИ НАЙРОЗУМНІШІ, НАЙГІДНІШІ, НАЙКРАЩІ

Як на мене, дуже добрий був рік, хоча б тому, що вже був...

Наприклад, я цього року переконався, що Україна – найбагатша держава у світі, бо тільки в нашій країні хтось міг укласти кількасот тисяч доларів у таку процедуру, як “проти всіх”, ще й висунути це на посаду президента. Гадаю, що навіть у дуже багатих країнах на це б ніхто не дав і долара.

Є підстави також вважати, що в нас живуть найгідніші люди, бо ніде у світі ніхто не отримав стільки державних нагород, скільки отримали цього року наші українські політики й громадські діячі. Це теж підстави для оптимізму.

До речі, ми ще й найрозумніші. Я в наших ЗМІ вичитав, що в Україні винайшли ліки від раку, які так і називаються «україн». Тільки чомусь у світі ніхто не розуміє, як за українським методом вилікувати всіх від раку.

Весь світ давно б’ється, як створити мініядерні вибухівки, але якийсь наш співгромадянин, як з’ясувалося, може робити їх у себе дома. Про це преса теж серйозно писала.

А я вірю нашій пресі. Я навіть читав, що якийсь українець дома влаштував термоядерну реакцію.

Проте, знову ж таки, маємо проблему: ніхто у світі не хоче визнавати нашої найрозумнішості та найкращості.

Нас часом дуже невдало порівнюють. Наприклад, називають Україну «банановою республікою». Свинячий грип почався зі справді бідних бананових країн, потім пішов у Мексику, Латинську Америку. Але ці бананові країни від нас відрізняються, як я зрозумів, і така оцінка несправедлива. Бо в них ті ж маски роздавали на кожному кроці, а в нас навіть не можна було купити. Тож яка ми бананова республіка?! Тобто і в цьому є певний оптимізм.

Ми кажемо, що ми найнещасніша країна в Європі. Але це тільки тому, що ми так до себе ставимося, ми не цінуємо своїх досягнень.

Українці взагалі дивні люди… Наприклад, один з кандидатів каже, що може чути всіх. Ну в кого у світі є ще такі слухові органи, де ви знайдете людину, яка може чути 46 мільйонів водночас? Або такого кандидата, що порівнює себе з винятковою аномальною твариною – білою тигрицею.

Колись журналісти на Майдані вибороли свободу слова, тож від мене їм побажання – аби нарешті вони нею скористалися.

А якщо серйозно, то напередодні Нового року про все, що відбувалося й відбувається в Україні, серйозно говорити не можна.

Екологічні права: Конституція гарантує, та чи майбутній гарант забезпечить ?

Ви готові носити із собою екоторбинку, щоб кожен раз не купувати новий кульок для продуктів в супермаркеті? А чи готові ми носити воду у скляних бутликах, тільки щоб менше було пластику? Чи готові ми вимагати у влади комфорту в громадському транспорті, щоб тільки менше було транспорту і забруднення довкілля?
Поки громадяни не будуть більш свідомі свого впливу на погіршення довкілля, доти політики не перейматимуться проблемами покращення навколишнього середовища. Бо невигідні для своїх електоральних показників кроки вони вживати не будуть. Ось і докази.

Оригінальний коментар прочитала на Правді під статтею "Чи побачать мої онуки снігура?"
Ганни Голубовської-Онісімової, керівника ВЕГО "Мама-86" . Др_Мальтус _ 24.12.2009 11:55 На цьому тлі вийти до людей із пропозиціями "екологізації" країни - це самогубство для політика. Бо доведеться пообіцяти народу неприємні для нього речі. Наприклад, підняти акцизи на бензин та солярку, аби стимулювати розвиток громадського транспорту (саме громадського, а не альтернативного - бо перевести на спирт чи біодизель мільйони автівок нереально). Або скасувати усі пільги та субсидії на комунальні послуги - аби, нарешті, привчити народ економити воду, газ, тепло. Або запровадити реальний заповідний стан у заповідниках - аби ті існували не лише на папері, потерпаючи від лісорубів та браконьєрів.
Здається мені, народ, підсажений на "потреблятство", вже не проміняє щастя власного автомобіля на споглядання снігура. Це розуміють наші політики і тому екологічних перетворень не обіцяють. В крайньому разі, грозяться промаркувати шоколадні батончики мітками про ГМО, та іншими суто косметичними заходами

Ось тут аналіз програм кандидатів на екоскладову
http://www.mama-86.org.ua/files/000232/analiz_last.doc
Якщо вірити рейтингам, то Україна не має шансів отримати Президента, який буде свідомий обов’язку захищати екологічні права громадян. Оскільки лідери перегонів навіть не згадують про довкілля, збереження та охорону природних ресурсів. Поняття «сталий розвиток» взагалі не зустрічається в програмах кандидатів, що говорить про низький рівень сучасних знань їхніх команд. Такі невтішні висновки оприлюднили лідери провідних екологічних організацій України, проаналізувавши програми 18 кандидатів у Президенти, оприлюднені на прес-конференції в Києві. Тому тішити себе надією, що новий Президент поліпшить стан довкілля поки що не доводиться. Жоден із кандидатів не усвідомлює факту, що ми давно живемо за рахунок майбутніх поколінь . Йдеться не про зростання зовнішнього боргу, а про втрату чистої води, забруднення повітря, біорізноманіття, яке зникає назавжди. «Ми хочемо «вколоти» кандидатів у Президенти тим, що вони у своїх передвиборчих програмах демонструють несистемний підхід як до проведення реформ в цілому, так і до виходу із екологічної кризи зокрема, - сказала Ганна Голубовська-Оісімова, президент Всеукраїнської екологічного громадської організації «МАМА-86є. Саме тому ми в рамках ініціативи «Колюча мітка для майбутнього президента» презентуємо результати аналізу передвиборчих програм та закликаємо громадськість підтримати відозву до кандидатів, у якій вимагаємо вжити конкретних заходів для розв’язання нагальних еколого-соціальних програм.

Іспит для майбутнього Президента
«Як би ми вчились так як треба, то мудрість би й була своя…» ..Перш ніж голосувати за кандидата в Президенти, варто було б публічно усіх спитати – а чи знають вони які статті Конституції гарантують право на безпечне для здоров’я та життя довкілля? Адже переможцю перегонів - як майбутньому Гаранту Конституції - доведеться забезпечувати дотримання прав українців на здорове та безпечне довкілля. Незайвим буде нагадати основні статті:
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю.
Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання
екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу,
збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я
довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права
шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про
стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а
також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути
засекречена.

Більшість прохідних кандидатів в Президенти забули, мабуть, Конституцію, або просто проблеми довкілля їх не цікавлять, БО ЖИВУТЬ ВОНИ В ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ,п’ють ПРИДАТНУ ВОДУ, ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТІ харчі споживають І так далі. А українці через забруднене довкілля в тому числі на 12 років менше живуть європейців. І тому важко зупинити темпи смертності.
«Для прикладу, пропонують збільшити мінімальну пенсію, а чи зможе пенсіонер купити собі чисту воду ( бо з крана пити не можна), коли 6 л. води коштує 11 грн ? – запитав усіх присутніх Ігор Сіренко з Національного екологічного центру України. - Екологічні проблеми в Україні є водночас і соціальними, і економічними. Цього, на жаль, не розуміють ні політики, ані чиновники, Дуже часто приймаються економіко-політичні рішення, які відгукуються значними екологічними наслідками. У недалекому майбутньому може наступити момент, коли в бюджеті просто не вистачить грошей на ліквідацію всіх екологічних катастроф в Україні».

ПАСАЖИРИ 1 КЛАСУ у КИЇВСЬКОМУ МЕТРО: АБО ПРО ПЕРСПЕКТИВУ НАУКИ

Чомусь відразу згадала оповідання Чехова. Але про це внизу. Фундамент інноваційної економіки, експресія геному країни, електрозварювання клітин, адронний колайдер... І багато нового, цікавого та пізнавального.. Не було часу відразу поділитися враженнями про першу зустріч, організовану Олександром Акименком (на фото), Єгором Соболєвим та іншими ентузіастами. Якщо більш офіційно, то відбулося відкриття проекту відкритих лекцій «Платформа.Свідомо», організованого Бюро «Свідомо» спільно з Національним університетом «Києво-Могилянська академія» . У проекті надалі виступатимуть люди, які знають як змінювати країну на краще і щоденно доводять це своїм досвідом.
У вступі Єгор Соболєв поділився враженнями чому потрібна така ініціатива. Українці перестаньте просто скиглити, як усе погано.. Ви досі не вірите у перспективу України і хочете втекти звідси якнайшвидше, бо Вам соромно за чиновників, бо в країні безлад і нема чим пишатися ? А може просто ми так і не навчилися відкривати істинні таланти, знаходити, популяризувати сучасних героїв та гордитися ними ? А ці герої поруч : вони їздять з нами у метро, про них не пише преса, вони не майоріють на телебаченні як остогидлі, заїжджені політикани… Але саме «вони працюють!», а не розклеюють гасла на білборадах! Саме вони несуть позитив, а не лякають із рекламних роликів, як усе погано і що країна котиться в провалля!
Декілька влучних фраз із 2 годинної зустрічі із першими гостями - українськими науковцями: 1. Біолог Наталія Шульга розказала про «Інновації, які змінять українську освіту та науку».
2. Хірург Сергій Подпрятов та винахідник Ольга Іванова презентували «Технологію зварювання живих тканин тіла тварин і людини», винайдену в Україні.
3. Фізик Євген Мартинов пояснив «Як працює великий адронний колайдер?» та що українські вчені роблять у проекті ЦЕРН?
Згадала як студенткою була. Ось уривки з конспектику:Наталя Шульга, повернулася із США, працювати на Україну www.nauka.in.ua: …Викладачі повинні бути професійними дослідниками. Це не треба імітувати.
….Наука матиме розвиток коли критична маса молодих людей прийде до влади.
…Із 116 країни - де зробили експресію геному країни - ми на 91 місці у порівняльному рейтингу життєпридатності країн ( а це такі показники як наука, освіта, ііноваційні технології, довкілля, демократичні інституції і т.д).
…Інноваційна економіка користується найкращими здобутками науки і освіти, які є фунадментами. Інновація – це не є винахід, відкриття, це нетрадиційний, незвичний підхід до проблеми ри застосуванні якого можна знайти якісно нове розв’язання проблеми. Відразу додам, що уже критикувала директора центру зайнятості в окремій статті для "Дня", який бідкався, що нам не інтелектуали потрібні, а робочий клас.. Ось лінк на статтю http://www.day.kiev.ua/254179/
Проект «ПЛАТФОРМА» буде і надалі знайомити українців із достойними українцями, яких знають у світі, і мають довідатися в Україні ! Велике дякую Олександру та Єгору за їхню небайдужість, час та ентузіазм у потрібній справі. Олександр пожертвував власні кошти на друк банера. Поки представники влади розїзджають на крутих мерседесах, українські науковці немають 23 тис. євро на щорічний внесок в проект ЦЕРН, щоб бути учасником.. Це така мізерна сума, якщо порахувати скільки коштів витрачено на автопарк КабМіну… І тут прості українці витрачають свої кошти на популяризацію наших наукових розробок, для проштовхування наших ідей і вчених у світі..
Сергій Подпрятов – електрозварювання в хірургії як наукова мрія стала повсякденною реальністю.. Уже зроблено 80 000 операцій. Інтелект наш, гроші – американців, а патент – спільний..
…. Електрозварювання викликає регенерацію клітин відразу, з’єднуються волокна, мембрани.
… Cтрум, тепло і тиск необхідні для зварювання клітин..
…дух невпинного наукового пошуку.
Євген Мартинов
… СERN засновано 29 вересня 1954 році, вивчає фізику високих енергій. WWW було винайдено 1989-1990 саме у ЦЕРНі. Україна долучилася до розробки детекторів ALICA адронного колайдера - а це 10 000 тон, 16х26 метрів.
А ЩО ми ЗНАЄМО про відкриття Смакули, Грінченка ? Мені ці зустрічі нагадали актуальне оповідання А. Чехова.. Уривки з якого пропоную внизу!
ПАССАЖИР 1-го КЛАССА . Чехов. 1976 .
……Видите ли, знай мы, что́ такое слава, нам, быть может, были бы известны и способы ее достижения, — сказал пассажир первого класса, подумав. — Надо вам заметить, сударь, что когда я был помоложе, я всеми фибрами души моей стремился к известности. Популярность
была моим, так сказать, сумасшествием. Для нее я учился, работал, ночей не спал, куска недоедал и здоровье потерял. И кажется, насколько я могу судить беспристрастно, у меня были все данные к ее достижению. Во-первых-с, по профессии я инженер. Пока живу, я построил на Руси десятка два великолепных мостов, соорудил в трех городах водопроводы, работал в России, в Англии, в Бельгии... Во-вторых, я написал много специальных статей по своей части. В-третьих, сударь мой, я с самого детства был подвержен слабости к химии; занимаясь на досуге этой наукой, я нашел способы добывания некоторых органических кислот, так что имя мое вы найдете во всех заграничных учебниках химии. Всё время я находился на службе, дослужился до чина действительного статского советника и формуляр имею не замаранный. Не стану утруждать вашего внимания перечислением своих заслуг и работ, скажу только, что я сделал гораздо больше, чем иной известный. И что же? Вот я уже стар, околевать собираюсь, можно сказать, а известен я столь же, как вон та черная собака, что бежит по насыпи.
— Почему знать? Может быть, вы и известны.
— Гм!.. А вот мы сейчас попробуем... Скажите, вы слыхали когда-нибудь фамилию Крикунова?
Vis-à-vis поднял глаза к потолку, подумал и засмеялся.
— Нет, не слыхал... — сказал он.
— Это моя фамилия. Вы, человек интеллигентный и пожилой, ни разу не слыхали про меня — доказательство убедительное! Очевидно, добиваясь известности, я делал совсем не то, что следовало. Я не знал настоящих способов и, желая схватить славу за хвост, зашел не с той стороны.
— Какие же это настоящие способы?
— А чёрт их знает! Вы скажете: талант? гениальность? недюжинность? Вовсе нет, сударь мой... Параллельно со мной жили и делали свою карьеру люди сравнительно со мной пустые, ничтожные и даже дрянные. Работали они в тысячу раз меньше меня, из кожи не лезли, талантами не блистали и известности не добивались, а поглядите на них! Их фамилии то и дело попадаются в газетах и в разговорах! Если вам не надоело слушать, то я поясню примером-с.
Теперь допустим, что я относительно себя заблуждаюсь, что я хвастунишка и бездарность, но, кроме себя, я мог бы указать вам на множество своих современников, людей замечательных по талантам и трудолюбию, но умерших в неизвестности. Все эти русские мореплаватели, химики, физики, механики, сельские хозяева — популярны ли они? Известны ли нашей образованной массе русские художники, скульпторы, литературные люди? Иная старая литературная собака, рабочая и талантливая, тридцать три года обивает редакционные пороги, исписывает чёрт знает сколько бумаги, раз двадцать судится за диффамацию, а все-таки не шагает дальше своего муравейника!

…….. Прошло минуты три в молчании.
— Позвольте вас спросить, в свою очередь, — робко закашлял vis-à-vis, — вам известна фамилия Пушкова?
— Пушкова? Гм!.. Пушкова... Нет, не знаю!
— Это моя фамилия... — проговорил vis-à-vis, конфузясь. — Стало быть, не знаете? А я уже 35 лет состою профессором одного из русских университетов... член академии наук-с... неоднократно печатался...
Пассажир 1-го класса и vis-à-vis переглянулись и принялись хохотать.

На шляху до 53 млн.: народжуваність випередила смертність у 5 регіонах

народжуваність випередила смертність відразу в п’яти регіонах.

Білосніжно-казкова зима відганяє сумні думки! Довкола світло і радісно. Гарну новину почула від друга. А тут і подруга прислала лінк на новину: станом на грудень у п’яти регіонах народжуваність випереджає смертність. За одинадцять місяців 2009 року такі показники зафіксовані у Волинській (на 6,09%), Закарпатській (на 15,64%), Івано-Франківській (на 0,02%), Рівненській (на 14%) областях і в Києві (на 13,54%). (Попередні дані Мінюсту). І хоча в цілому по країні смертність, як і раніше, перевищує народжуваність, та розрив між цими двома величинами поступово зменшується. Протягом 2004–2005 років це співвідношення становило 1 до 1,7, а за підсумками цього року є всі шанси вийти на показник 1 до 1,25.

Хочеться, щоб ці попередні дані стали остаточними, а динаміка перевищення народжуваності над смертністю посилювалася новими областями! Українці, не дивіться на громадян країн Заходу, народжуйте!

ЗДОРОВІ МАЛЯТА: ВАГІТНИХ ЖІНОК ЗАКЛИКАЛИ КИНУТИ КУРИТИ

В жіночих консультаціях будуть закликати вагітних жінок, які раніше курили, не розпочинати знову після пологів
В Україні стартувала ініціатива «Мамо, не кури, я задихаюся!». Відомі люди та лікарі закликатимуть жінок кидати курити перед вагітністю і вже ніколи не розпочинати після того, як малюк народиться. У рамках акції була створена спеціальна брошура та плакати з малюнками відомої художниці Євгенії Гапчинської. Інформаційно-просвітницькі матеріали будуть розповсюджені у жіночих консультаціях та педіатричних кабінетах України. Ініціатива реалізується спільно з Міністерством охорони здоров’я.

Презентація брошури та плакату перед вагітними жінками, лікарями та журналістами відбулася в Київському міському центрі репродуктивної перинатальної медицини. В презентації взяли участь: телеведуча Марія Єфросиніна, яка розказала про те, що рішуче поставила крапку на своїх сигаретних експериментах, коли дізналася, що вагітна; художниця Євгенія Гапчинська, теж одна із відомих підписантів Маніфесту проти куріння, яка стала автором ілюстрацій до брошури та плакату. А також – Анатолій Камінський, акушер-гінеколог , який звернувся до українських гінекологів з проханням нагадувати жінкам-курцям, щоб ті використовували нагоду і припиняли курити назавжди, а не тільки на час вагітності. Ганна Гопко, координатор проектів Коаліції « За вільну від тютюнового диму Україну » , розповіла, що кампанія «Вільна від куріння», в рамках якої і відбувається ініціатива «Мамо, не кури, я задихаюся!», стала необхідною після того, як прекрасна половина людства стала стратегічною ціллю для транснаціональних тютюнових компаній, котрі для завоювання жіночої аудиторії почали створювати спеціальні жіночі тонкі сигарети, аксесуари спрямовані на підсаджування на куріння саме жінок.

За дослідженнями, багато жінок і чоловіків кидають курити саме очікуючи на дитину. Віднині зі стін жіночих консультацій України та педіатричних поліклінік до їх відвідувачів буде звертатися намальований хлопчик з посмішкою та проханням: «Мамо, не кури, я задихаюся!».

На плакаті зазначено: « Саме зараз прийми рішення не починати курити після народження дитини! Будь кращою мамою, яка живе здоровим життям, не труїть себе та людей навколо, не дає поганого прикладу своїй дитині та не викидає грошей на вітер! Вагітність є ідеальним часом для обох батьків кинути курити ».

Завдяки зусиллям тютюнових корпорацій рівень куріння в Україні досягнув свого максимуму (41%) у 2005 році. Це зростання відбулося значним чином через зростання рівнів жіночого куріння. За даними епідеміологічних обстежень населення, які проводяться Інститутом кардіології Академії медичних наук України за 25 років частка жінок, які курять, в місті збільшилась втричі, а в селі - майже в 17 разів. У 2000 році курило 11% українських жінок. За даними опитувань КМІС, якщо в червні 2005 року курило 20% жінок, у листопаді 2008 – 14%, а у жовтні 2009 року – 13% жінок. Особливо показовим є скорочення частки жінок, які курять щодня, відповідно з 16,7% до 7,7% та 6,5%.

«Позитивні тенденції зменшення жіночого куріння потрібно закріплювати різноманітними заходами, аби остаточно подолати тютюнову епідемію та не дозволити тютюновій індустрії заманювати все нові жертви, особливо серед жінок. Якщо усі здійснені заходи – як підвищення штрафів за куріння в громадських місцях, повна заборона куріння в медичних закладах, підвищення цін на сигарети будуть доповнені заходами медичної допомоги тим, кому важко припинити курити самостійно, а також широкими інформаційними компаніями, які остаточно зроблять куріння соціально неприйнятним, тютюнові міфи буле розвінчано. За різними дослідженнями, жінки, через хвороби спричинені курінням жінки живуть в середньому на 7 років менше. Тому ми звертаємося до жінок та їхніх чоловіків – кидайте курити і ви припините труїти свій організм за свої ж гроші! Тим бі льше, що сама природа, у вигляді вашого малюка, дає вам додатковий стимул назавжди кинути і бути зразком для вашої дитини ».

Українці, читайте! Шекспірівські сонети

Довго думала, чим собі "душу втішити" після активного прочитання роману болгарського письменника "Тютюн" на 900 сторінок, книги "Коко та Ігор (Стравінський)" ( автора навіть не запам"ятала, бо не вразив ні текст,ні описана любов і зображені герої), потім почала читати книгу про Евіту (дружину аргентинського диктатора), Золотий теленок, Генрі Міллера ( лише 29 сторінок зуміла почитати..далі хай такого класика освоюють більш "просунуті" люди).. Одним словом - голова наповнилась різножанровим матеріалом ( інколи хочеться написати хламом).
За порадою друга, купила переклад сонетів Г. Пилипенка – тримовне видання ( оригінал, російська та українська)....
Шекспірівські сонети – це роздуми про те, як ти живеш сьогодні і як формуєш своє завтра.. це нагадування, що життя як мить… і про неминучість старіння, смерті., до якої треба багато чого робити кожен день і кожну мить.. бо ти не знаєш коли вона прийде.. Про обов’язок «продовження своє в новій добі» (давно уже пора продовжить род) ( now is the time that face should form another)…
Це точно неточний переклад.. як в кінці книги зазначено – Пилипенко не прагне точності, він прагне наблизитися до шекспірівського образу.. Ось таке оправдання.

Хоча насправді цікаво було досліджувати переклад із англійської на рідну мову та російську.
Ось наприклад,
Коль сорок зим избороздят чело
Траншеями на поле красоти
А юность не оставит ничего
От яркой и нарядной суети

Вибачте, але на комп’ютері вдома нема рос.мови. А ось і як автор переклав на українські:

Як сорок зим проборознять чоло
І сивий сніг заляже на дворі
Твоє убрання, що новим було,
Сприйматимуть, як лахмани старі…

Інколи коли читаю оригінал, а тоді два переклади, то таке відчуття, що це нові вірші, написані на ідеях Шекспіра.. Але зовсім не Шекспірівська мова..

дякую Шекспіру, який і уже "нагодував" мільярди читачів і продовжує кормити нові мільйони шанувальників !

Вашингтон - Мазепинці - Ганачівка

Повернулася із Вашингтона і відразу поїхали із друзями у Мазепинці. 2009 рік був насиченим на подорожі, відрядження у міста різних країн. Із усіх місць - є одне найдорожче. Це Ганачівка. На цей раз поділюся з Вами своєю любов"ю до Ганачівки.. Туди тяне дуже сильно.. Бо там живе бабуся! Часто згадую студентські роки, коли вона нам привозила великі сумки із продуктами, кроликами, яйцями, курками, яблуками, налисниками! Тоді, у скромні студентські роки - це було дуже ситно та гарна підтримка! Дай, Боже, їй багато здоров"я! на вихідні нарешті у Ганачівку. Через Львів!
внизу моя стаття в газеті "День", чомусь саме зараз захотілося розмістити її..

http://www.day.kiev.ua/277279/
СУСПIЛЬСТВО

Чим манить Ганачівка?
Cело, яке може відродити Україну

Ганна ГОПКО, фото автора


--------------------------------------------------------------------------------

НА РІДНОМУ ПОДВІР’Ї, ДЕ ПРОЙШЛО ДИТИНСТВО



Ви коли-небудь чули про Ганачівку? Мальовниче село Ганачівка Перемишлянського району Львівської області розташоване серед лісів за 5 км до Свіржського замку. Саме там знімали «Д’Артаньян та троє мушкетерів». На «Вікіпедії» можна довідатися, що вперше згадується село в заповіті Дмитра Васька Волчковича. Також раніше преса писала про археологічну експедицію студентів-істориків кафедри археології та історії стародавнього світу Львівського національного університету ім. І. Франка, котра відкрила поблизу села Ганачівка велике поселення липицької культури (II—III ст. н. е.). Серед знайдених речей — унікальна пам’ятка: дитяча іграшка, якій близько двох тисяч років.

Село і справді дуже мальовниче. Пишу про нього, бо там відбулася визначна подія для моїх батьків, друзів та чоловіка — там народилася я. Таких сіл в Україні сотні тисяч. У них народилися мільйони українців. Що означає село для кожного із нас? Навіть для тих, які народилися та виросли на асфальті? Що означає село для України?

СЕЛО ГАНАЧІВКА — В ЧЕРВОНУ КНИГУ ЗАБОРОНЕНО ВНОСИТИ

На карті України чомусь не з’являються нові села. Сотні статей про вимирання поліських, карпатських сіл терзають серце. Смертність удвічі перевищує народжуваність, люди продовжують тікати з сіл. Скоро села треба буде занести в «Червону книгу» адміністративних одиниць та зобов’язати владу впроваджувати заходи для охорони та відродження життя на селі.

Раз на місяць я маю бути в Ганачівці. Це потреба, яку з роками посилює інтенсивне життя в Києві. На Петра (як кажуть на селі) вибралася до бабусі, в рідну Ганачівку.

Село — це частина мене. Тут пройшло дитинство, юність. Дивлюся на збудовану бабусею та дідусем 1963 року хату, відразу як вони побралися, і думаю про її безмежну цінність. Тут мене навчили «Отче наш», різних колядок, тут бабуся заплітала мені косичку.

У Ганачівці за роки незалежності стає все більше порожніх хат. Йдемо довгою вулицею й дивимося: ось у цій великій цегляній хаті уже вісім років ніхто не живе — ціла сім’я в Іспанії, а ось цей новий будинок молода пара будувала на гроші, зароблені в Португалії, спершу думали повернутися, але поживши трохи за кордоном, змінили свої наміри, бо не знають навіщо. Хочеться запитати нашу владу, яка так переймається проблемами села: а що вона зробила, щоб заробітчани поверталися в села? Де державна політика відродження села?

БАБУСІ — БЕРЕГИНІ СЕЛА. А ХТО ЇХ БЕРЕГТИМЕ?
У дитинстві мене та сестру кожного літа батьки віддавали на півтора місяці на село поліпшувати імунітет: їсти полуниці, сіно згрібати, сапати буряки, годувати кроликів... Ми щодня виганяли корови та теля на пасовище, вчилися доїти корів, годували маленьких курчат, гусят. Любов до природи — це все йде із села...


БАБУСЯ СЛАВКА

Здавалося, що це було зовсім недавно. Зараз дивлюся на 13-річних троюрідних сестер, які в селі на канікулах, і згадую себе. Вони приїздять до моєї тітки — рідної сестри бабці — зі Львова. Їм подобається село.
Спостерігаю за своєю бабусею, якій скоро буде 80 і дивуюся, який вона живчик, яка моторна. Вона ще бігає, доїть корову, годує курей та кролів... Дай Боже моїй бабці — берегині села — пережити 100-літній рубіж.

Не віриться, але в основному в селі живуть бабці-одиначки, чоловіки яких давно повмирали. І взагалі, з мужчинами проблема. Поспивалися, поскурювалися. Немає кому біля хати та на полі працювати. Навіть найняти когось за гроші город посапати — нема кого.

Ще одна берегиня села — бабця Ксеня, якій добігає восьмий десяток, теж одиначка. Вона часто каже своєму внукові, що не може померти, бо на це немає часу, бо надто багато роботи коло хати, на городі.

Село тримається на бабцях. Поки що... А що далі?.. Хто житиме в селі? Що буде з селом, якщо моя бабця помре?

ПОВЕРТАЙМОСЯ НА СЕЛО!
Цього року ми з сестрою посадили зо три десятки плодових дерев на ділянці, де бабусі уже не вистачає сил садити город, а нам — часу. Символічно виглядає молодий сад. 30 років тому, коли батьки побралися, в старому саду вони теж посадили яблуні, сливи, груші, черешні. Один сад оновлює інший. Люблю дивитися, як у старому саду збирається чотири покоління: бабця Слава — мама Надя — сестра Леся — племінниця Настуня. Чотири покоління....

Село змінилося. Ще в дитинстві усі ходили в одну маленьку церкву біля лісу. Розподіл на католиків та православних спершу сформував різні богослужіння в одній церкві. А потім ганачівці вирішили відреставрувати костел св. Марії Магдалини (1803 року побудови), котрий зазнав ударів бомб під час Другої світової війни. Зараз — це церква св. Миколая Української автокефальної православної церкви.

А ще в село зі Львова переїхала сім’я Галайків. Пан Петро виростив 40 000 саджанців дуба та передав їх районному відділу обласного управління лісового господарства. Також засадив на два гектари сад на зарослих бур’янами полях.

Навколишні поля — це інша тема. Пригадую ще, як там вирощували льон, як ми з бабусею сідали в машину й їхали в поле сапати колгоспні буряки. 25 років бабця була ланковою в колгоспі. А потім — усе розвалилось. Місцеві активісти хотіли стати фермерами. Однак кредити під великі відсотки стали зашморгом на шиї. Не витримавши зобов’язань, поїхали на заробітки. Думаю зараз, що це був спеціальний план розвалу малого українського фермерства в зародковому стані, аби не встали на ноги малі господарники.

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ

Село манить людей із різних причин. Нещодавно було чимало повідомлень про молоді пари — так звані представники «офісного планктону», котрі втекли на село, ближче до природи, і задоволені. А от мої друзі нещодавно їздили в надзвичайно мальовниче та багате на історію село Витачів, що за 50 км від Києва. Після екскурсії один друг написав: «Я теж задумуюся, над тим, що я роблю й навіщо. Особливо коли сиджу на кручі над Дніпром і розумію, щоб я не робив, він тектиме так само, як і тече вже кілька тисяч років. І дивлячись на його хвилі, вся ця мішура з впихуванням у вагони щоранку видається комічною».

Часто питаю сама себе: як відродити, або що відродить село? Що заважає ренесансу? Один із моїх знайомих австрієць Вольфрам Венделін із українськими ентузіастами витратив півтора року, щоб вмовити місцеву владу села Коростів, що на Сколівщині, дати ділянку на відновлення історичної вузькоколійки та будівництво музею історії вузьких колій... Сільський туризм, децентралізація влади, справедливі кредити для місцевих фермерів, культурні та освітні програми можуть повернути людей в село. Можуть відродити Україну.

№125, середа, 22 липня 2009
версія для друку --------------------------------------------------------------------------------